Дата документу 05.12.2019 Справа № 320/6193/19
Провадження №11-сс/807/1139/19 Слідчий суддя в 1 інст. - ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер 320/6193/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
скаржника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференц зв'язку, матеріали провадження за скаргою ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_8 від 02.09.2019 про відмову у задоволенні клопотання.
Згідно зі змістом ухвали, 18 жовтня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_7 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_8 від 02.09.2019 про відмову у задоволенні клопотання щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в рамках кримінального провадження №42019010000000040 від 04.04.2019. В обґрунтування посилається, що зазначена постанова сфальсифікована, оскільки винесена 02.09.2019, хоча клопотання, на які посилається слідчий надійшли 30.09.2019, тобто постанова винесена раніше ніж отримано клопотання. Крім того, під час винесення постанови слідчим порушено порядок збирання доказів та надання їм правової оцінки. Просив скасувати вказану постанову слідчого.
Відмовляючи у відкритті провадження слідчий суддя зазначила, що вказане у скарзі щодо скасування постанови слідчого, не входить до переліку рішень, дій, бездіяльності, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, визначеного ст.303 КПК України, а тому вважала, що відсутні підстави для відкриття провадження за скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилається на грубе порушення слідчим суддею норм процесуального законодавства та безпідставно відмовлено у доступі до правосуддя. Вважає, що відмова у задоволенні скарги з непередбачених законом підстав, може становити порушення права на доступ до правосуддя. Зазначає, що п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено оскарження на досудовому провадженні рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає, зокрема у нездійсненні інших процесуальних дій.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення, доводи апеляційної скарги; скаржника, який підтримав апеляційну скаргу; прокурора який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення слідчого судді щодо відмови у відкритті провадження колегія суддів знаходить обґрунтованим, виходячи з наступних підстав.
Висновок слідчого судді щодо невідповідності питань, які порушені скаржником, положенням ст.303 КПК України, є законним і обґрунтованим. Висновки слідчого судді узгоджуються із висновками зробленими в узагальненні ВССУ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування».
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 КПК України.
Частиною 1 ст.303 КПК України визначений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та є вичерпним.
Згідно ч.4 ст.304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
З наданих суду матеріалів вбачається, що заявник ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого ДБР про відмову у задоволенні клопотання про вручення підозри про підозру ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
У скарзі ОСОБА_7 у скарзі посилався на положення п.7 ч.1 ст.303 КПК України.
Разом з тим відповідно до вказаної норми предметом оскарження виступає рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Повідомлення про підозру відповідно до ст.111 КПК України є процесуальною дією (що ОСОБА_7 констатував вже в апеляційній скарзі). Поняття же слідчої (розшукової) дії, та негласної слідчої (розшукової) дії закріплені у ст.ст.223, 246 КПК України. Однак процесуальна дія наряду зі слідчою (розшуковою) дія чи негласною слідчою (розшуковою) дією, не є одними і тими самими поняттями, а тому зазначені у скарзі обставини не могли виступати предметом оскарження в розумінні п.7 ч.1 ст.303 КПК України.
Також не можуть виступати вказані ОСОБА_7 обставини і предметом оскарження в розумінні положень п.1 ч.1 ст.303 КПК України (про що зазначалось вже в апеляційній скарзі), оскільки таке оскарження передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо дій, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Натомість у скарзі ОСОБА_7 фактично виражається точка зору останнього з неефективною діяльності слідчого ДБР при розслідувані кримінального провадження. На думку скаржника, заявлене ним клопотання містило підстави для повідомлення про підозру вищезгаданим особам.
Повноваження слідчого органу досудового розслідування регламентовані положенням ст.40 КПК України. Зокрема п.6 ч.1 згаданої статті передбачено, що слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
Однак повідомлення особі про підозру здійснюється не в конкретно визначений процесуальним законом строк, а при наявності умов передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.276 КПК України (затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення; застосування запобіжного заходу; наявність достатніх доказів для підозри особи). Рішення щодо достатності чи не достатності доказів для повідомлення про підозру (п.3 ч.1 ст.276 КПК України) приймається не слідчим суддею, а виключно слідчим чи прокурором, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності (виключно процесуальний прокурор наділений повноваженнями надавати вказівки слідчому), тому в рамках КПК України, слідчий суддя не має повноважень давати оцінку висновкам слідчого щодо підстав для відмови у задоволенні такого роду клопотань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про те, що скаржник звернувся зі скаргою, яка не підлягає розгляду слідчим суддею в порядку ст.303 КПК України.
Гарантоване ст.55 Конституції України право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується шляхом встановлення порядку такого оскарження іншими нормативними актами.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
На переконання колегії суддів суть права скаржника у цьому випадку не зведена нанівець, адже останній має право оскаржити недотримання розумних строків при проведенні досудового розслідування, якщо відповідні процесуальні рішення чи дії не прийнятті без належних на це підстав, або ж постанову про закриття кримінального провадження, якщо така буде винесена.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки слідчий суддя у кримінальному провадженні, згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України, вирішує лише ті питання, на розгляд яких його уповноважує закон, в той час як в поданій скарзі (так саме і в апеляційній скарзі) її ініціатор виносив на розгляд питання, які не охоплюються ч.1 ст.303 КПК України.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення слідчого судді від 21 жовтня 2019 року слід залишити без змін.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_8 від 02.09.2019 про відмову у задоволенні клопотання, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4