Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2019 р. Справа№200/12599/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, суд -
25 жовтня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 15.08.2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказом № 32 о/с від 24.01.2019 року був звільнений з посади оперуповноваженого СКП Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області. З 08.09.2016 року на підставі рішення №8/II/V/5 є учасником бойових дій.
Позивач зазначив, що наказом ГУ Національної поліції в Донецькій області №32о/с від 24.01.2019 року позивача звільнено зі служби з поліції з 24.01.2019 року за п.6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), однак, позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення за період служби в поліції.
Позивач вважає, що відмова ГУ НП в Донецькій області у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, викладена у відповіді №119зі/23/02-2019 від 24.09.2019 року є протиправною, оскільки відповідно до Порядку №1078 роз'яснення його застосування (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення) надає Мінсоцполітики, а також право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення прямо передбачене положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Також зазначив, що індексація грошового забезпечення передбачена нормами законодавства України та відповідачем така індексація не нараховувалась та не виплачувалась, нормами законодавства визначений порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, відмова відповідача у проведенні таких дій з підстав відсутності механізму нарахування індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю відповідача.
Крім того, вважає, що відповідач повинен сплатити кошти за час затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2019 року по день фактичного розрахунку із розрахунку 16091,92 грн за місяць.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те що, нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських було розпочато з жовтня 2017 року тобто після набрання чинності Постанови КМУ №782 від 18 жовтня 2017 року, якою внесено зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, а саме: доповнено абзац п'ятий після слів «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив відповідно до якого просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення у вступному слові позивача та представника відповідача, суд у справі встановив такі факти та обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24.01.2019 проходив службу в поліції.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.02.2019 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 32 о/с від 24.01.2019 року, позивача звільнено зі служби в поліції на пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
16.09.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за кожний місяць з 07.11.2015 року по 24.01.2019 року.
24.09.2019 року листом № 119зі/26/02-2019 було відмовлено у нарахуванні індексації та надано позивачу довідку про розмір грошового забезпеченням за період з 07.11.2015 року по 31.12.2016 року та з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року, з якої вбачається, що індексація за період з червня 2016 року по грудень 2016 року не нараховувалась, та з 01 січня 2017 року по листопад 2017 року складає 0,00 грн.
Так, суд встановив, що ГУНП в Донецькій області листом від 24.06.2019 року № 119зі/26/02-2019 позивача повідомлено про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності Постановою КМУ №782 від 18.10.2017 року, якою внесено зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року та доповнено абзац 5 після слова «Військовослужбовців» словом «Поліцейських», а порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських до 24.10.2017 року відсутній.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи пояснення, суд зробив висновки щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по грудня 2016 року; з січня 2017 року по листопад 2017 року індексація складає 00,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 цього Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, середі іншого оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Таким чином, судом відхиляються доводи представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Більш того, в силу положень ч.2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення допустив бездіяльність, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 24.01.2019 року по дату прийняття рішення, виходи з середнього заробітку за весь час затримки суд зазначає наступне.
Статтею 116 Кодексу Законів про Працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 Кодексу Законів про Працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Суд зауважує, що ухвалення судового рішення про стягнення індексації, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі статтею 117 КЗпП України.
Оскільки, в день звільнення позивача, відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, що належать позивачу, суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з цим, суд вважає, що при визначенні розміру індексації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості (заробітну плату з урахуванням індексації) - 3375,17 грн., істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Так, при розмірі невиплаченого заробітку - 3375,17 грн. позивач просить стягнути компенсацію за затримку розрахунку 160091,92 грн., що набагато перевищує розмір невиплаченої суми.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, суд вважає, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 20000,00 грн.
Стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача у сумі 20000,00 грн., суд при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні врахував розмір спірної суми по компенсації та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті, та прийшов до висновку про застосування принципу співмірності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-54цс11 від 12 січня 2012 року, у постанові Верховного Суду України № 6-54цс11 від 12 січня 2012 року, та у постанові Верховного Суду по справі № 825/325/16 від 18 липня 2018 року.
Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області подати з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення (ч.1 ст. 382 КАС України) в строк встановлений судом, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи зазначене, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Відповідно до ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, поведінку сторін, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та суду не надані докази щодо понесення інших судових витрат, жодні витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 з червня по грудень 2016 року та з січня по жовтень 2017 року (з розрахунку за кожний місяць).
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 не виплачену індексацію грошового забезпечення з червня по грудень 2016 року та з січня по жовтень 2017 року в розмірі 3375,17 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 20000,00 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення складене в повному обсязі 10 грудня 2019 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Галатіна