241/1727/19
2/241/385/2019
11.12.2019 року
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочка Д.О.,
при секретарі Орчелоті І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши в позовній заяві, що 30 липня 2013 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) укладено Кредитний договір № 1Ф-3300 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит в розмірі 455 940 грн. 00 коп.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 02 серпня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 (надалі також - Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Єрмакович Н.Б. та зареєстрований за № 2241.
Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору від 02 серпня 2013 року, предметом Іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок із належними до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,6 кв.м., житловою площею 110,9 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,1420 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:2213, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
14 березня 2016 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 233/280/16-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 537 480 грн. 19 коп., що складається з наступного: сума кредиту, що підлягає поверненню - 451 696,72 грн., прострочені відсотки - 52 232,45 грн., нараховані відсотки - 33 551,02 грн., а також судовий збір у сумі 3 654,00 грн. та відшкодування витрат на оплату оголошення у пресі - 630,00 грн.
17 жовтня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю - «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу №17/10-03, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором перейшло до TOB «ФК «Довіра та гарантія».
Крім того, 17 жовтня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за Договорами застави, відповідно до умов якого TOB «ФК «Довіра та гарантія» набуло всіх прав заставодержателя (іпотекодержателя).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Іпотекодержателем є TOB «ФК «Довіра та гарантія».
05 квітня 2019 року Констянтинівським міськрайонним судом Донецької області постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження згідно виданих виконавчих листів по справі № 233/280/16-ц, а саме: замінено стягувана ПАТ «Кредобанк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія».
Зазначає, що у зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду від 14 березня 2016 року по справі № 233/280/16-ц зобов'язання за кредитом не виконано, заборгованість в розмірі 537 480 грн. 19 коп., що складається наступного: сума кредиту, що підлягає поверненню - 451 696,72 грн., прострочені відсотки - 52 232,45 грн. нараховані відсотки - 33 551.02 грн. не погашена, TOB «ФК «ДОВІРА ТА ГАРНАТІЯ». як кредитор і іпотекодержатель, звертається до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 37).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та те, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, в той же час позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 липня 2013 року між ПАТ «Кредобанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони було укладено кредитний договір № 1Ф-3300, за яким відповідач отримав кредит в сумі 455940 грн. на строк до 01 липня 2033 року (а.с. 4-6).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця та вимог Іпотекодержателя за кредитним договором № 1Ф-3300 від 30 липня 2013 року, який укладено між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір від 02.08.2013 року, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок із належними до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 162,6 кв.м., житловою площею 110,9 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,1420 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:2213, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ») (а.с. 10-13).
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2016 року по справі №233/280/16-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 537 480 грн. 19 коп. та судовий збір у сумі 3 654,00 грн. та відшкодування витрат на оплату оголошення у пресі - 630,00 грн. (а.с. 21).
17 жовтня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» з однієї сторони та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» з другої сторони було укладено Договір відступлення прав заставодержателя (іпотеко держателя) за Договорами застави (а.с. 14-15).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору відступлення прав заставодержателя (іпотеко держателя) за Договорами застави від 17 жовтня 2017 року, в переліку договорів, право вимоги за якими відступаються, а саме під порядковим номером «9», є кредитний договір № 1Ф-3300 від 30.07.2013 року, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та договір іпотеки р/№ 2240 від 02.08.2013 року, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 162,6 кв.м., житловою площею 110,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,1420 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:2213, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2019 року по справі №233/280/16-ц заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», первісний стягувач - ПАТ «Кредобанк», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у цивільній справі №233/280/16-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 22).
Таким чином, всі права та обов'язки стягувача за кредитним договором № 1Ф-3300 від 30 липня 2013 року, перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як визначено ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язанням нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язанням одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов'язанням відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
За змістом ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (статті 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі - покупцеві на підставі статті 38 Закону.
Судом встановлено, що сторони п.п. 5.3 п. 5 Іпотечного договору від 02.08.2013 року погодили, що Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на Предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені Предмет іпотеки чи приймає Предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (а.с. 12).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року справа №310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону має вказати в судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» обрало неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, оскільки сторони передбачили в договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.
З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту прав іпотекодержателя, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення суми сплаченого судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610-612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 200, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Суддя Д.О. Демочко