Єдиний унікальний номер 243/4260/19 Номер провадження 22-ц/804/2968/19
12 грудня 2019 року м. Бахмут Донецька область
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Канурної О.Д.,
суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року у цивільній справі № 243/4260/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (суддя першої інстанції Дюміна Наталія Олександрівна) -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 08.07.2016 року вона згідно наказу від 06.07.2016 року № 1/ОС була прийнята на посаду електромеханіка дільниці II групи у виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до наказу № № 6987/ДН-ос від 10.07.2017 року вона звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
Її документи для остаточного розрахунку, а саме первинні документи були нею направлені в «Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (м. Лиман) до робочої комісії з опрацювання первинних документів.
До березня 2017 року (з 08.07.2016 року по лютий 2017 року) заробітна плата відповідачем сплачувалась своєчасно.
Відповідно до наказу № Ц-2-25/1666-17 від 11.07.2017 рок Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» зобов'язалась виплатити працівникам регіональних філій, філій (в тому числі колишнім начальникам (виконуючим обов'язки начальника) регіональних філій і філій), винагороду за підсумком роботи за 2016 рік у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки, розрахованої на норму 167 годин), який склався на кінець 2016 р., враховуючи виконання показників роботи за 2016 рік. Відповідно до наказу, винагорода за підсумком роботи за 2016 рік, яка належить їй до виплати, складає: оклад 4059,00 грн. х 50% = 2029,50 грн.
На день її звільнення нарахована, але не виплачена їй заробітна плата з березня 2017 року по 17.07.2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, винагорода за підсумком роботи за 2016 рік та одноразова грошова вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України, що у сумі складає 25120,96 грн.
По теперішній час суми, що належать їй від відповідача не виплачені.
Позивач просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, винагороди за підсумком роботи за 2016 рік та одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України у сумі 25120,96 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку задоволені частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року - 2588,98 грн. грн., за квітень 2017 року - 3445,87 грн., за травень 2017 року - 3445,87 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 12219,99 грн., в тому числі, компенсація за невикористану щорічну відпустку 5985,60 грн., вихідна допомога при звільненні 5688,68 грн., а всього в сумі 21700,71 грн., з утриманням з цих сум податків і інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Відповідач просив Донецький апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за цивільною справою № 243/4260/19 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 16.03 2017 по 17.07.2017 року; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 05 листопада 2019 року.
Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 114,126), копія апеляційної скарги відповідача позивачем по справі отримана (а.с. 114). До Донецького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача по справі, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги і посилається на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Вказує, що Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлені статтею 116 КЗпП України, не передбачено. Позивач просить Донецький апеляційний суд рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як передбачено ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 25120,96 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 08.07.2016 року ОСОБА_1 прийнята до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з наказом № 384-П від 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» «Про встановлення простою» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, встановлено початок простою по причинах, не залежних від робітників з 16.03.2017 року для всіх працівників апарату управління. Доручено начальниками структурних підрозділів встановити відповідними наказами початок простою з 16.03.2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурних підрозділів; забезпечити облік використання часу знаходження працівників у простої; оплату за час простою провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи.
Згідно наказу СП Донецька дирекція залізничних перевезень «Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» «Про припинення трудового договору» № 6987/ДН-ОС від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади електромеханіка дільниці ІІ групи ВП «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв'язку» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з 17 липня 2017 року, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці.
Відповідно до зазначеного наказу позивачу передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України та компенсації за 29 днів відпустки.
Однак, при звільненні всі відповідні розрахунки роботодавцем з працівником проведені не були.
Позивачу було нарахована заробітна плата у період: за березень 2017 року - 4680,73 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 1546,44 грн.; за квітень 2017 року - 3445,87 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 3382,84 грн., за травень 2017 року - 3445,87 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 3382,84 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 12219,99 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 322,17 грн., компенсація за невикористану щорічну відпустку 5985,60 грн., вихідна допомога при звільненні 5688,68 грн.
Судом першої інстанції прийнята до уваги надана відповідачем відомість на виплату грошей № 7 за березень 2017 року, відповідно до якої позивачу було виплачено заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року в розмірі 1663,33 грн Нарахована сума за березень 2017 року становить 4680,73 грн., залишок складає 2588,98 грн.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданих ПФУ з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за березень 2017 року становить 4680 грн. 73 коп., за квітень, травень, червень, липень 2017 року дані відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість із заробітної плати складає за березень 2017 року - 2588,98 грн. грн., за квітень 2017 року - 3445,87 грн., за травень 2017 року - 3445,87 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 12219,99 грн., в тому числі, компенсація за невикористану щорічну відпустку 5985,60 грн., вихідна допомога при звільненні 5688,68 грн., а всього в сумі 21700,71 грн.
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 22 червня 2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції помилково не застосував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати, є безпідставними, оскільки Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій.
Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
Повний текст постанови складений 12 грудня 2019 року
Суддя: О.Д.Канурна