Справа № 740/2376/19
Провадження № 2/740/943/19
11 грудня 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Ковальової Т.Г.,
за участю секретаря - Кононяко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с.Велика Дорога в особі Великодорізької сільської ради Ніжинського району про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, вищевказаний житловий будинок був побудований у 1951 році. Відповідно до довідки Ніжинського МБТІ станом на 31.12.2012 він зареєстрований за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.1990, виданого виконавчим комітетом Ніжинської районної Ради народних депутатів.
Станом на 15.04.1991в будинку проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На день смерті разом з ним у будинку ніхто не проживав та зареєстрований не був. Заповіту ОСОБА_2 не залишив, спадкоємців за законом першої черги немає, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Після смерті ОСОБА_2 в 1995 році в будинку на протязі 12-ти років - до 2007 року ніхто не проживав, він знаходився у занедбаному стані.
Улітку 2007 року вона дізналася про існування будинку і оскільки разом з дітьми потребувала житла, дружина пасинка колишнього власника ОСОБА_4 дозволила їй вселитися до будинку.
В останні роки життя колишній власник ОСОБА_2 жив без реєстрації шлюбу із співмешканкою, яка мала сина ОСОБА_5 . З його дружиною ОСОБА_4 вони і домовилися про те, що вона може вселитися до будинку.
Про оформлення права власності мова не йшла, оскільки спадкоємців за законом чи заповітом у ОСОБА_2 не залишилося і спадщину ніхто не прийняв. Таким чином, правонаступників на будинок не існувало та не існує.
Починаючи з 2007 року вона користується будинком, підтримує його в належному технічному та санітарному стані, зробила ремонт, а також сплачує податок на землю.
13 вересня 2007 року між нею та ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» укладений договір №286 про користування електричною енергію в будинку.
Вважає, що добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти цим нерухомим майном протягом дванадцяти років.
Представник позивачки - адвокат Семенок В.І. подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіславши до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності та відсутності заперечень щодо задоволення позову.
Дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Законними підставами для задоволення позову є ст.344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність). Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Згідно п.9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна:
володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
Пунктом 11 вказаної постанови Пленуму передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Згідно п.13 постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2014 року № 5 можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно довідки комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 01/34 від 13.02.2019 станом на 31.12.2012 року право власності житловий будинок АДРЕСА_1 ) зареєстрований за головою колгоспного двору - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Ніжинської районної Ради народних депутатів 05.01.1990 (а.с.6-а, 7).
Відповідно довідки Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №03-29/110 від 21.03.2019 в житловому будинку АДРЕСА_1 ) станом на 15 квітня 1991 року проживав і був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
За довідкою Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №03-29/112 від 21.03.2019 згідно погосподарської книги Великодорізької сільської ради №4 за 1991-1995 роки підтверджується факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , актовий запис №1 (а.с.10)
Відповідно довідки Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №03-29/104 від 19.03.2019 ОСОБА_1 з 2007 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Згідно довідки Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №03-29/154 від 17.04.2019 ОСОБА_1 з 2007 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , доглядає за житловим будинком, обробляє земельну ділянку та сплачує необхідні податки (а.с.13).
У матеріалах справи мається договір про користування електричною енергією, укладений 13.09.2007 з ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» та ОСОБА_1 (а.с.14-16).
На замовлення позивачки виготовлений звіт про оцінку майна, що підтверджується відповідними документами (а.с.17-39).
На запит суду державний нотаріальний архів Чернігівської області повідомив, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилася (а.с.48).
У судовому засіданні встановлено, що протягом більше десяти років позивачка добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , що є законною підставою для задоволення позову відповідно до ст.344 ЦК України.
Суд встановив також, що вимоги позивачки обґрунтовані на законі і доведені в судовому засіданні.
Керуючись ст.344 ЦК України, ст.12, 81, 89, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції - Ніжинський міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Т.Г. Ковальова