Дата документу 12.12.2019 Справа № 320/4736/19
Єдиний унікальний №320/4736/19 Головуючий у 1 інстанції Іваненко О.В.
Провадження № 22-ц/807/3637/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
12 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначала, що вона 08.09.2001 року з відповідачем зареєстрували шлюб.
Від даного шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час, після народження другої дитини, вона не працює і знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою їй щомісячної державної допомоги при народженні дитини в розмірі 860,00гривень в місяць.
З 22 травня 2019 року, у зв'язку з тяжкими фінансовими сімейними обставинами, із-за відсутності у її сім'ї коштів для проживання, вона вимушено проживає з двома неповнолітніми дітьми окремо від свого чоловіка на повному матеріальному забезпеченню її батьків: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Також з 01.09.2019р. їх неповнолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 поступила на навчання до вищого навчального закладу Мелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького, де буде навчатися по 30.06.2023р.
Відповідач на даний час не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дітей у добровільному порядку.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей, а саме:
- доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця, з дня пред'явлення позову, у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, на день сплати аліментів, до досягнення дитиною повноліття та закінчення навчання у вищому навчальному закладі Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Б. Хмельницького;
-сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця, з дня пред'явлення позову, у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, на день сплати елементів, до досягнення дитиною повноліття, - в загальній сумі 1/2 його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, на день сплати елементів, до досягнення дитиною повноліття.
- на її утримання щомісяця, з дня пред'явлення позову, у розмірі ј його заробітку (доходу), але не менше розміру одного прожиткового мінімуму на працездатну особу на місяць, на день сплати елементів, до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму, на дитину відповідного віку, починаючи з 18.06.2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 18.06.2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 надав суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 08.09.2001 року.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно довідки ТОВ «АквіБуд» від 30.05.2019 року ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із дітьми: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_1 працює на посаді контролера-касира сектору касових операцій з 17.10.2016 року по теперішній час. З 26.03.2019р. по 05.01.2022р. включно перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.8).
Згідно довідки МДПУ ім. Б. Хмельницького від 10.09.2019р., ОСОБА_3 з 01.09.2019р. є студенткою 1 курсу філологічного факультету за спеціальністю «Українська мова та література, термін навчання 30.06.2023р.
Відповідно до довідки ТОВ «Про-Ліфт» №4 від 09.10.2019 року, ОСОБА_2 з 01.04.2019 року працює на посаді електромеханіка з ліфтів, та має дохід за період з 01.04.2019р. по 30.09.2019р. в сумі 51376,00грн. Середня заробітна плата складає 6893,00грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні правовідносини регулюються Главою 9 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями частини 2 статі 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно роз'яснень викладених в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у відповідача іншої сім'ї та інших дітей не має, тому він повинен виділяти на утримання сім'ї не менше ѕ (75%) розміру своєї заробітної плати. Проте, таке твердження скаржника не заслуговує на увагу та спростовується тим, що максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
За приписами ч.ч.1,2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України, той із батьків разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів щомісяця до досягнення старшою дитиною повноліття, та стягнення з відповідача на утримання позивача аліментів в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця, з дня пред'явлення позову, у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, до закінчення навчання у вищому навчальному закладі Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Б. Хмельницького.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітня дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, а також самі діти, які продовжують навчання.
Згідно п.15, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають; доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді: