10 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9737/19
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
представника позивача - Кононенко А.А.,
відповідача - Вишневської В.С.,
представника третьої особи - Черниша Є.М.,
представника третьої особи - Федосюк В.О.,
розглянувши клопотання про закриття провадження у справі у відкритому судовому засіданні в адміністративній справі за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради до Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Вишневської Вікторії Сергіївни, третя особа: Житомирська міська рада, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Вишневської Вікторії Сергіївни від 04.02.2019 № РВ-1800627762019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирській області Вишневську Вікторію Сергіївну внести відомості до Державного земельного кадастру згідно поданої Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради 18.01.2019 заяви про реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Житомир, провулок Річковий,14-г , до Державного земельного кадастру.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В судове засідання, призначене на 10 грудня 2019 року о 12:00, з'явилися представник позивача відповідач та представники третіх осіб Житомирської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Представник третьої особи Федосюк В.О. в судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі №240/9737/19. В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що справа № 240/9737/19 не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказує на те, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради не може мати на праві власності дані земельні ділянки, а питання щодо наявності такого права не вирішується в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що зобов'язання внести відомості до Державного земельного кадастру в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити наявний спір.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі № 1952-IV).
Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження є засадою державної реєстрації прав (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV).
Правовий статус і компетенція державного реєстратора прав та їх обтяжень визначені статтею 10 Закону № 1952-IV. За приписами пунктів 1, 2, 8 частини третьої цієї статті державний реєстратор, зокрема:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно із частиною першою статті 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
За змістом частини першої статті 18 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав включає, серед іншого: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв; перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); видачу/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Судом встановлено, що вимоги Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради ґрунтуються на протиправності дій Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Вишневської Вікторії Сергіївни, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
При цьому, позивач не порушував перед судом питання, пов'язані з його правом чи правом іншої особи на вказаний об'єкт нерухомого майна.
З огляду на наведене, суд не погоджується із доводами третьої особи Житомирської міської ради, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів з огляду на те, що правовідносини, які склались між учасниками цієї справи не пов'язані зі зміною правового режиму права власності на земельну ділянку стосовно якої звернувся позивач, а стосуються оскарження виключно владних управлінських рішень та дій Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Вишневської Вікторії Сергіївни, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Крім того, оскаржуване рішення не порушує приватне право позивача, а тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, не має.
Тобто в цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Вишневської Вікторії Сергіївни, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.
В рамках цієї справи порушення прав позивача, як власника земельної ділянки не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.
Позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій (рішення) Державного кадастрового реєстратора (суб'єкта владних повноважень), як суб'єкта, наділеного функціями вносити дані у Державний земельний кадастр відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Житомир, провулок Річковий, 14-г.
Суд зазначає, що спірні правовідносини в даному випадку не пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а отже спір є публічно-правовим та не пов'язаний із спором про право, інше з матеріалів справи не вбачається.
Тобто у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи судом не встановлено правових підстав для закриття провадження у справі згідно з п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника третьої особи Федосюк Вікторії Олександрівни про закриття провадження у справі № 240/9737/19 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 12.12.19
Суддя О.Г. Попова