м. Вінниця
11 грудня 2019 р. Справа № 120/3599/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням № 025150001740 від 09.08.2019 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні періоду роботи у кооперативі "Новосел" м. Луганськ з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком.
Вважаючи таке рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 11.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
22.11.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції вказує, що рішенням № 025150001740 від 09.08.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні періоду роботи у кооперативі "Новосел" м. Луганськ з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік до страхового стажу, оскільки записи № 14-15 трудової книжки позивача засвідчені печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду, а також в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням управління № 025150001740 від 09.08.2019 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні періоду роботи у кооперативі "Новосел" м. Луганськ з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік до страхового стажу, оскільки записи № 14-15 трудової книжки позивача засвідчені печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду, а також в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з діями управління щодо не включення періоду роботи з Не погоджуючись з діями управління щодо не включення періоду роботи з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
09.08.1993 року по 16.02.2000 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.
Положеннями статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша); заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга); органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 БТ-І № 5527825 в період з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік позивач працював у кооперативі "Новосел" м. Луганськ. Даний запис у трудовій книжці про звільнення засвідчений печаткою кооперативу "Новосел" м. Луганськ.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Твердження відповідача про те, що вказаний запис засвідчений печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Так, Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 18.10.1993 року №643, не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів у разі відсутності на них ідентифікаційного код суб'єкта підприємницької діяльності.
На думку суду, та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Таким чином, запис про період роботи позивача у кооперативі "Новосел" м. Луганськ з 09.08.1993 року по 16.02.2000 рік відповідає вимогам зазначеної Інструкції.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору суд також враховує висновок Верховного Суду наведений у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, суд доходить висновку, що рішення управління № 025150001740 від 09.08.2019 року є протиправним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком із урахуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.08.2019 року, то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Як встановлено, саме до повноважень управління пенсійного фонду віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.
За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов'язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зобов'язувати суб'єкта владних повноважень призначити позивачу пенсію та фактично підміняти державний орган. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Разом з цим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як встановлено судом вище, рішення № 025150001740 від 09.08.2019 року є протиправним. За таких обставин та, керуючись положеннями частини 4 статті 245 КАС України, суд вважає необхідним його скасувати та зобов'язати суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом в судовому рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
З урахуванням вимог частини 3 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 384,20 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 025150001740 від 09.08.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом в судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна