про закриття провадження у справі
13 грудня 2019 року м. Київ №320/4843/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чубко А.Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
позивача - ОСОБА_4 - не прибув,
представника позивачів - Горлатого О.В.,
представника відповідача - Станіславської В.М.,
представника третьої особи - Прокуратури Київської області - Галась О.М.,
представника третьої особи - ОСОБА_3 - ОСОБА_5.,
розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Прокуратура Київської області, ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Прокуратура Київської області, ОСОБА_3 , в якому просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №10 від 27 травня 2016 року (7-ма сесія VII скликання) "Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 ";
- визнати протиправним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №34 від 30 червня 2016 року (7-ма сесія VII скликання) "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в селі АДРЕСА_1 ".
Київський окружний адміністративний суд 09.09.2019 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановив строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Згідно з ухвалою від 17.09.2019, суд відкрив провадження у справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочав підготовку справи до судового розгляду та призначив підготовче засідання.
Суд зазначає, що під час підготовчого засідання суд вчинив, передбачені статтею 180 Кодексу адміністративного судочинства України, дії, необхідні для забезпечення розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому провадженні представниками відповідача та третьої особи подано до суду клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі.
Клопотання обґрунтовуються тим, що рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, і про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки мають ознаки ненормативного акта та вичерпали свою дію внесенням змін до договору оренди земельної ділянки.
З огляду на викладене, на думку представників відповідача та третьої особи, вирішення питання правомірності оскаржуваних рішень, як і питання щодо захисту порушених прав позивачів внаслідок прийняття таких рішень, має здійснюватись у порядку цивільного судочинства.
Позивачі та представник позивачів заперечили щодо закриття провадження у даній справі та наполягали на тому, що даний спір не відноситься до цивільної юрисдикції, оскільки між позивачами та ОСОБА_3 відсутні будь-які спори щодо земельної ділянки, якої стосуються оскаржувані рішення.
Представник третьої особи - Прокуратури Київської області пояснив, що рішення у даній адміністративній справі не вплине на права та обов'язки Прокуратури, а тому підстави для участі Прокуратури Київської області в якості третьої особи відсутні.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представників сторін, суд встановив наступне.
На підставі Договору оренди землі від 23.03.2016 укладеного між Петропавлівсько- Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_3 останній є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 32224859:01:039:0002 площею 2,5 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 31 - 34).
Вказаний Договір укладено на підставі рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 12.02.2016 №18.
У подальшому, Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою прийнято рішення від 27.05.2016 №10 (7-ма сесія VII скликання) "Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3" та від 30.06.2016 №34 (7-ма сесія VII скликання) "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1".
На підставі вказаних рішень, 15.07.2016 між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі (т. 2, а.с. 35 - 36).
Відомості про вказані правочини було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т. 1, а.с. 237 - 239).
Позивачі, вважаючи, що рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 27.05.2019 №10 та від 30.06.2016 №34 є протиправними, звернулись до суду з позовом про їх скасування.
Обґрунтовуючи порушення оскаржуваними рішеннями своїх прав позивачі посилаються на те, що вони є учасниками інших справ (позивачами, третіми особами), які перебувають та перебували у провадженні судів (справи №810/2240/18, №810/1273/17, №320/736/19), потерпілими у кримінальному провадження №41017110000000087.
Зокрема, позивачі посилаються на те, що Окружним адміністративним судом міста Києва (справа №810/2240/18) встановлено факт порушення їх прав та інтересів внаслідок будівництва житлового комплексу на земельній ділянці з кадастровим номером 32224859:01:039:0002, щодо якої відповідачем прийнято оскаржувані рішення.
Так, з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №810/2240/18 позивачі стверджують, що внаслідок будівництва житлового комплексу на цій земельній ділянці їм завдано матеріальної шкоди, яка полягає в упущеній вигоді, доходах, які позивачі мали отримати за звичайних обставин, продавши належні їм садиби у АДРЕСА_2 та у АДРЕСА_3 . Розмір збитків, зокрема, ОСОБА_1 складає 2 213 794,94 грн. (т. 1, а.с. 153).
Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи, у публічно-правових спорах на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини першої статті 19 цього ж Кодексу встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, в тому чилі, з земельних правовідносин.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 11 Цивільного кодексу України, у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 10 частини другої 2 статті 16 Цивільно кодексу України визначено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного, а індивідуального акта, вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Суд зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу фізичним, чи юридичним особам земельної ділянки у власність, чи оренду (тобто ненормативного, а індивідуального акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) та набуття цими особами речового права на таку ділянку, то подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Такого ж правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі №2а-7853/11/1111, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 13.02.2018 у справі №490/3815/14-а, від 29.03.2016 у справі №21-5430а15, від 24.02.2015 у справі №21-34а15, від 17.02.2015 у справі №21-551а 14. від 16.12.2014 року у справі №21-544а 14.
Суд зазначає, що прийняття судом рішення у даній адміністративній справі може вплинути на майнові права третьої особи ОСОБА_3 , оскільки оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії та є реалізованими. Зокрема, відомості про укладення Договору про внесення змін до договору оренди землі було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т. 1, а.с. 237 - 239, т. 2, а.с. 35 - 36).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <...> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявлені у позові вимоги стосуються спору про право - правомірності прийняття відповідачем рішень, на підставі яких у третьої особи - ОСОБА_3 виникло речове право на земельну ділянку.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи викладене, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю.
Також, на виконання вимог частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачам, що розгляд такої справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Щодо клопотань відповідача та третьої особи - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі суд зазначає, що у їх задоволенні слід відмовити з огляду на висновок суду про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Керуючись статей 9, 14, 73-78, 90, 143, 238, 243, 183, 242-246, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Прокуратура Київської області, ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.