12 грудня 2019 року Справа № 160/11552/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050004192 від 16.10.2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1 та провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.07.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте рішенням відповідача було відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна, у зв'язку з відсутністю проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві. Позивач вважає рішення відповідача в частині відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.
21.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
10.12.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві за вказаний період, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням №046050004192 від 16.10.2019 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, пільговий стаж складає 10 років 4 місяці 21 день.
16.10.2019 року винесено акт №3051/10.5-13 щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії пов'язаних з підтвердженням стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що подані позивачем документи є достовірними та рекомендовано надати довідку, що підтверджує пільговий стаж.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача в частині відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року та вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст.12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.
Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон 1788) та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
З матеріалів справи вбачається, що відомості трудової книжки позивача містить відомості, зокрема:
- запис №11 - 21.06.1996 року прийнятий на роботу на посаду майстра дільниці дробильно-сортувальної фабрики шахти ім. В.І. Леніна на підставі наказу №103 від 25.06.1996 року;
- запис №12 - 30.11.2015 року звільнений з посади майстра за власним бажанням на підставі наказу №187 від 30.11.2005 року.
Тобто, у період з 21.06.1996 року по 30.11.2005 року позивач працював на посаді майстра дільниці дробильно-сортувальної фабрики шахти ім. В.І. Леніна.
16.10.2019 року винесено акт №3051/10.5-13 щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії пов'язаних з підтвердженням стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що подані позивачем документи є достовірними та рекомендовано надати довідку, що підтверджує пільговий стаж.
ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» була видана довідка, що підтверджує пільговий характер роботи позивача №539 від 21.10.2019 року відповідно до якої в період 21.06.1996 року по 30.11.2005 року позивач працював на посаді майстра на дробильно - сортувальній фабриці шахти ім. В.І. Леніна, що передбачено Списком №1 розділ II, пункт «б» позиція 10201006-23187 та Списком №1 розділ II, пункт «б» позиція 26 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Підставою для видачі довідки були зазначені: наказ №48 від 12.04.1995 року про проведення атестації робочих місць, лист про продовження дії цього наказу від 21.05.2000 року №14/1-116 Головного державного експерту області з умов праці, наказ №332 від 08.12.2000 року про проведення атестації робочих місць.
При цьому, відповідачем не було зараховано до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна, у зв'язку з тим, що у вказаний період (7 місяців 25 днів) не підтверджено результатами проведення атестації робочих місць та відповідно виключено із пільгового стажу роботи за списком №1.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до п.4 Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.
При цьому, за приписами п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З вказаних норм вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
В даному випадку, первинна атестація робочого місця позивача за Списком № 1 була проведена згідно із наказом №48 від 12.04.1995 року.
У зв'язку із закінченням строку дії наказу №48 від 12.04.1995 року та неможливістю проведення наступної атестації вчасно, підприємство на якому працював позивач зверталась до державних установ з проханням подовжити строк дії результатів атестації робочих місць, проведеної відповідно до вказаного наказу до часу проведення наступної атестації.
Згідно листа про продовження дії наказу від 21.05.2000 року №14/1-116 Головного державного експерту області з умов праці на ім'я заступника генерального директора по праці і кадрах ДП "Кривбасзалізорудком", Дніпропетровська обласна державна експертиза умов паці повідомила, що враховуючи поетапне виконання робіт щодо атестації робочих місць за умовами праці за календарним планом і те, що на даний час вже проатестовано 52 робочих місця із 141, державна експертиза умов паці дає згоду на продовження терміну дії наказу від 12.04.1995 року №48 до 01.01.2001 року.
Наступна атестація робочого місця позивача була проведена згідно із наказом №332 від 08.12.2000 року.
Враховуючи, що позивач до чергової атестації, проведеної з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 строків виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд дійшов висновку, що період його роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації, проведеної 12.04.1995 року.
При цьому, суд зазначає, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання противоправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050004192 від 16.10.2019 року в частині не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1 та провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.07.2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1 та провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.07.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 23791010 від 16.11.2019 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати противоправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050004192 від 16.10.2019 року в частині не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року на посаді майстра дільниці дробильно - сортувальній фабрики шахти ім. В.І. Леніна до пільгового стажу за списком №1 та провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.07.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв