справа №360/505/19 головуючий у суді І інстанції Унятицький Д.Є.
провадження № 22-ц/824/15865/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування додаткових витрат та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача кошти в розмірі 21 403 грн. 94 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 вересня 2017 року приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_2 в смт. Бородянка Київської області, керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ 21124 рухався по вулиці Центральній в напрямку Бородянської загальноосвітньої школи №1, розташованої по АДРЕСА_1 . Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу в порушення Правил дорожнього руху України проявив неуважність та безпечність, не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася по пішохідному переходу. У результаті наїзду ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вироком Бородянського районного суду від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк шість місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від основного і додаткового покарання. Цивільний позов задоволено частково та стягнуто 9 614 грн. 10 коп. майнової шкоди, 61 670 грн. моральної шкоди та 1 600 грн. витрат на правову допомогу. Після винесення вироку позивач продовжує лікування, перенесла оперативне втручання, в зв'язку з чим понесла додаткові витрати у розмірі 21 403 грн. 94 коп. ОСОБА_1 також заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, та яку позивач оцінює в 20 000 гривень.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1 931 грн. 94 коп., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що після винесення вироку до подачі позову позивач продовжувала лікування ушкоджень, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою та перенесла повторне операційне втручання. Суд не врахував, що з 16 січня 2019 року по 18 січня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, а після виписки продовжувала перебувати на лікуванні вдома і використовувала призначені лікарем ліки для свого лікування по 16 лютого 2019 року. Суд помилково не взяв до уваги інші чеки на суму 4 863 грн. 56 коп. Кошти на лікування ОСОБА_1 були витрачені в сумі 9 304 грн. 33 коп., 12 100 грн. -кошти на санаторно-курортне лікування. Загальна сума 21 403 грн. 94 коп. Оригінали чеків надано позивачем до матеріалів цивільної справи. Позивачем також додано листи Бородянської ЦРЛ від 05 червня 2019 року, від 29 липня 2019 року, та лист про вартість вказаних використаних медикаментів. Натомість, в рішенні суду зазначено, що 1 681 грн. 63 коп. сплачено за препарат Контратубес та 827 грн. 20 коп. - кошти, сплачені за препарат Ферменкол - це ті ліки, які не призначалися лікарем на суму 2 508 грн. 83 коп. Однак, ці препарати використовувалися ОСОБА_1 для рубців, які залишилися після операційного втручання і є прямими витратами, які позивач понесла в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 12 100 грн. - це кошти, які були використані ОСОБА_1 для курортно-санаторного лікування. Діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, а саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Позивач повторно в січні 2019 року перенесла операційне втручання по видаленню металевих пластин, знову ж таки пережила великі душевні страждання, перенесла та переносить фізичний біль. До дорожньо-транспортної пригоди позивач вела активний спосіб життя, адже, є молодою людиною і вказана подія змінила її ритм життя. На даний час позивачу тяжко ходити, вона не може вдягти молодіжний одяг, оскільки знову ж видно великий шрам, що завжди призводить до нервування. Свою моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 20 000 грн. Саме так вона зможе, на її думку, частково стабілізувати стан свого здоров'я і використати дані кошти на його відновлення та консультації лікаря-хірурга з пластичного видалення шрамів. ОСОБА_1 додала до матеріалів цивільної справи квитанцію адвоката з актом про надання юридичних послуг, остаточний розрахунок суми судових витрат за складання позовної заяви до суду та ведення судового процесу. Представництво її інтересів в суді становить 3 400 грн., які ОСОБА_1 сплатила 06 березня 2019 року і разом з позовом подала до суду. Позивач зазначала, що заходи про досудове врегулювання спору нею не проводилися, оскільки відповідач з нею не спілкується. Витрати на правову допомогу у розмірі 3 400 грн. є співмірним і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. У квитанції адвоката та доданому акті чітко зазначено, що вказані кошти сплачені за надання консультації, складання позову та представництво в суді.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди через неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що вироком суду від 05 грудня 2018 року з ОСОБА_2 було стягнуто одноразово 61 670 грн. витрат на відшкодування моральної шкоди, відшкодування матеріальної шкоди 9 614 грн. 10 коп. та 1 600 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу. Отже, позивачу вже було відшкодовано моральну шкоду. Подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що вироком Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і йому призначене покарання у виді арешту на строк шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування основного і додаткового покарання. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 9 614 грн. 10 коп., на відшкодування моральної шкоди 61 670 грн. і 1 600 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу (а.с.8-12).
З 16 січня по 18 січня 2019 року та з 18 лютого по 01 березня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповіддю КНП БРР «Бородянська ЦРЛ» від 10 червня 2019 року, копіями листка непрацездатності, медичної карти стаціонарного хворого, довідками лікарні, виписками із медичної картки стаціонарного хворого (а.с.15, 46, 55-61, 72-74, 106-107, 108, 13-14).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не всі препарати, які були придбані ОСОБА_1 , призначалися їй лікарем. Діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в душевному болю та фізичних стражданнях, оскільки дорожньо-транспортна пригода змінила ритм життя позивача, внаслідок чого вона в січні 2019 року перенесла оперативне втручання по видаленню металевих пластин та протягом лютого-березня 2019 року продовжувала лікування.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної та моральної шкоди з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_1 внаслідок ушкодження здоров'я. Так, після заподіяння позивачу відповідачем тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_1 була змушена перенести операційне втручання. Розмір додаткових витрат, які позивач понесла внаслідок операції, позивач оцінює у 9 304 грн. 33 коп. На підтвердження такого розміру позивач надала суду відповідні чеки (а.с.19-26).
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат частково та стягнув лише 1 931 грн. 94 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд не взяв до уваги докази, які підтверджують вартість використаних медикаментів на загальну суму 9 304 грн. 33 коп. У той же час, у своєму рішенні суд першої інстанції обґрунтував визначений ним розмір додаткових витрат.
З наданих позивачем суду чеків на підтвердження розміру додаткових витрат на лікування вбачається, що за лікарським призначенням ОСОБА_1 придбала на загальну суму 1 477 грн. 48 коп. наступні лікарські препарати: цефтриаксон, диклоберл, декасан, йод, печатки стерильні, пеленку, спирт, марлю, бинти марлеві, лезо, натрію хлорид, рукавички нестерильні, лейкопластер, шприци, плазмол, німесил та вітаксон.
Листом Бородянської ЦРЛ від 05 червня 2019 року підтверджено придбання ОСОБА_1 також призначених лікарем таких препаратів як серрата, кетолонг, димедрол, внутрішньовенний катетер, крапельниця. Загальна вартість вказаних препаратів з урахуванням листа Комунального закладу Бородянської районної ради «Бородянська центральна районна аптека № 4» становить 281 грн. 50 коп.
Отже, розмір додаткових витрат на лікування, які підтверджені наданими суду доказами, становить 1 758 грн. 98 коп. У той же час, відповідачем визнано розмір додаткових витрат на суму 1 931 грн. 94 коп. і в цій частині рішення суду ОСОБА_2 не оскаржується.
Оскаржуючи рішення суду в частині невірного, на думку позивача, визначення доведеного розміру матеріальної шкоди, позивач не звернула уваги, що нею не надано суду доказів, що решта суми, а саме 7 545 грн. 35 коп., яку вона просить стягнути з відповідача, була витрачена на придбання ліків, які були їй призначені лікарем в зв'язку з лікуванням, яке викликане дорожньо-транспортною пригодою.
Зокрема, 1 681 грн. 63 коп. сплачено за препарат Контратубекс, а 827 грн. 20 коп. - за препарат Ферменкол . Як вірно зазначив суд першої інстанції вказані препарати лікарем не призначалися, а тому підстав для стягнення їх вартості немає.
Що стосується доводів позивача щодо понесених нею витрат у розмірі 12 100 грн. на санаторно-курортне лікування, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, розглядався цивільний позов ОСОБА_1 . Стягуючи на користь позивача майнову шкоду вироком, судом було враховано понесені нею витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 12 100 грн.
Отже, зазначена шкода є такою, що стягнута судовим рішенням.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині відшкодування додаткових витрат відповідають обставинам справи та доводами апеляційної скарги позивача не спростовані.
Що стосується позовних вимог про стягнення відшкодування за спричинену моральну шкоду апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У своєму позові ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача відшкодування за спричинену його діями моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Суд першої інстанції частково задовольнив позов в цій частині та стягнув на користь ОСОБА_1 10 000 грн.
З визначеним судом розміром не погоджується як позивач, так і відповідач. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути на її користь 20 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, так як вона перенесла операційне втручання по видаленню металевих пластин, пережила великі душевні страждання, перенесла та переносить фізичний біль. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки вважає, що вироком суду вже було стягнуто відшкодування за спричинену моральну шкоду. Подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Судом встановлено, що після вироку суду, яким було стягнуто на користь позивача відшкодування за спричинену моральну шкоду, ОСОБА_1 продовжувала лікування, якого потребувала після заподіяння їй відповідачем тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та перенесла операцію. Внаслідок хірургічного втручання позивач зазнала фізичного болю. Протиправні дії відповідача перебувають у тісному зв'язку з заподіянням шкоди здоров'ю позивача.
У зв'язку з цим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині, що в даному випадку позивачу спричинена додаткова моральна шкода, яка не охоплюється обсягом, що був визначений вироком Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року, оскільки після постановлення зазначеного вироку, позивач продовжувала лікування, перенесла оперативне втручання, зазнавала фізичного болю, інших незручностей та змін звичного способу свого життя.
Відтак, визначаючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір відшкодування за спричинену позивачу моральну шкоду, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що співмірним із заподіяною позивачу додатковою моральною шкодою та достатнім буде розмір грошового відшкодування у розмірі 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача в частині недостатності зазначеної суми для відшкодування спричиненої їй шкоди, апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять наданих позивачем доказів, які б свідчили, що їй спричинена моральна шкода на більшу суму, ніж визначена судом першої інстанції.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 3 400 грн. Однак, суд відмовив у їх стягненні, пославшись на відсутність детального опису виконаних робіт та здійснених ним витрат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Горбаченко М.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 06 березня 2019 року (а.с.28). На підтвердження наданих послуг та їх оплату суду було надано квитанцію на суму 3 400 грн. та акт про надання юридичних послуг, остаточний розрахунок суми судових витрат. Згідно зазначеного акту позивачу було надано послуги зі складання позовної заяви, підготовки пакету документів до суду та ведення судового процесу, вартість яких становить 3 400 грн.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу через відсутність детального опису виконаних робіт та здійснених ним витрат, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що при визначенні розміру витрат на правову допомогу необхідно врахувати, що представник позивача складала позовну заяву, брала участь у судових засіданнях 10 травня 2019 року, 10 липня 2019 року, 17 липня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 25 вересня 2019 року. Розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 28,8 %, а саме у розмірі 979 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та прийняти в цій частині постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючої у АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу у розмірі 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень, 20 копійок.
В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.