Номер справи 220/3009/19
Номер провадження № 2-о/220/597/19
13 грудня 2019 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Чернякової В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоновосілківський районний Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті,
13.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті матері ОСОБА_2 , посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк Донецької області після тривалої хвороби померла її мати ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 нею було отримано лікарське свідоцтво про смерть № 4243, видане «Республіканським бюро судово-медичної експертизи» м.Донецька. При зверненні до Великоновосілківського районного Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з метою реєстрації смерті матері їй було відмовлено у реєстрації смерті у зв'язку з невідповідністю лікарського свідоцтва про смерть зразку документів відповідно до вимог законодавства України, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті. На даний час заявник є спадкоємцем майна померлої та має намір оформити спадщину після смерті матері та отримати допомогу на поховання, однак відсутність документів, які б підтверджували факт її смерті, є перешкодою у цьому. Тому просила встановити факт смерті її матері у м. Донецьк Донецької області 01.11.2019 року .
Ухвалою від 13.12.2019 року провадження у справі відкрито.
Заявник в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином оповіщеною про день та час розгляду справи. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Заяву підтримала.
Представник заінтересованої особи - Великоновосілківського районного Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та вирішення справи на розсуд суду.
Суд, дослідивши надані по справі докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено наступні обставини.
Як вбачається з паспортних даних заявника ОСОБА_1 , вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно паспортних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.Новогригорівка Машівського району Полтавської області, паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий 03.02.1998 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
У свідоцтві про народження від 22.12.1988 року серії НОМЕР_4 виданого повторно Петровським відділом РАЦС вказано, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк, батьками зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про одруження від 18.08.1990 р. серії НОМЕР_3 , виданого Кіровським відділом РАЦС м.Донецька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
Тобто матір'ю заявника є ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Донецьк померла мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка с.Новогригорівка Машівського району Полтавської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що мається лікарське свідоцтво про смерть № 4243, видане «Республіканським бюро судово-медичної експертизи» м.Донецька, відповідно до якого причиною смерті є набряк мозку, гостре порушення мозкового кровообігу, геморогічний інсульт у правій лобно - тем'яній долі».
Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 р. була прийнята постанова № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», пунктом 3 якої встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мають забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої та має намір оформити спадщину після смерті матері та отримати допомогу на поховання, але відсутність належно оформленого свідоцтва про смерть чинить їй перешкоди у цьому.
Згідно листа Великоновосілківського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заявнику було відмовлено у реєстрації факту смерті, оскільки пред'явлено документ який не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. № 545, а тому є незаконним та не створює правових наслідків.
Враховуючи викладене, надане заявником лікарське свідоцтво про смерть є незаконним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи досліджені докази, суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для оформлення спадщини після смерті матері та отримання допомоги на поховання.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 264, 265, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 . проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянки України, уродженки с.Новогригорівка Машівського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Донецьк, Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.М. Якішина