Єдиний унікальний номер 219/978/17 Номер провадження 22-ц/804/2831/19
Єдиний унікальний номер 219/978/17 Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І.
Номер провадження 22-ц/804/2831/19 Суддя доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
11 грудня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Папоян В.В., Тимченко О.О.
за участі секретаря Ситнік Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті цивільну справу № 219/978/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхових виплат, відсотків, пені та інфляційних витрат,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2019 року,
встановив:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі за текстом ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО») про стягнення страхових виплат, відсотків, пені та інфляційних витрат,
В обґрунтування позову вказував, що 29 грудня 2015 року між ним та відповідачем ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2577679-02-05-17 (далі за текстом Договір), предметом якого є майнові інтереси його як Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Geely FF2 ЗНГ 2011 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 (п.1.2, 1.2.1 Договору).
14 травня 2016 року о 16 год. 35 хв. на 845 км + 500 м автодороги М-4 «Дон» (Російська Федерація) сталась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом ДТП) за участю вищезазначеного автомобіля, а саме: позивач в конкретних дорожніх та метеорологічних умовах не впорався з керуванням та допустив наїзд на колесо відбійний брус. В результаті даної ДТП вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження.
Ухвалою від 14 травня 2016 року відмовлено у порушенні провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі п.2 ч.І ст.24.5 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також в довідці про дорожньо-транспортну пригоду від 14 травня 2016 року зазначено, що постановлено ухвалу про відмову у порушенні провадження по справі про адміністративне правопорушення, та в графі «суть порушення, пункт Правил дорожнього руху, частина, стаття Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність» вказано, що ознак порушення адміністративного законодавства не вбачається.
У встановленому порядку позивач повідомив відповідача про настання вказаної ДТП та листом № 4792 від 17 серпня 2016 року відповідач повідомив позивача про відстрочку прийняття рішення по вказаній ДТП у зв'язку з проведенням перевірки обставин настання події та надісланням запитів про надання необхідних документів.
Листом від 10 листопада 2016 року № 7065 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті суми страхового відшкодування на підставі п. 17.2.14 Договору, оскільки, на думку відповідача, позивачем порушено п.10.1 ПДР РФ (допустима швидкість руху), що унеможливлює визнання даної ДТП страховою подією.
Позивач вважає вказане рішення відповідача ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО» про відмову у виплаті страхового відшкодування таким, що порушує умови Договору та вимоги чинного законодавства з наступних підстав, оскільки докази наявності факту порушення позивачем вимог ПДР відсутні та наданими ним документами підтверджується відсутність будь-яких порушень з боку позивача.
Також вказує, що відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що дана ДТП не є страховим випадком на підставі п.17.2.14 Договору, оскільки умови, визначені цим пунктом, не настали, а висновок відповідача ґрунтується на припущеннях та довільному тлумаченні умов Договору.
Просив стягнути з ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО» на його користь страхове відшкодування в розмірі 147 000 гривень., пеню в розмірі 1323 гривень, приріст інфляції в розмірі 3992,81 гривень та 3% річних в сумі 1087,40 гривень.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2019 року стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 85000 гривень, пеню 765 гривень, 3% річних 628,77 гривень,інфляційні витрати 2308,77 гривень. Нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення проводити з урахуванням приписів законодавства України, що регулює таки виплати, а в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» судовий збір 1921 гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його касувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів зазначило, що при винесенні рішення суд не надав оцінку доказам, які були надані відповідачем, а надані позивачем докази мають ознаки підроблених документів.
Також зазначає, що роблячи помилковий висновок про те, що дія Договору поширюється виключно на територію України, суд повністю нівелює інші вимоги Договору, де йдеться про його дію в інших державах (п 5.6 Договору передбачає дію Договору страхування окрім території Держава Україна, ще і на території Європейської частини країн СНД, країн Балтії та Європи, в межах яких Постанова КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року «Про правила дорожнього руху» не має юридичної сили.
Крім цього, поза увагою суду залишилось те, що вигодонабувачем за даним договором добровільного страхування є ПАТ «Дельта Банк», але відповідний лист Вигодонабувача, з якого б вбачалось що Банк відмовляється від права вимоги до ПрАТ «СК «ВУСО» не надав. Це є порушенням умов Договору з боку Страхувальника та самостійною підставою відмови у виплаті страхового відшкодування за п.17.1.7 Договору, а по-друге передбачає, що ПАТ «Дельта Банк» не висловив власної правової позиції, яка би полягала у відмові від права пред'явлення позову до страховика та відсутності наміру звернутись до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування на свою користь в майбутньому. Зазначає, що така відмова не може вважатись вираженою у формі конклюдентної дії.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» Шилін В.А. доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції бе змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
29 грудня 2015 року між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2577679-02-05-17 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Geely FF2 ЗНГ 2011 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 (п.1.2, 1.2.1 Договору).
14 травня 2016 року о 16 год. 35 хв. на 845 км + 500 м автодороги М-4 «Дон» (Російська Федерація) сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю вищезазначеного автомобіля, В результаті даної ДТП вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження.
Довідка про дорожньо-транспортну пригоду від 14 травня 2016 року містить посилання на порушення ОСОБА_1 п.10.1 ПДД РФ.
Довідка від 14 травня 2016 року містить зазначення, що ознак порушення Фалєєвим адміністративного законодавства не встановлено.
Ухвалою від 14 травня 2016 року відмовлено у порушенні провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі п.2 ч.І ст.24.5 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач повідомив відповідача про настання вказаної ДТП та листом № 4792 від 17 серпня 2016 року відповідач повідомив позивача про відстрочку прийняття рішення по вказаній ДТП у зв'язку з проведенням перевірки обставин настання події та надісланням запитів про надання необхідних документів.
Листом від 10 листопада 2016 року № 7065 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті суми страхового відшкодування на підставі п. 17.2.14 Договору, оскільки, на думку відповідача, позивачем порушено п.10.1 ПДР РФ (допустима швидкість руху), що унеможливлює визнання даної ДТП страховою подією.
Апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, яка виникла з трудових відносин та ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що знайшло своє підтвердження відсутність факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, а тому, підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку п.17.2.14 Договору добровільного страхування наземного транспорту №2577679-02-05-17 від 29 грудня 2015 року у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не було.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального закону.
Страхування - це вид цивільно правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 16 Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним з видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Згідно із ч. 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За правилами ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Статтею 26 закону України «Про страхування» визначено підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. Такими підставами є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Як убачається з наявних в матеріалах справи копій та досліджених в судовому засіданні апеляційного суду оригіналів письмових доказів 14 травня 2016 року о 16 год. 35 хв. на 845 км + 500 м автодороги М-4 «Дон» (Російська Федерація) сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля позивача, в результаті ДТП вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження.
У довідці про дорожньо-транспортну пригоду від 14 травня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 порушено п.10.1 ПДД РФ. (т.І, а.с.82)
У довідці від 14 травня 2016 року містить зазначено, що ознак порушення ОСОБА_1 адміністративного законодавства не встановлено. (т.І, а.с.84)
Ухвалою від 14 травня 2016 року відмовлено у порушенні провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.24.5 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. (т.І, а.с.18)
Згідно змісту п.п.5.5 та п.17.2.14 Договору добровільного страхування наземного транспорту №2577679-02-05-17 від 29 грудня 2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» застереження: «Маневр». «ДТП» з урахуванням умов договору страхування визначених як «Застереження», а саме: у разі страхування із застереженням «маневр» не є страховим випадком подія, яка відбулась внаслідок порушення чи невідповідності дій страхувальника (водія ТЗ) нормам Правил дорожнього руху, що регламентують (встановлюють): допустиму швидкість руху… Невідповідність дій страхувальника (водія ТЗ) визначеним в цьому пункті нормам ПДР, крім інших доказів, може встановлюватись на підставі висновку авто технічного дослідження (експертизи), виконаного кваліфікованим судовим експертом. (т.1, а.с.8-10)
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів на підтвердження винної поведінки позивача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП матеріали справи не містять.
Клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи для встановлення невідповідності дій страхувальника - позивача по справі ОСОБА_1 визначеним в пункті 17.2.14 Договору відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не заявлено.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про те, що відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що дана ДТП не є страховим випадком та про відмову у здійсненні позивачу страхового відшкодування, є обґрунтованими та такими, що відповідають.
Отже, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази.
Доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення суд не надав оцінку доказам, які були надані відповідачем, а надані позивачем докази мають ознаки підроблених документів, також не знайшли свого підтвердження, оскільки встановлення таких обставин потребує спеціальних знань, а клопотання про призначення відповідної судової експертизи відповідачем не заявлено.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про те, що поза увагою суду залишилось те, що вигодонабувачем за даним договором добровільного страхування є ПАТ «Дельта Банк», адже у томі І на аркуші справи 94 міститься довідка ПАТ «Дельта Банк» від 07 червня 2016 року вих. №05-3288934, в якій кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» залишити без задоволення.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: В.В. Папоян
О.О.Тимченко
Повний текст постанови складений 12 грудня 2019 року.
Головуючий: О.І. Корчиста