22-ц/804/2953/19
242/4448/19
Головуючий у 1 інстанції Хацько Н.О.
Доповідач Принцевська В.П.
11 грудня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого суді Принцевської В.П.
суддів Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.
секретар Сидельнікова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області 04 вересня 2019 року у цивільній справі № 242/4448/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_2 05.08.2019 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що він з 19.11.2012 року по 10.04.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля». З 10.04.2019 року наказом № 62-К від 10.04.2019 року його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію. Після звільнення відповідач заборгував йому вихідну допомогу при звільненні та не виплатив її до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з вихідної допомоги при звільненні у розмірі 37107 грн. 64 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з дати звільнення по день подання позову до суду у розмірі 59 925 грн. 06 коп., а також понесені ним судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 04 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 94 727 грн. 69 коп., з яких: 37 107 грн. 44 коп. - вихідна допомога при звільнення, 57 620 грн. 25 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4655 грн. 39 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До суду представник ДП «Селидіввугілля» не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином. ДП «Селидіввугілля» звернулося з заявою про розгляд справи без присутності їх представника.
Позивач до суду також не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою. ОСОБА_1 також звернувся з заявою про розгляд справи без його присутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити без задоволення апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз'яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Судом правильно встановлено, що згідно запису № 27 від 19.11.2012 року трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 19.11.2012 року прийнято на роботу до відокремленого підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
Згідно запису № 28 від 10.04.2019 року трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 наказом № 62-к від 10.04.2019 року його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
Також судом правильно встановлено, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив.
З довідки № 244/07 від 24.07.2019 року, виданої ВП «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить - 768 грн. 27 коп., заборгованість з вихідної допомоги складає - 37 107 грн. 44 коп.
Згідно з листом Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року кількість робочих днів позивача в 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 10.04.2019 року (день звільнення) по 05 серпня 2019 року (день подання позову до суду, в межах заявлених вимог) склала 75 днів, квітень 2019 року - 10 днів; травень 2019 року - 21 день, червень 2019 року - 18 днів, липень 2019 року - 23 дні, серпень 2019 року - 3 дні.
В статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку, що вони є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання відповідача на те, що позивач не працював в день звільнення - 10 квітня 2019 року, а тому з ним не було проведено розрахунок є безпідставним. В матеріалах справи є копія заяви позивача від 10 квітня 2019 року в якій він просить надати йому розрахунок у зв'язку з його виходом на пенсію. Тобто відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем не пізніше наступного дня - 11 квітня 2019 року, після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, як це передбачено ст. 116 КЗпП України.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 9 квітня 2019 року працював в 4 зміну з 0 год. 00 хв. до 8 год. 00 хв. 10 квітня 2019 року и тому, він знаходився 10 квітня 2019 року на підприємстві.
Апеляційний суд вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням вимог процесуального і матеріального Закону.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення Селидівського міського суду Донецької області 04 вересня 2019 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області 04 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді