м. Вінниця
06 грудня 2019 р. Справа № 120/3470/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Слободонюка М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: адвоката Мазура О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу
У жовтні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якій позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-11357-12 від 18.10.2019 року з мотивів її протиправності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що починаючи з 01.02.2007 року перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування (3 група) та є платником єдиного соціального внеску. Всі податки та збори сплачує своєчасно та у визначеному законом розмірі. Водночас, у жовтні 2019 року отримала вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11357-12 від 18.10.2019 року в сумі 4095,30 грн. Як стверджує позивач, таке нарахування є наслідком встановлення останній з 21.08.2018 року податковим органом ознаки незалежної професійної діяльності. Відтак, окрім нарахування єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю, позивачу також нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 1638,12 грн. та за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Позивач вважає, що у даному випадку має місце подвійне нарахування єдиного соціального внеску, а тому за захистом своїх порушених прав та інтересів звернулась до суду.
Ухвалою суду від 30.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
13.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 53287), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, згідно з реєстраційними даними позивач з 01.02.2017 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а з 21.08.2018 року їй встановлено ознаку незалежної професійної діяльності. На підставі інформації визначеної в інтегрованій картці платника податку, контролюючим органом нараховано єдиний внесок за 3 квартал 2018 року в сумі 1638,12 грн. та за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. за ознакою професійної незалежної діяльності. Свої дії відповідач вважає правомірними, а тому просить відмовити у позові.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
19.11.2019 року позивачем подано клопотання, в якому ОСОБА_1 просить суд розглянути питання щодо стягнення на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн., в підтвердження чого надала суду відповідні докази.
У судовому засіданні 19.11.2019 року судом оголошувалась перерва до 06.12.2019 року для подання позивачем додаткових доказів направлення (надання) відповідачу документів, пов'язаних із понесеними витратами на правничу допомогу.
У судові засідання 19.11.2019 року та 06.12.2019 року представник відповідача не з'явився, попередньо подавши письмові заяви на відповідні дати судових засідань про розгляд даної справи у його відсутність.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. При вирішенні справи просили суд взяти до уваги, що податкове законодавство виключає можливість взяття особи на облік як такої, яка здійснює незалежну професійну діяльність, якщо така особа вже зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, ознайомившись із відзивом відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 01.02.2017 року зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець та взята на податковий облік за № 022817031956. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3-ої групи зі ставкою 5% (КВЕД: 69.10 "Діяльність у сфері права").
Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) станом на 31.10.2019 року за позивачем рахується борг у сумі 4095,30 грн., як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.
18.10.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області винесено відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-11357-12 у сумі 4095,30 грн.
Вказану вимогу позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 14 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому, відповідно до пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (фізична особа-підприємець).
Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця автоматично виключає можливість її взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Крім того, відповідно до п. 2 ч .1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
В силу вимог п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
Отже, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464- VI не передбачений.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", до неї не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач - ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права).
Про безпідставність винесення відповідачем оскаржуваної вимоги від 18.10.2019 року слугує і рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року по справі №120/1035/19-а, яким визнано протиправними дії податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за ознакою незалежної професійної діяльності з 21 серпня 2018 року.
Водночас, при ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 02.09.2019 року, за результатами розгляду зразкової справи № №520/3939/19-а. Так, в межах даної зразкової справи Верховний Суд вказав, що за наявності існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що ГУ ДПС у Вінницькій області безпідставно здійснило нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.10.2019 року № Ф- 11357-12 є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України, частиною першою якої передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Так, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду позивач понесла витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 768,40 грн., про що свідчить банківська квитанція №0.0.1505388359.1 від 25.10.2019. Відтак, відповідна сума понесених витрат підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлена вимога про відшкодування 6000 грн. витрат на понесену правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у цій частині, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Як свідчать матеріали справи, в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання професійної правничої допомоги від 15.10.2019 року, додаток до договору від 15.10.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 77/19 від 18.11.2019 року на суму 6000 грн., розрахунок оплати виконаних робіт відповідно до договору від 15.10.2019 року та акт виконаних робіт від 19.10.2019 року.
Договором про надання правової допомоги від 15.10.2019 року передбачено, що адвокат - Мазур О.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1855 від 26.02.2010 року, - надалі адвокат та ОСОБА_1, а разом - сторони, уклали даний договір у відповідності до якого клієнт доручає та здійснює оплату послуг адвоката, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта без будь-яких обмежень такого представництва (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі, передбаченому у додатку до даного договору.
У відповідності до додатку до договору про надання правової допомоги адвокатом від 15.05.2019 року сторони погодили розмір винагороди (гонорару) в сумі 6000 гривень.
15.10.2019 року позивачем було сплачено 6000 грн. в якості гонорару у відповідності до договору про надання правової допомоги від 15.10.2019 року, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №77/19 від 18.11.2019 року.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) - акту виконаних робіт від 19.11.2019 року за Договором від 15.10.2019 року, адвокатом в межах здійснення захисту позивача витрачено 7 годин часу на такі послуги (роботи):
- вивчення наданих документів та консультація по суті справи - 2 години (оцінено у 1000 грн.);
- підготовка позовної заяви - 3 години (оцінено у 3000 грн.);
- вивчення та аналіз поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та додаткових матеріалів - 2 години (оцінено у 1000 грн.);
- участь у судовому засіданні 19.10.2019 року (оцінено у 1000 грн.).
Тобто загальна вартість виконаних адвокатом робіт визначена ним в розмірі 6000 грн.
Так, дійсно, виходячи з положень частин 6 та 7 статті 139 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони, тобто відповідача, якого наразі в матеріалах справи не має.
Разом із тим суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведений висновок випливає із правової позиції Верховного Суду, відображеної в додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17.
В цьому випадку суд, керуючись принципом справедливості, доходить висновку, що оскільки дана справа є нескладною (типовою), з невеликим обсягом досліджуваних доказів; сума, на яку винесена оскаржувана вимога (4095,30 грн.) є меншою ніж заявлена сума понесених витрат на адвоката (6000 грн.); позивач маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та будучи адвокатом розуміла нескладний характер даного спору, тому понесені нею витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6000 грн., на переконання суду не є співмірними з тим обсягом виконаних адвокатом робіт, які були необхідні в межах розгляду даної справи. При цьому суд враховує, що вартість отриманих послуг, що мають місце в подібних справах за ідентичних обставин становить близько 3000 грн.
У зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що справедливою вартістю отриманої позивачем правничої допомоги адвоката була би сума в розмірі 3000 грн., яка підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 250, 255, 295 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18 жовтня 2019 року № Ф-11357-12.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, а також частину понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено судом 11.12.19.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович