Справа № 192/1132/19
Провадження № 1-в/201/835/2019
13 грудня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув'язнення до покарання, призначеного вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), -
В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування до призначеного йому вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року покарання, строк його попереднього ув'язнення, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У судовому засіданні засуджений просив суд задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого, оскільки вважала вимоги останнього такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінально-процесуального закону.
Представник установи виконання покарань у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання останнього не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього документи, а також вислухавши думки учасників судового процесу, суд доходить до таких правових висновків.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків, суд визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як встановлено з матеріалів долучених до цього клопотання, ОСОБА_4 вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і засуджено, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді чотирьох років та одного місяця позбавлення волі, при цьому визначено обчислювати строк відбуття покарання ОСОБА_4 з 21 липня 2016 та зараховано останньому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), строк попереднього ув'язнення з 03 листопада 2016 року до 29 березня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року залишено без змін вирок від 29 березня 2017 року та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) зараховано у строк покарання засудженого ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з 30 березня 2017 року до 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з вимогами ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1). Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ч. 2). Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4).
Частиною ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена обов'язковість судових рішень, зокрема висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить відповідну норму права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17) були зроблені наступні правові висновки щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), зокрема положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, при цьому, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків редакції Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
В період розгляду судом першої та апеляційної інстанції даного кримінального провадження та набрання відповідним судовим рішенням по ньому законної сили діяло декілька редакцій ч. 5 ст. 72 КК України, які визначали різні способи розрахунку строку попереднього ув'язнення та зарахування його до призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі, так під час попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 03 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року включно діяли положення зазначеної частини статті в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, а з 21 червня 2017 року по день набрання вищевказаним вироком законної сили - 10 серпня 2017 року, діяли положення зазначеної частини статті в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року.
З огляду на те, що редакція Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року погіршує становище засудженого ОСОБА_4 , а в ч. 2 ст. 4 КК України закріплений принцип прямої дії закону, тобто злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, слід вважати вірним в даному випадку до періоду перебування засудженого під вартою застосовувати саме той нормативно-правовий акт під час дії якого настала дана подія або факт, тобто було вчинено до 20 червня 2017 року ОСОБА_4 інкриміноване йому кримінальне правопорушення, після чого щодо останнього продовжувалось застосовуватись заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року. Таким чином застосовуванню підлягають правила зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року, оскільки така норма буде мати переживаючу (ультраактивну) дію у часі, як така, що іншим чином поліпшує становище особи.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд вважає, що за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року слід зарахувати у строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання, строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - 10 серпня 2017 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, відповідно до абзацу п'ятого ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті, а отже, враховуючи, що строк тримання засудженого ОСОБА_4 під вартою, перерахованого судом за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, фактично перевищує призначене ОСОБА_4 основне покарання за вищевказаним вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року, останній підлягає звільненню від призначеного покарання.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув'язнення до покарання, призначеного вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) - задовольнити.
За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року зарахувати ОСОБА_4 до строку відбування призначеного покарання, перебування його під вартою з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - 10 серпня 2017 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2017 року на підставі абзацу п'ятого ч. 5 ст. 72 КК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду, а засудженим у той же строк з моменту вручення її копії.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1