Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа №675/1035/19
провадження №К/9901/28806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 (суддя Король О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 (головуючий суддя Мотохнюк Д.Б., судді Боровицький О.А., Шидловський В.Б.)
у справі № 675/1035/19
за позовом ОСОБА_1
до Начальника медичної частини Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" Бондаря Василя Васильовича, Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України"
про визнання бездіяльності незаконною та визнання дій незаконними, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Начальника медичної частини Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" Бондаря Василя Васильовича, Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України", в якій просив суд про визнання незаконною бездіяльності відповідачів щодо ненадання позивачу належної і потрібної медичної допомоги, визнання дій незаконними у перешкоджанні здійснити якісне обстеження позивача для з'ясування наслідків від катувань, що мали місце 27.02.2017.
2. Позовні вимоги обґрунтовано бездіяльністю відповідача щодо надання позивачу належної і потрібної медичної допомоги та визнання незаконними дій стосовно перешкоджання здійснити якісне обстеження ОСОБА_1 для з'ясування наслідків від катувань, що мали місце 27.02.2017.
3. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.05.2019 позовну заяву першого залишено без руху через відсутності клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
4. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 у справі №675/1035/19 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №675/1035/19 рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 залишено без змін.
6. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №675/1035/19, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі №675/1035/19.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надавалось клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, які станом на 18.06.2019 позивачем не були усунуті, а саме не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не надано докази поважності причин його пропуску.
9. Апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивачем не усунуті недоліки, викладені в ухвалі Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.05.2019.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами першої та апеляційної інстанції чинного законодавства, не надання належної оцінки заяві позивача, наданій на виконання ухвали про усунення недоліків позовної заяви
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 подав поза межами встановленого строку для звернення до суду з позовом.
15. За приписами ч. 1 с. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
16. Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
17. Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
18. Так суд першої інстанції ухвалою від 20.05.2019 залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк з дня отримання такої ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів поважності причин його пропуску.
19. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, 03.06.2019 позивач подав заяву, в якій ОСОБА_1 зазначив, що протягом всього строку відбування покарання йому не надано якісної медичної допомоги, підтвердженням чого є відсутність зубів, оніміння лівої частини тіла (рука, нога, обличчя).
20. Місцевий суд склав Акт від 03.06.2019 про те, що у конверті із вказаною заявою також був згорток з написом «доказ по справі №675/1035/19», у якому знаходився предмет невідомого походження, схожий на біологічний зразок фаланги пальця людини.
По цьому факту суд повідомив працівників Ізяславського ВП, які вилучили відповідний доказ, про що було складено протокол огляду місця події від 03.06.2019.
21. Суди першої та апеляційної інстанції вважали, що заява позивача від 03.06.2019 не є клопотанням про поновлення строку.
22. Верховний Суд не погоджується з такими висновками, виходячи з такого.
ОСОБА_1 звернувся до суду задля отримання ефективного юридичного захисту з огляду на ненадання йому неналежної медичної допомоги у виправній колонії під час відбування ним кримінального покарання.
23. Суд бере до уваги те, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
24. Верховний Суд підкреслює, що Європейський суд з прав людини встановлював порушення ст. 13 Конвенції у справах проти України через брак ефективного національного засобу юридичного захисту зважаючи на скарги на ненадання медичної допомоги під час відбування кримінальних покарань (див., серед інших джерел, рішення у справах "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), § 113-116, від 28.03.2006; "Двойних проти України" (Dvoynykh v. Ukraine), заява № 72277/01, § 72, від 12.10.2006; рішення у справі "Ухань проти України" (Ukhan v. Ukraine), § § 91 та 92; рішення у справах "Іглін проти України" (Iglin v. Ukraine), заява № 39908/05, § 77, від 12.01.2012; "Барило проти України" (Barilo v. Ukraine), заява № 9607/06, § § 104 та 105, від 16.05.2013; "Іванов і Кашуба проти України" (Ivanov and Kashuba v. Ukraine), заяви № 12258/09 та № 54754/10, § 90, від 29.01.2019, та "Бекетов проти України" (Beketov v. Ukraine), заява № 44436/09, § 148, від 19.02.2019).
25. Слід наголосити, що ст. 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобів захисту з метою посилення суті прав та свобод, що містяться у Конвенції, в будь-якій формі, за якої вони можуть бути захищені в національному правовому порядку. Дія ст. 13, отже, полягає в тому, щоб національний засіб захисту відповідав суті "небезпідставної скарги" за Конвенцією та гарантував належну допомогу (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), § 157, від 26.10.2000).
Межа позитивних зобов'язань держави за ст. 13 Конвенції коливається залежно від природи заяви скаржника. Проте у будь-якому разі засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним як на практиці, так і за законодавством, тобто таким, що міг би запобігти порушенням прав заявника, або припинити їх, або надати заявнику належне відшкодування. Зокрема, органи влади держави-відповідача своїми діями або бездіяльністю не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати їхньому використанню (див. рішення у справі "Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії" [ВП] (<…>) [GC], заява № 47848/08, § 148, від 17.07.2014).
26. Отже, суди мають гарантувати ОСОБА_1 доступний та ефективний засіб юридичного захисту, здатний забезпечити втілення суті його конвенційних прав і свобод за заявленими вимогами щодо надання неналежної медичної допомоги.
27. Дійсно, заява позивача від 03.06.2019 не містила прохальної частини про поновлення строку на звернення до суду, проте обставини пропуску, вказані ОСОБА_1 , є поважними для поновлення строку звернення до суду та захисту конституційних та конвенційних прав позивача.
28. Неприйняття до розгляду та дослідження судами попередніх інстанцій відповідної заяви є надмірним формалізмом та непропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права засудженого ОСОБА_1 на звернення до суду.
29. Також Верховний Суд зазначає, що апеляційний адміністративний суд у резолютивній частині постанови зазначив про залишення без змін рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019, тоді як предметом апеляційного провадження була ухвала Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 про повернення позовної заяви.
Описка судом апеляційної інстанції виправлена не була, що є також процесуальним порушенням.
30. Таким чином, зважаючи на приписи ст. 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №675/1035/19 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб