1[1]
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальні провадження № 12017100020009919 та № 12018100020008435 за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, раніше судимого: - 03.10.2013 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі; звільненого по відбуттю строку покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
та обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року затверджено угоду про примирення від 09 січня 2019 року між потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Визнано винним ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком по справі вирішено питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, 12.09.2017 близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_6 знаходився біля приміщення кафе «Київська Кав'ярня», що за адресою: м. Київ, вул. Руденка, 6-А. В цей момент у ОСОБА_6 раптово виник корисливий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 зайшов до приміщення вищевказаного кафе та підійшов до барної стійки, за якою знаходиться каса, у середині якої знаходилися грошові кошти та переконавшись, що в цей момент за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав із каси грошові кошти у сумі 400 гривень 00 копійок, що належать ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 400 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_6 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
26.09.2018 приблизно о 01 год. 12 хв. ОСОБА_6 знаходився біля приміщення торгівельної точки морозива «Necker», що за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3-А. В цей момент у ОСОБА_6 раптово виник корисливий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_11 за допомогою дублікату ключа, відчинив двері приміщення торгівельної точки морозива « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим проник у вказане приміщення.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, таємно викрав майно, що належить ФОП « ОСОБА_10 », а саме: грошові кошти в сумі 2188 гривень; міксер «Sirman Sirio» her S/S MODEL: SIRIO 2 CHR S/S CUP CE 230/50/1 в комплекті з двома металевими стаканчиками вартістю 10675 гривень 00 копійок; планшет iPad «Apple», сірого кольору, Model: MD 526ZP/A, серійний номер: DMPKF6DEF191, IMEI: НОМЕР_1 та зарядний пристрій до нього білого кольору вартістю 2613 гривень 33 копійки.
Після чого ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд завдавши потерпілому ФОП « ОСОБА_10 » матеріальної шкоди на загальну суму 15 476 гривень 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_6 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, заступник прокурора м. Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В обґрунтування поданої скарги, заступник прокурора м. Києва посилається та те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, як зазначає апелянт, судом першої інстанції помилково застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України в редакції, яка існувала на час вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів та надходження обвинувальних актів до суду (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017, який набрав чинності 11.01.2019), а в новій редакції Закону, яка діяла на момент ухвалення спірного рішення, злочин, вчинений обвинуваченим до категорії приватного обвинувачення не віднесено.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.
На відміну від кримінального (матеріального) закону про відповідальність, як вказує апелянт, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Отже, як вважає апелянт, за вказаних обставин, місцевий суд не мав права затверджувати угоду про примирення, укладену між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки станом на момент ухвалення спірного рішення п. 2 ч. 1 ст. 477 КПК України втратив чинність, а в свою чергу ч. 3 ст. 469 КПК України забороняє укладення угоди про примирення в кримінальних провадженнях щодо тяжких злочинів.
І оскільки, в рамках даного кримінального провадження укладено угоду про примирення між двома потерпілими, стосовно одного з яких могла бути укладена угода про примирення, тому, як зазначає апелянт, в межах апеляційного розгляду не можливо виділити провадження стосовно того потерпілого, де угода могла бути укладена, а отже, прийняти законне та обґрунтоване рішення без направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог, передбачених ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як прямо передбачено ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно вимог, передбачених ч. 5 ст. 474 КПК України, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, не лише факт визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину та укладання відповідної угоди з потерпілим, а й чи цілком він розуміє, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, а також з'ясувати інші питання, які прямо передбачені вказаною нормою.
Крім того, відповідно до вимог, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, суд повинен перевірити угоду про примирення на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовити у її затвердженні, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, не відповідають інтересам суспільства або порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та доводів апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва встановлено, що судом першої інстанції не було дотримано в повному обсязі всіх наведених вище вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуване судове рішення не може бути визнане законним та обґрунтованим, з огляду на таке.
Як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим та ухвалюючи вирок на підставі цієї угоди, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ч. 1 ст. 5 КПК України про те, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У зв'язку з цим, приймаючи до уваги те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст. 12 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також те, що вказаний злочин, відповідно до вимог ст. 477 КПК України, в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, не відносився до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, суд першої інстанції не мав жодних правових підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 , оскільки така угода прямо суперечила вимогам цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва заслуговують на увагу, у зв'язку з чим вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження, оскільки у разі встановлення відсутності законних підстав для затвердження угоди про примирення або її невідповідності вимогам КПК України та/або закону, судове провадження продовжується у загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 на підставі угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим - скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/3118/2019
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_12
Доповідач - суддя ОСОБА_1