18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1270/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства “Лінде Газ Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси” про стягнення 40363 грн. 11 коп.,
Позивач - приватне акціонерне товариство “Лінде Газ Україна” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси” про стягнення, на підставі договору оренди № 2922А від 04.12.2012 року, 28700 грн. основного боргу, 8367 грн. 58 коп. пені, 1045 грн. 76 коп. 3% річних, 2249 грн. 77 коп. інфляційних втрат, що разом складає 40363 грн. 11 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку сплати орендної плати за договором оренди № 2922А від 04.12.2012 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/1270/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.12.2019 року.
Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши причини, хоча були належним чином повідомлені судом про місце, дату та час судового засідання. 03.12.2019 року від представника позивача надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заява з додатками про надання суду для огляду оригіналів документів та їх повернення. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
Рішенням річних загальних зборів позивача, оформленого протоколом № 36 від 24.04.2017 року (а.с. 51-64) змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. В зв'язку зі зміною типу товариства затверджено його нове найменування, а саме, повне найменування - приватне акціонерне товариство «Лінде Газ Україна».
04.12.2012 року позивач - публічне акціонерне товариство “Лінде Газ Україна”, як орендодавець, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси”, як орендар, уклали договір оренди № 2922А (далі - Договір, а.с. 16-19), за умовами п. 1.1. якого орендодавець за даним договором зобов'язується придбати і передати орендарю в строкове платне користування наступне майно (далі за текстом «обладнання»): ємність для зберігання рідкого азоту T36V200, ємність для зберігання рідкого кисню T36V60 для здійснення орендарем господарської діяльності. Орендодавець має право надати в оренду майно, яке вже має у себе в наявності.
Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - цільове призначення обладнання - зберігання рідкого азоту, зберігання рідкого кисню. Орендар має право використовувати обладнання лише для зберігання продукції, яка постачається орендодавцем за договором поставки;
п. 2.1. - розмір орендної плати за користування обладнанням на момент укладення цього договору складає 19100,00 грн., крім того ПДВ 20% - 3820,00 грн. Всього 22920,00 грн. в місяць. Орендодавець має право індексувати орендну плату щорічно;
п. 2.3. - орендар зобов'язується сплачувати орендну плату по закінченню двох тижнів з дати підписання сторонами акта готовності обладнання до експлуатації. Сплата орендної плати здійснюється орендарем в строк не пізніше 20 числа наступного місяця за попередній місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунка. Датою оплати вважається дата надходження коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок орендодавця;
п. 2.4. - невикористання обладнання за призначенням не є причиною відмови від сплати орендної плати, передбаченої цим договором;
п. 3.1. - строк оренди обладнання, яке передається в користування за даним договором орендарю, складає 8 років і рахується з дати передачі обладнання від орендодавця орендарю за актом готовності обладнання до експлуатації;
п. 5.2. - в разі прострочення оплати, передбаченої цим договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення;
п. 8.1. - даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, діє до 18.10.2020 року і продовжується на наступні 12 місяців, якщо не менше, чим за 6 місяців до дати закінчення строку договору не було отримано письмове повідомлення від однієї із сторін про намір припинити строк дії договору.
Сторони уклали Додаток № 1 та Додаток № 2 до Договору від 04.12.2012 року - Специфікації (а.с. 20-21).
За Актом до Договору про приймання-передачу обладнання від 21.01.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв обладнання в кількості та складі, згідно Специфікації, зазначеної в Акті (а.с. 23).
Як вбачається з Акта до Договору про готовність обладнання до експлуатації від 04.06.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію обладнання в кількості та складі, згідно Специфікації, відображеної в цьому Акті. Обладнання випробувано в робочому режимі та придатне до експлуатації (а.с. 24).
01.12.2016 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (а.с. 22), відповідно до п. 1 якої, сторони досягли згоди змінити ціну на: оренду ємкості під зберігання кисню 6м3, відповідно розмір місячної орендної плати (грн.), без ПДВ - 8100,00; оренду ємкості під зберігання азоту 20м3, відповідно розмір місячної орендної плати (грн.), без ПДВ - 11400,00. Згідно з п. 4, п. 5 цієї Додаткової угоди до Договору, всі інші умови договору, які не згадуються в даній додатковій угоді, лишаються незмінними. Ця Додаткова угода набирає чинності з 12.12.2016 р.
Сторонами умови Договору виконувались, що підтверджується Актами здачі-приймання наданих послуг оренди за період березень 2018 року - липень 2018 року, підписаними обома сторонами, рахунками за цей же період, та платіжними дорученнями №10232 від 29.08.2018 року, № 10233 від 29.08.2018 року про сплату за оренду за цей період у серпні 2018 року (а.с. 26-30, 33-37, 40).
Як вбачається з листа відповідача, він звернувся до позивача з проханням призупинити нарахування орендної плати за ємкості і балони з 01.07.2018 року (а.с. 41).
Акт здачі-приймання наданих послуг оренди за серпень 2018 року не складався.
Акти здачі-приймання наданих послуг оренди за вересень-жовтень 2018 року: № 000645149 від 30.09.2018 року на суму 23400 грн., № 000650120 від 31.10.2018 року на суму 23400 грн., загалом на суму 46800 грн. відповідачем не підписані (а.с. 31-32), рахунки: № 2922А/1000338114 від 30.09.2018 року на суму 23400 грн. та № 2922А/1000348114 від 31.10.2018 року на суму 23400 грн., загалом: 46800 грн. за послуги оренди за період вересень-жовтень 2018 року неоплачені (а.с. 38-39).
Повідомленням вих. № 611 від 26.10.2018 року (а.с. 44) голова ліквідаційної комісії відповідача повідомив позивача про право у строк до 19.12.2018 року звернутись до відповідача з письмовою вимогою, як кредитором.
19.11.2018 року позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача кредиторську вимогу вих. № 957 від 15.11. 2018 року, зокрема, на борг в сумі 46800 грн. за договором оренди № 2922А від 04.12.2012 року (а.с. 45-47).
09.07.2019 року позивач - приватне акціонерне товариство “Лінде Газ Україна, як сторона-1, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси”, як сторона-2, уклали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 42), за умовами п. 1, п. 1.1., п. 2, п. 6 якої, сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами. За договорами: А) № 2922А від 04.12.2012 року сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання у сумі 46800,00 грн.; Б) № К2922А від 28.03.2011 року сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання у сумі 18100 грн. Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються для сторони-1 у повному обсязі, для сторони-2 - частково, оскільки зустрічні вимоги не є рівними. З моменту набрання чинності цієї Угоди сторона-1 не є зобов'язана за Договором, зазначеним у п.1 цієї угоди. Сторона-2 залишається частково зобов'язана у сумі 28700,00 грн. у т.ч. ПДВ 4783,34 грн., за Договором, зазначеним у п. 1 Угоди. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.
Сторонами був складений Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.07.2019 року (а.с. 43).
Борг в сумі 28700,00 грн. за оренду за договором оренди № 2922А від 04.12.2012 року за період вересень - жовтень 2018 року є предметом спору у справі, що розглядається.
Як вбачається з Акта до Договору про демонтаж обладнання від 29.11.2018 року (а.с. 25) відповідач передав, а позивач прийняв обладнання в кількості та складі, згідно Специфікації, відображеної в цьому Акті.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди № 2922А від 04.12.2012 року, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим Договором.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Згідно з ч.1 ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 3ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Основний борг відповідача за договором оренди № 2922А від 04.12.2012 року в сумі 28700,00 грн. сторонами погоджений, що слідує з Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.07.2019 року, підписаного сторонами.
Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем підтверджено доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, відповідачем доказів сплати суду не надано, тому вимогу позивача про їх примусове стягнення суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача, окрім основного боргу, 8367 грн. 58 коп. пені за період з 21.11.2018 року по 21.05.2019 року, 1045 грн. 76 коп. 3% річних за період з моменту прострочення за кожним рахунком (відповідно з 21.10.2018 року та з 21.11.2018 року) по 20.08.2019 року, 2249 грн. 77 коп. інфляційних втрат за період з моменту прострочення за кожним рахунком (відповідно з 21.10.2018 року та з 21.11. 2018 року) по 20.08.2019 року.
Так, згідно з п. 2.3. Договору сплата орендної плати здійснюється орендарем в строк не пізніше 20 числа наступного місяця за попередній місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунка, а згідно з п. 5.2. Договору в разі прострочення оплати, передбаченої цим договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимоги позивача про стягнення 8367 грн. 58 коп. пені, 1045 грн. 76 коп. 3% річних, 2249 грн. 77 коп. інфляційних втрат передбачені п. 5.2. Договору, відповідають приписам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 4, 6, 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, відтак теж підлягають задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси”, код ЄДРПОУ 36299742, місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, буд. 74 на користь приватного акціонерного товариства “Лінде Газ Україна”, код ЄДРПОУ 05761850, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Киснева, буд. 1 - 28700 грн. основного боргу, 8367 грн. 58 коп. пені, 1045 грн. 76 коп. 3% річних, 2249 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1921 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Грачов