Справа № 296/6657/17
2/296/295/19
"02" грудня 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої - судді Маслак В.П.,
при секретарі судового засідання Тузенко А.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , співвідповідача Житомирської міської ради, за участі третьої особи Міськрайонне управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07.08.2009р., яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0730 га за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є власником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану нерухомість ним було придбано у громадянки ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 13 квітня 1987р., згідно з яким він володіє 27/100 частини домоволодіння. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, позивач зазначає, що має право на отримання у власність частини земельної ділянки відповідно до частки домоволодіння. Однак, при зверненні із заявою до Житомирської міської ради йому було відмовлено. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.10.1998 року №495 «Про закріплення за власниками домоволодінь земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність» за громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , закріплено земельну ділянку загальною площею 0,1335 га, з них гр. ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та у постійне користування земельну ділянку площею 0,0244 га. для особистого підсобного господарства. Після смерті гр. ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицею цілого майна є її онука - ОСОБА_3 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,0730 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 , передано для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належала померлій на підставі державного акту на праві приватної власності на землю, серії IV - ЖТ №044000, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської Ради народних депутатів 20 листопада 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4246. На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0730 га.
Посилаючись на приписи ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, відсутність в технічній документації згоди співвласників на приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , невідповідність конфігурації земельної ділянки, позивач вважає, що оскаржений державний акт було видано незаконно.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та в заяві від 13.07.2018р. (а.с.143-144, т.1) просив суд:
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07.08.2009р., яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0730 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,1335 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку, а саме: 27/100 частки ОСОБА_1 та 73/100 ОСОБА_3 .
Відповідно до заяви від 25.03.2019р. (а.с.200-202, т.1) позивач просив:
1) визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07.08.2009р., яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0730 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,1335 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку - 27/100 частки Умінському ОСОБА_6 та 73/100 ОСОБА_3 ,. згідно варіанту №1 висновку експерта № 73/01-2019 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.01.2019, зображеного на схемі в Додатку № 2 висновку експерта.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Свою позицію обґрунтувала тим, що 07.08.2009р. ОСОБА_3 було отримано державний акт серії ЯЗ №431219 на право власності на земельну ділянку площею 0,0730 га. по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Підставою для видачі вказаного державного акта було свідоцтво про право на спадщину від 06.11.2008р. №6-1126. Отже, видача державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 на ім'я ОСОБА_3 , як спадкоємиці, відбулась з дотриманням норм чинного законодавства України. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання державного акта недійсним, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 03.07.2019р. у справі №467/1637/16. На думку відповідача відсутні будь- які правові підстави для визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07.08.2009р., якою надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0730 га., яка розташована по АДРЕСА_1 . Висновок експерта суперечить нормам ст.67 Земельного кодексу України в редакції 1990р., оскільки розмір земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в містах не може перевищувати 0,10 га, а отже земельна ділянка площею 0,1335 га, яку взято за основу експертом, складається з двох земельних ділянок з різним цільовим призначенням. Позивач не довів жодних фактів порушення його прав, що змусило його звернутись з вказаним позовом до суду, оскільки рішенням Житомирської міської ради від 06.09.2016р. №310, останньому надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном, тому останній не був позбавлений права замовити розробку на виготовлення відповідної проектної документації. Також, експертом при визначенні порядку користування земельною ділянкою було враховано земельну ділянку площею 0,0335 га., межі та конфігурація якої не визначені в натурі, а земельна ділянка є несформованою, що позбавляє його можливості врахувати вказану земельну ділянку при проведенні експертизи.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.
Співвідповідач у клопотанні просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Житомирської міської ради (а.с.198, т.1).
Представник третьої особи у клопотанні просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с.27 т.2).
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 03.04.1987р. ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору позивач купив 27/100 частин жилого будинку (а.с.87-88, т.1).
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.10.1998 року № 495 «Про закріплення за власниками домоволодінь земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність» закріплено за власниками домоволодінь земельні ділянки, надано їх громадянам в постійне та тимчасове користування і передано в приватну власність для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, ведення городництва та особистого підсобного господарства згідно додатку № 1 (а.с.112-114, т.1).
Згідно п. 28 вказаного додатку за будинковолодінням по АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , закріплено на праві користування земельну ділянку площею 0,1335 га. (а.с.115-117, т.1).
Згідно п. 29 вказаного додатку до рішення виконкому громадянці ОСОБА_7 надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0244 га. та надано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0730 га.
На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету від 16.10.1998 року № 495, громадянці ОСОБА_7 20.11.1998 року було видано державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого останній передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0730 га. в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Державний акт було зареєстровано земельним відділом Житомирської міської ради за № 4246 ( а.с. 84, т.1).
Крім того, згідно державного акта на право постійного користування землею від 16.10.1998р. №195 ОСОБА_7 надано в постійне користування земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0244 га. в межах згідно з планом. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства (а.с.16, т.2).
Правовідносини щодо передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки у 1998 році було врегульовано чинним на той час Земельним Кодексом України 1990 року.
Приписами ст.17 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність земельної ділянки) визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.
Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право ( ч.1 ст.22 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_7 ).
Передача земельних ділянок у приватну власність громадянам регламентувалась також Порядком передачі у приватну власність земельних ділянок, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №10 від 15.02.1993р.
Віповідно до п.5 вказаного вище Порядку встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.
Відповідно до ч.2 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Вказане свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,0730 га., яка належала на праві приватної власності ОСОБА_7 була сформована ще в 1998р.
В матеріалах справи відсутні докази того, що рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0730 га та отримання останньою акта на право приватної власності на землю були предметом оскарження в судовому порядку.
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і після її смерті відкрилась спадщина на все майно та майнові права, які належали останній на день її смерті, в тому числі і на земельну ділянку площею 0,0730 га. по АДРЕСА_1 .
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України).
Зважаючи на те, що померлій ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка на підставі державного акта на землю старого зразка без визначення кадастрового номеру, у відповідності до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» відповідачем було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з подальшим присвоєнням земельній ділянці відповідного кадастрового номеру.
ОСОБА_3 07.08.2009р. отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 площею 0,0730 га. по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.8, т.1). Підставою для видачі вказаного акта було свідоцтво про право на спадщину від 06.11.2008р. №6-1126.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Враховуючи зазначене, відсутність згоди ОСОБА_1 на погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07.08.2009р.
В позовній заяві ОСОБА_1 також звертає увагу суду на те, що конфігурація та межі земельної ділянки ОСОБА_3 відрізняються від конфігурації, які були визначені рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №495 від 16.10.1998р. та розподілом між співвласниками, який був проведений в 1997р.
В заяві про уточнення позовних вимог від 13.07.2018р. (а.с.143-144, т.1) ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 всупереч вимогам розумності та справедливості користується більшою частиною земельної ділянки ніж належить їй згідно правовстановлюючих документів, чим, в свою чергу, порушує його право на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
На підтвердження доводів щодо невідповідності конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , позивач не заявляв клопотань щодо необхідності витребування від компетентних органів відомостей щодо чинної конфігурації земельної ділянки, проведення геодезичних досліджень, необхідність проведення експертизи щодо визначення конфігурації земельної ділянки площею 0,0730 га. за адресою: АДРЕСА_1 , ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).
Оскільки суду не надано доказів того, що безоплатна передача земельної ділянки у власність ОСОБА_7 та видача оскарженого державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 431219 на ім'я ОСОБА_3 , як спадкоємиці, відбулась з порушенням норм чинного законодавства України, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток житлового будинку в задоволенні останньої слід відмовити також, оскільки вона пов"язана з вимогою про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, в задоволенні якої суд відмовив.
З огляду на відмову у задоволенні позову в силу положень ст. 141 ЦПК України суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат, що були понесені позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Cуддя В. П. Маслак