11 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1345/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області до Управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
23 вересня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 92Б, код ЄДРПОУ 41320961) до Управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 34888449), якою просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі; 2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк Максима Богдановича, щодо винесення постанови від 16.09.2019 ВП № 58455589 про накладення штрафу в сумі 10200,0 грн.; 3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк Максима Богдановича від 16.09.2019 ВП № 58455589 про накладення штрафу в сумі 10200,0 грн.; 4. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1921,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року було замінено неналежного відповідача, а саме Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (на належного - Управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням рішення Воловецького районного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 300/663/18 в частині поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Досяк Максимом Богдановичем винесено 26 вересня 2019 року постанову про накладення та стягнення з позивача штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн.. Позивач вважає дії державного виконавця протиправними, а постанову незаконною, оскільки наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року № 200-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року, ОСОБА_1 ознайомилася з текстом зазначеного наказу особисто лише 12 вересня 2019 року, оскільки постійне місце її проживання: село Нижні Ворота Воловецького району, копію даного наказу вручено старшому державному виконавцеві Досяк М.Б. 16 вересня 2019 року, а відтак, позивач виконав рішення Воловецького районного суду від 18 квітня 2018 року у справі №300/663/18 в частині поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді до дати ухвалення спірної постанови, але у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не ознайомилася з наказом у день його виготовлення і підписання керівником позивача внаслідок чого документ не набув належного оформлення, це призвело до затримки доведення копії наказу до державного виконавця до 16 вересня 2019 року - дня ухвалення спірної постанови.
У межах визначеного судом строку відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву представник відповідача вказує, що рішенням Воловецького районного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 300/663/18 зобов'язано боржника поновити гр. ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року. 21 лютого 2019 року, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 300/663/18, виданого Воловецьким районним судом Закарпатської області. Постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику для організації виконання, однак рішення суду щодо поновлення стягувача на посаді у встановлений законом строк виконано не було. Актом державного виконавця від 05 серпня 2019 року встановлено, що станом на зазначену дату - рішення суду не виконане без поважних причин. В обґрунтування причин невиконання рішення суду боржником було повідомлено про те, що згідно затверджених штатних розписів з 01 січня 2018 року - посади провідних спеціалістів по управлінню області (тобто роботодавця) в тому числі і посада на яку слід поновити стягувача - провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області виведені зі штатних розписів і підлягали скороченню. З метою належного виконання рішення суду державним виконавцем були надіслані відповідні заяви про роз'яснення рішення суду та встановлення способу і порядку його виконання, однак зазначені заяви були повернуті судом державному виконавцю. Вимогою державного виконавця від 11 липня 2019 року було повторно зобов'язано боржника виконати рішення суду, однак листом від 18 липня 2019 року боржник повідомив про неможливість виконання рішення суду та знову послався на обставини, викладені раніше. Ураховуючи викладене, 05 серпня 2019 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин. 16 вересня 2019 року постановою державного виконавця у зв'язку з повторним невиконання рішення суду без поважних причин на боржника було накладено штраф у подвійному розмірі - 10200 гривень. Одночасно, відповідач зауважив, що державному виконавцю стало відомо про поновлення стягувача на посаді лише о 16.20 год. 16 вересня 2019 року - про що є відповідна відмітка на примірнику документів боржника, в той час як оскаржувана постанова була прийнята об 11.51 год цього ж дня про що свідчить скріншот з АСВП. Крім того, позивач не наводить у позовній заяві належні докази того, що з моменту отримання постанови про накладення первинного штрафу від 05 серпня 2019 року до 16 вересня 2019 року останні не могли виконати рішення суду та подати державному виконавцю відповідні документи.
У судовому засіданні 10 грудня 2019 року, яке було призначено на 11:00 год. було оголошено перерву до 11 грудня 2019 до 12:00 год..
У судовому засіданні 11 грудня 2019 року, яке було призначено на 12:00 год. було оголошено перерву до 11 грудня 2019 до 13:15 год..
У судове засідання 11 грудня 2019 року, яке було призначено на 13:15 год. представники сторін не з'явилися.
Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що рішення Воловецького районного суду від 18 квітня 2018 року, що ухвалене у справі за № 300/663/18, позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 липня 2018 року по 12 грудня 2018 року в розмірі 34 736 гривень 20 копійок. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10240 гривень та судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь держави судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок. У частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати за один місяць - рішення суду допущено до негайного виконання (а.с.а.с. 12-16).
22 січня 2019 року Воловецьким районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі № 300/663/18 в частині поновлення на посаді (а.с. 49).
У подальшому старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк Максимом Богдановичем (далі - державний виконавець) ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2019 року ВП № 58455589 з виконання виконавчого листа № 300/663/18 виданого 22 січня 2019 року (а.с.а.с. 50, 51).
05 серпня 2019 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено постанову ВП № 58455589 про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь держави у розмірі у розмірі 5100 гривень. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом трьох днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду (а.с.а.с. 47, 48).
27 серпня 2019 року Закарпатський апеляційний суд своєю Постановою, що ухвалена у справі за № 300/663/18, залишив без змін рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року, що ухвалене у вказаній справі (рішення міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 83972872).
Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року № 200-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року, з яким ОСОБА_1 ознайомилася особисто 12 вересня 2019 року (а.с. 18).
16 вересня 2019 року державним виконавцем ухвалено постанову ВП № 58455589 про накладення штрафу на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь держави у розмірі 10200 грн. згідно цієї постанови - штраф застосовано за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі (а.с. 17).
Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження вказана постанова, яка оскаржується позивачам була ухвалена 16 вересня 2019 року об 11:51 годин (а.с. 46).
Судом встановлено, що 16 вересня 2019 року на адресу органу державної виконавчої служби надійшла заява представника боржника про те, що ним виконане рішення Воловецького районного суду від 13 грудня 2018 року, що ухвалене у справі № 300/663/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року (а.с. 26). Така заява разом із копією наказу щодо виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, було отримано відповідачем 16 вересня 2019 року об 16:20 годин, про що міститься відповідна відмітка відповідача, що в судовому засіданні підтвердив представник позивача.
Таким чином судом резюмується, що наказ про поновлення на роботі, який виданий позивачем на виконання рішення суду від 13 грудня 2018 року, яке в цій частині допущено до негайного виконання, отримано відповідачем уже після ухвалення оскаржуваної постанови.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII).
Так статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 15 частин 1, 2 Закону України №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до статті 26 частини 6 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до статті 19 частини 4 Закону України № 1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом встановлено, що 16 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 58455589 про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь держави у розмірі 10200 грн.. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом трьох днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує, що наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року № 200-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 12 вересня 2019 року, оскільки постійне місце її проживання: село Нижні Ворота Воловецького району, копію даного наказу вручено старшому державному виконавцеві Досяк М.Б. 16 вересня 2019 року.
Таким чином, позивач вважає, що фактично поновив громадянку ОСОБА_1 на посаді 09 вересня 2019 року, але з поважних (об'єктивних) причин невчасно повідомив відповідача про виконання рішення суду.
Крім того поважність невиконання рішення суду позивач пов'язує з його апеляційним оскарженням рішення Воловецького районного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 300/663/18, за наслідками якого постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судом зазначається, що позивачем не здійснювалися заходи що повідомлення відповідача про не можливість виконання рішення суду, а відтак й не вказувалися відповідні підстави такого невиконання, які, з точки зору позивача, могли бути поважними. Тобто у відповідача була відсутня інформація про виконання чи не виконання судового рішення як і відсутня інформація щодо поважності підстав не виконання рішення суду.
Як вже вказувалось судом, рішенням Воловецького районного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 300/663/18 зобов'язано боржника поновити гр. ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04 липня 2018 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати за один місяць (а.с.а.с. 12-16).
Відповідо до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).
Згідно із частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Матеріалами справи підтверджено, що лише наказ про поновлення на роботі - на виконання рішення Воловецького районного суду від 13 грудня 2018 року, що ухвалене у справі № 300/663/18, був виданий лише 09 вересня 2019 року, про що повідомлено відповідача 16 вересня 2019 року о 16:20 годин.
Зазначення відповідачем загального строку для добровільного виконання рішення суду в постанові про відкриття виконавчого провадження не спростовує обов'язок позивача негайно виконати рішення суду.
Згідно зі статтею 76 частиною Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
У статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає невідкладному виконанню боржником. У разі не виконання такого рішення у вказаний строк, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, а відтак, постанова державного виконавця про накладення штрафу є правомірною, оскільки рішення суду від 13 грудня 2018 року у справі № 300/663/18 на момент прийняття спірної постанови виконано не було.
Наведені позивачем у позовній заяві обставини, що з моменту отримання постанови про накладення первинного штрафу від 05 серпня 2019 року до 16 вересня 2019 року останні не могли виконати рішення суду та подати державному виконавцю відповідні документи, посилаючись на віддаленість території місця проживання стягувача та боржника є недоцільними у зв'язку з достатнім часом виконати рішення суду з дня його прийняття - 13 грудня 2018 року.
Відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вказана норма законодавцем сформульована таким чином, що для того щоб рішення про поновлення на роботі вважалося виконаним належним чином необхідно дві умови: 1. видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі; 2. внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Під час розгляду даної справи з'ясовано, що уже після ухвалення відповідачем спірної постанови позивачем було здійснено відповідний запис у трудову книжку а саме лише 20 вересня 2019 року такий запис був здійснений (а.с. 24), що в судовому засіданні підтвердив представник позивача.
Як зазначалося вище, 16 вересня 2019 року на адресу органу державної виконавчої служби надійшла заява представника боржника про те, що ним виконане рішення Воловецького районного суду від 13 грудня 2018 у справі № 300/663/18, яку відповідачем було отримано об 16:20 год. 16 вересня 2019 року, про що свідчить відповідна відмітка на примірнику документів боржника (а.с. 26).
Оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача від 16 вересня 2019 року було прийнято об 11:51 год. цього ж дня, про що свідчить скріншот з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження № 58455589 (а.с. 46).
Тобто на час ухвалення спірної постанови, інформації що виконання рішення суду до відповідача не надходило.
Суд зауважує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
В матеріалах справи відсутні докази інформування відповідача про наявність поважних причин неможливості повного виконання рішення суду.
На час ухвалення спірної постанови відповідачем було виконано всі необхідні дії з приводу з приводу зібрання інформації щодо виконання позивачем рішення суду. Законодавчо не встановлений обов'язок про необхідність, у спірному випадку, вчинення активних дій відповідача щодо збирання інформації (даних) про виконання рішення суду (як от виїзд (вихід) на місце, здійснення запитів тощо). Відсутність в розпорядженні (володінні) відповідача інформації від позивача про виконання рішення суду чи поважних причин невиконання такого рішення, є достатнім для ухвалення, зокрема спірної постанови. Таким чином, відповідачем було встановлено, що позивачем не було виконано рішення суду щодо поновлення на роботі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 16 вересня 2019 року ВП № 58455589 про накладення штрафу в сумі 10200 грн. винесена відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України, в межах та на підставі, наданих йому законом повноважень.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивач суду не навів та не надав.
Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" констатував, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірну постанову в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не належить до задоволення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 92Б, код ЄДРПОУ 41320961) до Управління державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 34888449) про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяС.Є. Гаврилко