1[1]
10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора у провадженні прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040440002132 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 345, ч.1 ст. 263 КК України, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києвавід 05.11.2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040440002132 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 345, ч.1 ст. 263 КК України повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №1 для усунення виявлених недоліків обвинувального акта.
Також цією ухвалою суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.01.2020 року включно, а в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , про зміну обвинуваченим запобіжного заходу відмовив.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити дату та місце його складання та затвердження, однак в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 дата його складання не вказана і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який відповідно до п.1 ч.4 ст. 291 КПК України долучений до обвинувального акту, також не зазначено таке процесуальне рішення як складання обвинувального акта та дата його складання.
Також суд зазначив, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені номер та найменування проведеної процесуальної дії, а також час її проведення, як того вимагає ст. 109 КПК України, однак всупереч вимог даної норми закону, в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено і результат проведення таких процесуальних дій та наслідки їх проведення.
Крім того, з огляду на положення ст. 290 КПК України, суд вважає недопустимим посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, як докази винуватості обвинувачених, оскільки перелік доказів, які слід досліджувати, їх об'єм та порядок встановлюється під час судового розгляду кримінального провадження.
Наведені в оскаржуваному рішенні порушення вимог КПК України виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2019 року в частині повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040440002132 стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд даного обвинувального акта в суді першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги зазначає, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, в тому числі детальний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, з чітким формулюванням обставин, встановлених під час досудового слідства та які були відомі на момент складання обвинувального акту, з визначенням конкретної правової кваліфікації правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , в межах встановлених досудовим слідством обставин щодо кожного з обвинувачених, з посиланням на положення законів і статтей кримінального кодексу України, в межах їх диспозиції.
Також апелянт вказує, що виходячи з роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК України, зокрема: якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджений прокурором, а також якщо до обвинувального акта не долучено передбачені законом додатки. Тобто, підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядку п.3 ч.3 ст. 314 КПК, є невідповідність його вимогам ст. 291 КПК, а тому, суд не мав права виходити за межі вимог кримінально процесуального закону, які прямо передбачені ст. 291 КПК України.
Апелянт вважає, що посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, як на доказ вини обвинувачених, не суперечить вимогам закону, оскільки посилання на висновки експертів є викладенням фактичних обставин даного кримінального правопорушення, які були встановлені під час досудового слідства та саме висновком експерта підтверджено предмет вчиненого злочину.
Також вказує, що твердження суду щодо відсутності дати складання та затвердження обвинувального акту не відповідає дійсності, так як, слідчим та прокурором був складений та затверджений обвинувальний акт з підписом, печаткою та датою його складання, однак, на останній сторінці (а.с. 138) обвинувального акту де зазначається «обвинувальний акт складено та затверджено» наявні рік та місяць, але не зазначено дату, що є технічною помилкою і не перешкоджає призначенню даного обвинувального акта до розгляду.
Крім цього звертає увагу, що суд незаконно повернув обвинувальний акт прокурору Київської місцевої прокуратури №1, так як досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими СУ ГУНП у місті Києва, а процесуальне керівництво - прокурорами відділу прокуратури міста Києва.
Вказана ухвала місцевого суду від 05.11.2019 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора у провадженні на підтримку доводів апеляційної скарги; думку захисника ОСОБА_6 , яка заперечувала проти апеляційної скарги прокурора та просила рішення суду про повернення обвинувального акта прокурору залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження №12017040440002132 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно положень ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України, зокрема, згідно п.9 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити дату та місце його складання та затвердження. Крім того, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт також має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад злочину.
Тобто, формулювання обвинувачення це стисле і точне викладення твердження про винуватість конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення на основі фактично встановлених обставин кримінального провадження, які мають юридичне значення для вирішення питання про притягнення цієї особи до відповідальності за конкретною статтею КК України у контексті формули правової кваліфікації.
Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.
З наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Однак, ці вимоги кримінального процесуального закону при складанні та затвердженні обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12017040440002132 належним чином дотриманні не були.
Як вірно зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, зі змісту обвинувального акта вбачається, що в ньому не вказана дата його складання і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який долучений до обвинувального акта також не зазначено таке процесуальне рішення, як складання обвинувального акта та дата його складання.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав на недопустимість посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, як докази винуватості обвинувачених, оскільки обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження визначаються під час судового розгляду кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, як на доказ вини обвинувачених, не суперечить вимогам закону, так як посилання на висновки експертів є викладенням фактичних обставин даного кримінального правопорушення, які були встановлені під час досудового слідства та саме висновком експерта підтверджено предмет вчиненого злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки перед безпосереднім дослідженням доказів суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження, має забезпечити змагальність, рівність сторін та свободу в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав.
Що стосується посилань суду на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, в якому, всупереч вимог ст. 109 КПК України, окрім зазначення номера, найменування та часу проведеної процесуальної дії, також зазначено і результат проведення таких процесуальних дій та наслідки їх проведення, колегія суддів звертає увагу, що недоліки цього реєстру не є самостійною підставою для повернення обвинувального акта.
Отже, переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України по своїй суті є вірним, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави прийняття судом такого рішення.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору Київської місцевої прокуратури №1, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими СУ ГУНП у місті Києва, процесуальне керівництво здійснювалось прокурорами відділу прокуратури міста Києва, а відтак оскаржувана ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2019 року в частині повернення обвинувального акта прокурору Київської місцевої прокуратури №1 підлягає зміні, з посиланням на повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040440002132 стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 прокурору у провадженні прокуратури м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року про повернення прокурору Київської місцевої прокуратури №1 обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040440002132 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 345, ч.1 ст. 263 КК України- змінити, вказавши про повернення даного обвинувального акта прокурору у провадженні прокуратури м. Києва.
В решті ухвалу суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ________________ ________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа: 11-кп/824/3509/2019
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1