Провадження №2-о/235/1156/19
Справа №235/8709/19
Іменем України
11 грудня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
11.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказала, що вона є донькою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в місті Донецьк, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим в м.Донецьк. При зверненні до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть батька, так як свідоцтво про смерть, видане в м.Донецьк, не відповідає вимогам українського законодавства. Для отримання свідоцтва про смерть просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в місті Донецьк.
Згідно наданої заяви, заявниця підтримує заяву та просить справу слухати без її участі.
В судове засідання представник заінтересованої особи: Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій областіне з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи.
Суд, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження заявниці та свідоцтвом про шлюб (копії свідоцтв в матеріалах справи).
Згідно паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , воназареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.12.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щозареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорту на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Донецьк, зареєстрований: АДРЕСА_3 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті №3865 від 04.10.2019 року, виданого Республіканським бюро судово-медичної експертизи м.Донецька Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в стаціонарі лікарні №20; місце смерті м.Донецьк, Київський район, причина смерті- інтоксикація, рак підшлункової залози з метастазами в печінку.
Згідно свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 11.11.2019 року, виданого Київським відділом ЗАГСу м.Донецька Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Донецьк, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 69 років, місце смерті: Донецька область, м.Донецьк Київський район.
Згідно свідоцтва про поховання, виданого ДП «Ритуал» м.Донецька, 05.10.2019 року на кладовищі «Петровське-1» м.Донецька здійснено поховання ОСОБА_2 .
Згідно відмови Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 05.08.2019 року, вказано, що лікарське свідоцтво про смерть №3865 від 04.10.2019 року, виданого на тимчасово окупованій території, надане заявницею для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , є документом, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024, а тому - у державній реєстрації відмовлено.
Згідно п.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі не можливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територіях, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров» я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 року № 545-а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я.
Згідно ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема ту обставину, що факт смерті ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Донецьк, підтверджений вказаними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315,317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Донецьк, зареєстрований: АДРЕСА_3 ; яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: Донецька область, м.Донецьк, Київський район; причина смерті: інтоксикація, рак підшлункової залози з метастазами в печінку.
Останнє місце проживання померлого на день смерті: АДРЕСА_3 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: