Іменем України
11 грудня 2019 року
Київ
справа №817/33/16
адміністративне провадження №К/9901/9219/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 817/33/16
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису
за касаційною скаргою Арбітражного керуючого ОСОБА_1
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Гломба Ю.О.,
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Зарудяної Л. О., суддів Майора Г.І., Бучик А.Ю.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 14 січня 2016 року Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 06 січня 2016 № 1 про недопущення повторних порушень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний припис винесений без ґрунтовного аналізу норм чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено конкретних норм права, порушених позивачем, зважаючи на те, що як норма абзацу 2 частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і абзацу 4 частини першої та частини другої статті 98 цього Закону є нормами загальними та не вказують на певні порушення позивачем під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів». Крім того, на думку позивача, висновки перевірки не враховують того, що колишнім головою ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» та головою правління цього суб'єкта господарювання чинилися перешкоди в роботі позивача, а саме: непередання трудових книжок охоронників банкрута для проведення їх вивільнення у встановленому порядку, з приводу чого позивач зверталася до правоохоронних органів та заявляла відповідні клопотання у ході провадження у справі про банкрутство боржника у господарському суді Рівненської області. Відсутність правопорушень, виявлених перевіркою, позивач доводить тим, що накази по підприємству, якими ОСОБА_3 був прийнятий та був звільнений із роботи на підприємстві боржника в подальшому були скасовані позивачем, що не спричиняє, на переконання позивача, жодних юридичних наслідків. Уважаючи винесений припис щодо недопущення повторних порушень таким, що порушує права позивача, та не містить правового підґрунтя, позивач просила суд визнати його протиправним і скасувати.
3. Представник відповідача позов не визнав, оскільки в порушення приписів абзацу 10 частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 4 частини першої статті 98 цього ж Закону позивач неправомірно прийняла на роботу ОСОБА_3 , який фактично перебував у трудових відносинах з підприємством - банкрутом Відкритим акціонерним товариством «Сарненський комбінат хлібопродуктів», оскільки саме ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про витребування трудової книжки у вказаної особи для внесення відповідного запису про звільнення. Крім того, скасування наказу про прийом на роботу та в подальшому наказу про звільнення з роботи працівника з метою нівелювання факту прийняття особи на роботу суперечить положенням трудового законодавства, оскільки припинення трудових відносин не передбачено через скасування відповідних наказів. Як зазначив відповідач, твердження позивача про відсутність можливостей встановити осіб, що перебували у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Сарненський комбінат хлібопродуктів» та, відповідно, вчасно звільнити таких не заслуговують на увагу з огляду на те, що протоколом засідання комітету кредиторів цього підприємства зафіксовано, що ОСОБА_1 володіла інформацією про 5 охоронців на підприємстві, в той час як за результатами перевірки стверджувала про необізнаність з такими обставинами. Крім того, зважаючи на подання позивачем документів без належного засвідчення їх копій у визначеному порядку, позивачем допущено порушення, які відповідно до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 №1284/5, є підставою для прийняття спірного припису про недопущення повторних порушень.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 провадить діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 02 квітня 2013 року № 248.
5. У період з 18 грудня 2015 року по 22 грудня 2015 року посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача на підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТФ «Едланд» від 10 грудня 2014 року № 040/1, громадянина ОСОБА_4 від 15 червня 2015 року б/н, громадянина ОСОБА_3 від 16 червня 2015 року б/н, громадянина ОСОБА_5 та інших щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .
6. За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено Довідку № 19 від 22 грудня 2015 року, якою встановлено порушення ОСОБА_1 вимог:
6.1. пункту 1 частини другої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: не дотримано приписи абзацу 4 частини першої статті 98 цього Закону (прийнято ОСОБА_3 на посаду інспектора служби економічної безпеки з 03 травня 2014 року за його заявою з оплатою праці згідно з штатним розписом);
6.2. пункту 1 частини другої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: порушено приписи абзацу 10 частини другої статті 41 цього Закону (з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомлення працівників банкрута про звільнення та здійснення його відповідно до законодавства України про працю);
6.3. пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року №447/5, в частині неналежного засвідчення документів арбітражним керуючим, а саме: відсутня дата засвідчення арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів, наданих нею супровідним листом №01 - 20/2228 від 18 грудня 2015 року.
6.4. Указані порушення усунути неможливо.
7. Виявлені в ході перевірки позивача та зазначені порушення відображені в акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 31 грудня 2015 року № 20, у резолютивній частині якого зазначено про наступне винесення припису про недопущення повторних порушень щодо виявлених у ході перевірки порушень.
8. 06 січня 2016 року відповідачем винесено щодо позивача припис № 1 про недопущення повторних порушень.
9. Як установлено судами попередніх інстанцій, склад порушень, зазначених в довідці, акті та приписі доводиться відповідачем на підставі трьох груп обставин.
9.1. Постановою Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2014 року в справі №509/2076/12 Відкрите акціонерне товариство «Сарненський комбінат хлібопродуктів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тихончук Л. Х. Усупереч вимогам абзацу 10 частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звільнення працівників підприємства-банкрута Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було здійснено тільки в 2015 році на підставі наказу № 2-К від 08 червня 2015 року.
9.2. Порушення вимог абзацу 4 частини першої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доводиться відповідачем у зв'язку з тим, що після оголошення підприємства банкрутом 03 травня 2014 року позивач здійснила прийом і звільнення працівника ОСОБА_3 (наказ від 03 травня 2014 року № 4/к про прийом з 03 травня 2014 року ОСОБА_3 на посаду спеціаліста служби з економічної безпеки з оплатою праці згідно з штатним розкладом (т. 1 а.с. 40) та наказ від 18 серпня 2014 року №8/к про звільнення ОСОБА_3 - спеціаліста служби з економічної безпеки із займаної посади 18 серпня 2014 року за власним бажанням).
9.3. У порушення вимог пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, на письмову вимогу голови комісії з перевірки позивачем супровідним листом від 18 грудня 2015 року №01-20/2228 надано документи на 47 аркушах, які є неналежно засвідченими, а саме: на них відсутня дата їх засвідчення арбітражним керуючим.
10. Спростовуючи наявність виявлених порушень, позивач посилалася на те, що звільнення працівників відбулося лише у 2015 році, оскільки попередній арбітражний керуючий не передав їй необхідну документацію, зокрема, трудові книжки працівників.
11. Щодо прийняття та звільнення працівників після визнання підприємства банкротом позивач не заперечувала цей факт, але вказувала, що накази № 4/к від 03 травня 2014 року та № 8/к від 18 серпня 2014року нею були самостійно скасовані наказом № 11/к від 19 серпня 2014 року.
12. У судовому засіданні позивач не заперечувала, що документи, подані нею листом від 18 грудня 2015 року №01-20/2228, не містили дати їх засвідчення, проте зазначила, що листами від 16 грудня 2015 року за №01-20/2218 та від 11 вересня 2015 року №01-20/865 нею було надано відповідачу копії документів на 209 арк. та пояснення стосовно перевірки з додатками.
13. Отримавши від відповідача довідку про результати перевірки від 22 грудня 2015 року №19, позивач супровідним листом від 28 грудня 2015 року за № 01-19/2245 надала належним чином засвідчені (із зазначенням дати засвідчення) копії документів на 155 арк.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
15. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності оскаржуваного припису внаслідок доведення відповідачем порушень позивачем пункту 4 частини першої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або його банкрутом», абзацу 10 частини другої статті 41 цього Закону, а також пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 24 листопада 2016 року.
17. У касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що прийняття на роботу ОСОБА_3 здійснено відповідно до постанови Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2014 року в справі № 5019/2076/12.
19. За доводами позивача, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції, оскільки порушення стосувалося факту прийняття ОСОБА_3 на посаду інспектора служби з економічної діяльності, а судами було досліджено питання фактичного перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з боржником.
20. Щодо звільнення працівників лише у 2015 році, то позивач вказує, що колишній голова ліквідаційної комісії ОСОБА_9 не передав необхідних для роботи ліквідатора речей, а саме: ключів від виробничих та адміністративних приміщень, трудових книжок охоронників банкрута, частини правовстановлюючих документів та активів боржника.
21. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року в справі № 5019/2076/12 ОСОБА_9 зобов'язано передати ліквідатору документи по особовому складу та інше, водночас це рішення є невиконаним, що стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (Невиконання судового рішення).
22. 26 серпня 2015 року ухвалою Господарського суду Рівненської області підтверджено відсутність у ліквідатора трудових книжок.
23. Також у касаційній скарзі позивач спростовує висновок судів попередніх інстанцій щодо надання нею неналежним чином завірених копій документів з тих підстав, що нею неодноразово надавалися копії документів, завірені належним чином.
24. Касаційна скарга не містить вимог щодо розгляду справи за участю позивача або її представника.
25. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
26. 25 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу № 817/33/16.
27. 28 грудня 2016 року справа № 817/33/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
28. 25 січня 2018 року справу № 817/33/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.
29. 24 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 810/0/78 - 19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
30. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 червня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Радишевську О. Р.
V. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2343-XII) установлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
36. Арбітражний керуючий, як визначено у вказаному Законі, - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
37. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 98 Закону №2343-XII арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства.
38. Пунктом 4 частини першої статті 98 Закону №2343-XII визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.
39. Абзацом 10 частини другої статті 41 Закону №2343-XII передбачено, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
40. Пунктом 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року №447/5, установлено, що копії або витяги з документів, які надаються та зберігаються арбітражним керуючим, повинні бути засвідчені підписом арбітражного керуючого та скріплені його печаткою з обов'язковим зазначенням дати засвідчення.
41. Відповідно до Закону №2343-XII розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за №1113/23645, (далі - Порядок №1284/5), який поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) і встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (пункти 1.2, 1.4 цього Порядку).
42. Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку №1284/5 (у редакції, чинній на час проведення відповідачем перевірки арбітражного керуючого) контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. Мін'юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.
43. Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №1284/5 установлено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
44. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці (пункт 2.2 Порядку №1284/5).
45. Пункт 2.6 розділу ІІ Порядку №1284/5 встановлює вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки, зокрема: звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.
46. Відповідно до пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №1284/5 предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.
47. Пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 1284/5 установлено, що здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:
47.1. проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);
47.2. надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;
47.3. складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
48. На підставі абзаців другого, третього підпункту 6.6.3 пункту 6.6 розділу VI Порядку №1284/5 у разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
49. За змістом пункту 6.9, підпункту 6.9.1 пункту 6.9, пункту 6.12 Порядку №1284/5 у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень. Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис. У приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень.
VІ. Позиція Верховного Суду
50. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
52. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
53. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2014 року в справі №509/2076/12 Відкрите акціонерне товариство «Сарненський комбінат хлібопродуктів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тихончук Л. Х.
54. Отже, саме з 23 квітня 2014 року ОСОБА_1 . повинна була здійснювати повноваження ліквідатора, зокрема, повідомити працівників банкрута про звільнення та звільнити їх відповідно до законодавства України про працю.
55. Відповідачем під час позапланової перевірки установлено та підтверджено судами попередніх інстанцій, що дії, спрямовані на звільнення працівників, позивач здійснила лише в 2015 році, крім того, позивач в 2014 році після визнання підприємства банкрутом на підставі особистої заяви ОСОБА_3 прийняла його на посаду інспектора служби економічної безпеки з оплатою праці згідно штатного розпису.
56. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем вимог пункту 4 частини першої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або його банкрутом», абзацу 10 частини другої статті 41 цього Закону.
57. Посилання позивача у касаційній скарзі на бездіяльність ОСОБА_9 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року в справі № 5019/2076/12 є безпідставним, оскільки приписи пункту 4 частини першої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або його банкрутом», абзацу 10 частини другої статті 41 цього Закону є імперативними і жодних винятків не передбачають.
58. Крім того, в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2015 року, на яку також посилається позивач у касаційній скарзі, суд зазначив, що вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб відноситься до виключної компетенції ліквідатора. При цьому ліквідатором не в повному обсязі надано суду належних доказів вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна боржника.
59. Доводи касаційної скарги щодо виходу судами попередніх інстанцій за межі своєї компетенції є помилковими, оскільки суди з'ясовували у яких саме правовідносинах з підприємством перебуває ОСОБА_3 , враховуючи наявність законодавчої заборони щодо прийняття працівників на роботу на підприємство-банкрут.
60. Позивач у касаційній скарзі не спростовує наявності порушення пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5. Помилковість висновків відповідача в цій частині доводиться позивачем виключно тим, що вона неодноразово подавала належним чином завірені документи як до отримання довідки, так і після цього.
61. Водночас пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 1284/5 визначено обов'язкові етапи здійснення контролю відповідачем, до яких належить надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень.
62. На підставі пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року №447/5, копії або витяги з документів, які надаються та зберігаються арбітражним керуючим, повинні бути засвідчені підписом арбітражного керуючого та скріплені його печаткою з обов'язковим зазначенням дати засвідчення.
63. Отже, законодавством визначено вимоги, які висуваються до будь-яких копій або витягів з документів, які надаються та зберігаються арбітражним керуючим, незалежно від того, коли і куди вони направляються. Надання належним чином завірених копій документів після завершення перевірки не усуває факту наявності порушення пункту 19.1 глави 19 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року №447/5.
64. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції та ухвалі суду апеляційної інстанції.
65. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
VІІ. Судові витрати
66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в справі № 817/33/16 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська