Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2019 р. Справа№200/9856/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Некрилової О.А. та представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Ярової С.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 081594303 від 23.04.2019 р. Головного управління ДФС у Донецькій області.
Позивач вказує на те, що має сертифікат (висновок) торгово - промислової палати України, відповідно до якого засвідчено позивачу настання з 01 серпня 2014 року обставин непереборної сили щодо, зокрема, дотримання законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів та зазначено про те, що станом на момент видачі сертифікату вказані обставини тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
Вказаний сертифікат, на думку позивача, є підставою для звільнення від відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати податків, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), а також є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.
Позивач зазначає, що з огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом № 1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, вважаємо що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.
Крім цього позовні вимоги, серед іншого, мотивовані тим, що відповідно до підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, посилаючись, серед іншого, на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 01.10.19 р у справі № 805/385/17-а.
Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її розгляд по суті на 11 листопада 2019 року.
Представник позивача, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч.3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, повно та всебічно встановивши її обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
29.03.2019 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість: за жовтень 2017 р. (№ 9243099253 вiд 17.11.2017 р.); за листопад 2017 р. (N 9270521482 вiд 18.12.2017); за грудень 2017р. (N 9243099253 вiд 22.01.2018 р.) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017р. (від 19.01.2018 р. № 9002460887).
За результатами вказаної перевірки складено акт № 125/05-99-4-03 від 29.03.2019 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.50.1 ст. 50, п 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасності сплати сум вищевказаних узгоджених податкових зобов'язань.
На підставі вказаних обставин та акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення за формою «Ш» №0081594303 від 23.04.2019 р. на суму 12 931,35 грн.
Суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 081594303 від 23.04.2019 р.
У той же час в описовій частині позовної заяви позивач вказує на отримання від відповідача податкового повідомлення - рішення № 0081594303 від 23.04.2019 р., яке і додано ним до позовної заяви.
Також до позовної заяви додано скаргу та рішення за результатами її розгляду саме щодо податкового повідомлення - рішення відповідача № 0081594303 від 23.04.2019 р.
Отже, спірним у даній справі є саме податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0081594303 від 23.04.2019 р.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що Законом № 1669, на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, за певних умов, безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції
Проте, суд звертає увагу позивача на те, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято за податком на додану вартість та не має відношення до єдиного внеску.
Закон № 1669 не містить прямих норм про звільнення від відповідальності платників податку на додану вартість.
У той же час відповідно до ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», не закінчилась, позивач зареєстрований на території, що .
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення статті 10 Закону № 1669 є спеціальною нормою закону, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, факти про які, в свою чергу, підлягають підтвердженню належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, що, відповідно, встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов'язку своєчасної сплати грошових податкових зобов'язань.
Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такою конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень, та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо наявних сертифікатів слід зазначити наступне: частиною першою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово - промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року.
Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, модою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо. Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/ регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку про те, що Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком. виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин
Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо. Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
До вказаних висновків дійшов Верховний суд, у постанові від 01.10.19 р у справі № 805/385/17-а.
Крім цього, у вказаній постанові Верховний суд вказав, що зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
Посилання судів попередніх інстанцій на те, що Сертифікат Торгово-промислової плати виданий до 18 грудня 2014 року, тобто до внесення змін до Регламенту ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин за кожним конкретним видом зобов'язань, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Порядок засвідчення обставин непереборної сили вже було змінено.
Таким чином на переконання суду позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості зареєструвати податкові накладні у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов'язку та відносно обов'язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікату від 05.09.2014, обов'язку у Товариства зареєструвати податкові накладні за спірний період (жовтень 2015 - квітень 2016) не виникало.
Як вбачається з матеріалів справи вказане судами попередніх інстанцій встановлено не було, обставини відносно обов'язку позивача звернення до ТПП України щодо засвідчення обставин непереборної сили щодо неможливості зареєструвати податкові накладні у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року судами не досліджувались, суди обмежились виключно наявністю у позивача Сертифікату №2880/05-4 від 05 вересня 2014 року, при цьому не проаналізувавши зміст самого Сертифікату, тих обставин які він посвідчує та терміну на який такі обставини були посвідчені.
Не досліджено та не встановлено судами в повному обсязі і тих обставин на які позивач посилався в позовній заяві як на підставу неможливості виконати свій обов'язок щодо своєчасності реєстрації податкових накладних у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв'язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв'язку тощо.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Факт подання позивачем відповідачу податкових декларацій з податку на додану вартість: за жовтень 2017 р. (№ 9243099253 вiд 17.11.2017 р.); за листопад 2017 р. (№ 9270521482 вiд 18.12.2017); за грудень 2017р. (№ 9243099253 вiд 22.01.2018 р.) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017р. (від 19.01.2018 р. № 9002460887) встановлено у акті перевірки та позивачем не заперечується.
Зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України № 1930 про настання обставин непереборної сили судом встановлено, що його видано 11 грудня 2014 року, у той час як відповідно до розрахунку штрафних санкцій, граничним терміном сплати самостійно узгоджених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість були 30 листопада та 30 грудня 2017 року, а також 30 січня 2018 року.
Крім цього, вказаним сертифікатом позивачу засвідчено лише обставини, що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів відповідно до пунктів 100.4-100.5 статті 100 ПК України, тобто щодо процедури розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а не щодо звільнення від сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість чи щодо ненарахування платнику зобов'язань та штрафних санкцій.
Отже, наданий позивачем сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної реєстрації податкових накладних у період 30 листопада та 30 грудня 2017 року, а також 30 січня 2018 року, оскільки такий виданий, більше ніж за три роки до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 01.08.2014 року, до моменту його видачі - 11.12.2014 року.
Зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє.
Навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник мав право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
На момент виникнення спірних правовідносин Порядок засвідчення обставин непереборної сили вже діяв у новій редакції, отже, засвідченню підлягали обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов'язку та відносно обов'язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом.
Позивачем не надано суду доказів звернення до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості своєчасного виконання обов'язків зі сплати самостійно узгоджених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість 30 листопада та 30 грудня 2017 року, а також 30 січня 2018 року.
Позивачем у позовній заяві не зазначено жодних конкретних підстав неможливості виконання податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у період 30 листопада та 30 грудня 2017 року, а також 30 січня 2018 року, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв'язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв'язку, тощо.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України , платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Стаття 203 ПК України встановлює, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Проте, згідно розрахунку до спірного податкового повідомлення - рішення позивач свої самостійно узгоджені зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за жовтень 2017 р. (№ 9243099253 вiд 17.11.2017 р.); за листопад 2017 р. (№ 9270521482 вiд 18.12.201 р.7) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017р. (від 19.01.2018 р. № 9002460887) виконав лише 19.03.2019 року, а зобов'язання за декларацією за грудень 2017 р. (№ 9243099253 вiд 22.01.2018 р.) в сумі 94 088,00 грн. сплачено 19.03.2019 року лише частково, в сумі 31 830,00 грн.
Позивач у якості підстав та обгрунтування позову, серед іншого, посилається на підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.
Відповідно до підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються:
з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;
з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
Як встановлено судом з витягу з ЄДРПОУ та не заперечується відповідачем позивач, з 2001 року та станом на момент розгляду справи зареєстрований за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1 ,
Місто Торецьк Донецької області згідно розпорядження Кабінету Міністрів України
від 7 листопада 2014 р. № 1085, в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р віднесено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Проте, суд зазначає, що підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки у них, як встановлено вище, мало місце несвоєчасне погашення позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених станом не на 14 квітня 2014 року (дату початку АТО), а станом на 30 листопада та 30 грудня 2017 року, а також 30 січня 2018 року.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України, а позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись Податковим Кодексом України, Законами України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово - промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), Переліком населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі 21 листопада 2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч