Справа № 127/18076/16-ц
Провадження № 6/127/906/19
12 грудня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Кравчук Т.В.,
розглянувши подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Юрія Івановича про примусове проникнення до СТО «АвтоАС»,-
До суду надійшло подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Юрія Івановича про примусове проникнення до СТО «АвтоАС». Подання мотивоване тим, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження №58214163 з виконання виконавчого листа №127/18076/16-ц, виданий 15.01.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45000 дол. США, що еквівалентно 1116000 грн. заборгованість за договором позики; 22500 дол. США штрафу, що еквівалентно 558000 грн.; витрат на оплату судового збору в розмірі 7084 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7380 грн.
28.01.2019 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була надіслана сторонам виконавчого провадження.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавцем було здійснено виходи за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , та за фактичною адресою проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 , проте перевірити майновий стан боржника виявилось неможливим, оскільки двері квартири та будинку ніхто не відчинив.
В подальшому ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , описано та арештовано за відповідною ухвалою про примусове проникнення до житла, так як боржником добровільно доступ до квартири не надано.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності вогнепальна зброя, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та транспортний засіб Dodge Grand Caravan, д.н.з. НОМЕР_1 , що оголошено в розшук.
Головний державний виконавець зазначає, що боржник займається підприємницькою діяльністю, яка полягає в технічному обслуговуванні та ремонті автотранспортних засобів, яка здійснюється за адресою: АДРЕСА_3 . З огляду на це, виконавцем було здійснено вихід за даною адресою, в ході якого ОСОБА_1 повідомив, що підприємницьку діяльність здійснює в орендованих 12-13 боксах. Проте перевірити наявність майна боржника виявилось неможливим, так як доступ до боксів був відсутній, що унеможливлює подальше виконання рішення суду. З огляду на вказане вище, головний державний виконавець звернувся до суду з даним поданням та просив надати дозвіл державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на примусове проникнення до СТО «АвтоАС» за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 151к, а саме в бокси 12-13.
Головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Ю.І. не з'явивився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали подання, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Також п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Судом встановлено, що за виконавчим листом № 127/18076/16-ц, виданим 15.01.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 45000 дол. США, що еквівалентно 1116000 грн. заборгованість за договором позики; 22500 дол. США штрафу, що еквівалентно 558000 грн.; витрат на оплату судового збору в розмірі 7084 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7380 грн. (а.с. 123).
Виконавче провадження за даним виконавчим листом відкрито головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця Головного ТУЮ у Вінницькій області, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2019 року ВП №58214163 (а.с. 124-125). Примірники даної постанови були направлені сторонам виконавчого провадження для виконання та стягувачу для відома (а.с. 126). Факт отримання даної постанови боржником підтверджується актом головного державного виконавця від 05.08.2019 року (а.с. 127). Також боржнику було вручено виклик на 08.08.2019 року.
13.04.2019 року головний державний виконавець керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна боржника, а саме шість одиниць мисливської нарізної зброї, пристрій для відстрілу гумових куль, мисливську гладкоствольну зброю ТОЗ-34Р (а.с. 128-129).
З матеріалів долучених до подання вбачається, що сейф зі зброєю зберігався в гаражній майстерні за адресою: АДРЕСА_3 , проте 11.05.2019 року ОСОБА_1 втопив зазначену вище зброю з власної необережності в кар'єрі с. Могилівка Жмеринського району (а.с. 131- 133).
Згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, яка полягає в технічному обслуговуванні та ремонті автотранспортних засобів (а.с. 120-121).
З огляду на це, 11.06.2019 року головним державним виконавцем здійснювався вихід за адресою здійснення підприємницької діяльності, а саме: СТО «АвтоАС» - м. Вінниця, вул. Пирогова, 151к, з метою перевірки наявності боржника та його майна. В ході перевірки було встановлено, що зі слів директора СТО «АвтоАС» ОСОБА_1 для підприємницької діяльності орендує 12-13 бокси, проте перевірити наявність майна боржника виявилось неможливим, так як бокси закриті, доступ відсутній (а.с. 122). Слід відзначити, що в акті відсутні відомості про те, що він був складений за участю боржника, хоча в ньому здійснюється посилання на пояснення ОСОБА_1 , але підпис останнього відсутній.
До матеріалів подання не долучено належних та допустимих доказів того, що боржник на даний час володіє (користується) СТО «АвтоАС» - м. Вінниця, вул. Пирогова, 151к, де здійснює свою підприємницьку діяльність. Пояснення боржника, зазначені в акті від 11.06.2019 року, не є належним доказом підтвердження факту орендування боржником приміщення за вказаною адресою станом на теперішній час.
Разом з тим, суд звертає увагу, що головним державним виконавцем не долучено до подання матеріали про його вихід за адресою вказаною у виконавчому документі, відсутності там майна, на яке можливо звернути стягнення, хоча в змісті подання про це йдеться.
Також матеріали подання не містять даних про вжиття державним виконавцем заходів щодо з'ясування наявності майна боржника, зокрема виявлення, доходів боржника (відкриття рахунків у банках; отримання пенсії, заробітної плати; володіння ним земельною ділянкою, сільськогосподарською технікою тощо).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Статтею 30 Конституції України визначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
У рішенні Європейського суду «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи до іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла та іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). У справі «Кайсин проти України» Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є не від'ємною стадією процесу правосуддя.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного чи приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджав вільному доступу державного виконавця до СТО «АвтоАС». Доданий до подання акт головного державного виконавця, не може вважатися таким доказом, оскільки в ньому вказано лише про те, що бокси 12-13 закриті, що ніяким чином не свідчить про перешкоджання боржника вільному доступу головному державному виконавця до цих приміщень.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту умисного створення перешкод з боку ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій головним державним виконавцем суду не надано.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріали подання про примусовий вхід до СТО «АвтоАС» не містять даних про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає вчиненню виконавчих дій.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим та передчасним, оскільки в силу ч. 2 ст. 30 Конституції України проникнення до житла чи іншого володіння є крайньою мірою та одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов'язане з обмеженням конституційного права людини на недоторканість житла чи іншого володіння, а тому подання головного державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 76-81, 83, 260-261, 353-354, 439 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Юрія Івановича про примусове проникнення до СТО «АвтоАС» - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складений 12.02.2019 року.
Суддя: