09.12.2019 року м.Дніпро Справа №912/1207/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 (повний текст складений 12.08.2019, суддя Тимошевська В.В.) у справі №912/1207/19
за позовом: Приватного підприємства "Норма-Трак", с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область
до Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича, м.Кропивницький, Кіровоградська область
про усунення перешкод в користуванні майном та
за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича, м.Кропивницький, Кіровоградська область
до Приватного підприємства "Норма-Трак", с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область
про визнання укладеним договору,
У травні 2019 року Приватне підприємство "Норма-Трак" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про усунення перешкоди в користуванні комплексом будівель по вул. Мурманська, 3, с.Сколівське, Кропивницький район (Кіровоградський район), Кіровоградська область шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича з нежитлового приміщення для використання під магазин площею 100 кв.м. по вул. Мурманська, 3, с. Сколівське, Кропивницький район (Кіровоградський район), Кіровоградська область.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №912/1207/19.
В травні 2019 року Фізична особа-підприємець Лихоліт Володимир Анатолійович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із зустрічним позовом про визнання укладеним між ним та Приватним підприємством "Норма-Трак" договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 в редакції, викладеній в прохальній частині зустрічного позову.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 30.05.2019 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лихоліт Володимира Анатолійовича прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 у справі №912/1207/19 первісний позов задоволено:
- Фізичну особу-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича зобов'язано усунути перешкоди Приватному підприємству "Норма-Трак" в користуванні комплексом будівель по вул. Мурманська, 3, с. Соколівське, Кропивницький район (Кіровоградський район), Кіровоградська область шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича з нежитлового приміщення для використання під магазин площею 100 кв.м. по вул. Мурманська, 3, с. Соколівське, Кропивницький район (Кіровоградський район), Кіровоградська область;
- з Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича на користь Приватного підприємства "Норма-Трак" стягнуто 1 921 грн. судового збору;
- у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Лихоліт Володимира Анатолійовича до Приватного підприємства "Норма-Трак" про визнання укладеним договору відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 є нікчемним в силу положень статей 215, 220 Цивільного кодексу України з підстав недодержання сторонами законодавчих вимог щодо нотаріального посвідчення такого договору.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів Приватного підприємства "Норма-Трак" щодо відсутності у Фізичної особи-підприємця Лихоліта В.А. правових підстав займати нежитлове приміщення площею 100 кв.м, розташованого по вул. Мурманська, 3 с. Соколівське Кропивницького району (попереднє найменування району - Кіровоградський).
Також місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеним договору оренди названого вище нежитлового приміщення від 21.01.2019, поданого Фізичною особою-підприємцем Лихолітом В.А., оскільки вказаний договір не є обов'язковим для укладення ПП "Норма-Трак", в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди щодо всіх або окремих умов договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019. Як зазначено місцевим господарським судом, фактично доводи Фізичної особи-підприємця Лихоліта В.А. про визнання укладеним договору ґрунтуються на обставинах користування майном, отриманого в користування за нікчемним договором, що не є законною підставою для укладення іншого (нового) договору.
Місцевим господарським судом відхилені посилання Фізичної особи-підприємця Лихоліта В.А. на правові позиції, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 № 338/180/17 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 у зв'язку з тим, що спірні правовідносини, які бути предметом дослідження Верховного Суду у названих справах є іншими.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Лихоліт Володимир Анатолійович подав до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 у справі №912/1207/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Норма-Трак" та задовольнити зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича до Приватного підприємства "Норма-Трак" про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки фактичним відносинам між сторонами, а саме підписанням договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2014, передачу орендованого майна за актом приймання-передачі та сплатою орендних платежів. Апелянт вважає, що ситуація щодо відсутності нотаріального посвідчення договору склалась з вини саме первісного позивача (орендаря), який, як власник приміщення, не забезпечив належного оформлення відносин між сторонами.
Апелянт зазначає, що отримавши від орендаря повідомлення про необхідність повернення приміщення, звернувся із проектом угоди про укладення нового договору, від підписання якого орендар відмовився.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору, оскільки апелянт продовжує користуватися спірним майном та сплачувати орендну плату, тобто фактично між сторонами продовжують існувати договірні відносини.
Посилаючись на практику Верховного Суду, апелянт вважає, що наявність доказів фактичного виконання сторонами умов договору свідчить про те, що між сторонами фактично укладений договір оренди від 01.02.2014, а отримання ПП "Норма-Трак" коштів, сплачених як оренду плату, свідчить про недобросовісну поведінку в частині ухилення від укладення договору оренди.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 у справі №912/1207/19; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 18.11.2019.
24.10.2019 від Приватного підприємства "Норма-Трак" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 є нікчемним в силу закону, про що відповідача було повідомлено з вимогою повернути орендоване приміщення, тому місцевим господарським судом правильно задоволені вимоги за первісним позовом.
Вказує, що запропонований відповідачем проект нового договору оренди не підписаний Приватним підприємством «Норма-Трак», сторони не досягли згоди на укладення такого договору, тому погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову. Також зазначає, що повернув апелянту сплачені кошти, що надійшли згідно з платіжним дорученням від 02.07.2019.
Розгляд скарги був відкладений з 18.11.2019 на 09.12.2019.
У судовому засіданні 09.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до дубліката свідоцтва про право власності від 06.10.2016, Приватне підприємство "Норма-Трак" є власником нерухомого майна, а саме - комплексу будівель, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район (діюче найменування району - Кропивницький), с. Соколівське, вул. Мурманська, 3, загальною площею 851,6 кв.м.
Право власності на зазначений об'єкт зареєстровано за Приватним підприємством "Норма-Трак", що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.10.2016 та на 19.04.2019.
01.02.2014 між Приватним підприємством "Норма-Трак", як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем, як орендарем, підписаний договір оренди нежитлового приміщення № 1, за умовами якого Фізичній особі-підприємцю Лихоліту Володимиру Анатолійовичу передавалось в строкове платне користування нежитлове приміщення для використання під магазин, загальною площею 100 кв. м, яке розташовано за адресою: Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Мурманська, 3.
Відповідно до пункту 9.1 строк дії договору з 01.02.2014 до 31.12.2017.
Згідно з актом приймання-передачі від 01.02.2014 нежитлове приміщення для використання під магазин, загальною площею 100 кв. м, яке розташовано за адресою: Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Мурманська, 3 передано Фізичній особі-підприємцю Лихоліту Володимиру Анатолійовичу в користування.
11.01.2019 Приватне підприємство "Норма-Трак" направило Фізичній особі-підприємцю Лихоліту Володимиру Анатолійовичу вимогу про повернення нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м, яке розташовано за адресою: Кіровоградська область, с. Соколівське, вул. Мурманська, 3.
Вимога мотивована тим, що договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2014 не посвідчений нотаріально, тому нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, с. Соколівське, вул. Мурманська, 3 Фізична особа-підприємець Лихоліт Володимир Анатолійович зберігає без достатніх правових підстав.
У відповідь на вказану вимогу Фізична особа-підприємець Лихоліт Володимир Анатолійович направив Приватному підприємству "Норма-Трак" лист від 21.01.2019, в якому запропонував підписати проект договору оренди відповідного нежитлового приміщення. В листі зазначено, що договір оренди від 01.02.2014 взаємно виконувався обома сторонами, а тому фактичні дії сторін свідчать про укладення такого договору, ФОП Лихоліт В.А. не ухиляється від нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. До листа додано проект договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019.
У відповідь на лист від 21.01.2019 Приватне підприємство "Норма-Трак" відмовило Фізичній особі-підприємцю Лихоліту Володимиру Анатолійовичу у підписанні проекту договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 та зазначило про невиконання останнім вимоги про повернення майна.
Приватне підприємство "Норма-Трак" посилається на те, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 є нікчемним, оскільки укладений з недодержання вимог ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича відсутні правові підстави займати спірне приміщення, тому просить усунути перешкоди у користування майном шляхом виселення відповідача зі спірного приміщення, що є причиною виникнення спору за первісним позовом.
Фізична особа-підприємець Лихоліт Володимир Анатолійович посилається на те, що з 01.02.2014 користується спірним приміщенням, не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а Приватне підприємство "Норма-Трак" безпідставно ухиляється від укладення нового договору оренди, тому просить визнати укладеним договір оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 в запропонованій редакції, що є причиною виникнення спору за зустрічним позовом.
Предметом спору за первісним позовом є усунення перешкод у користування майном шляхом виселення відповідача зі спірного приміщення.
Предметом спору за зустрічним позовом є визнання укладеним договір оренди спірного приміщення в запропонованій редакції.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Об'єктом оренди може бути, у тому числі нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін, що передбачено частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України.
Параграфом 4 глави 58 Цивільного кодексу України визначено особливості укладення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.
Нормами статті 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
З підстав викладеного та враховуючи, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 сторонами визначено більш ніж на три роки (з 01.02.2014 до 31.12.2017), такий договір, в силу положень ст. 793 Цивільного кодексу України, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 нотаріально не посвідчено. При цьому, умови договору не містять положень щодо його нотаріального посвідчення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно вчинення або ухилення від вчинення сторонами дій по нотаріальному посвідченню договору.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Місцевим господарським судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014 є нікчемним в силу положень статей 215, 220 Цивільного кодексу України з підстав недодержання сторонами законодавчих вимог щодо нотаріального посвідчення такого договору.
Нікчемність договору оренди нежитлового приміщення у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення згідно статті 220 Цивільного кодексу України відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 17.10.2018 у справі №660/1050/15-ц, від 23.01.2019 у справі №708/786/17.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як встановлено статтею 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною).
Матеріалами справи підтверджується відсутність внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості інформації про реєстрацію права оренди на нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м, яке розташовано за адресою: Кіровоградська область, с. Соколівське, вул. Мурманська, 3 за Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем.
Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Враховуючи, що нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, с. Соколівське, вул.Мурманська, 3 знаходиться у Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича без достатніх правових підстав, отримання Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем вимоги власника майна - Приватного підприємства "Норма-Трак" про повернення майна, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та наявність підстав для його задоволення.
Також місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеним договору оренди названого вище нежитлового приміщення від 21.01.2019 згідно поданого Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем проекту, оскільки вказаний договір не є обов'язковим для укладення Приватним підприємством "Норма-Трак", в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди щодо всіх або окремих умов договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019.
Як зазначено у рішення місцевого господарського суду, в обґрунтування підстав для визнання договору укладеним, позивач за зустрічним позовом посилається на обставини передання майна в оренду та фактичним користуванням відповідним приміщенням і сплатою орендної плати. Наведено посилання, зокрема, на частини 1, 2, 3, 8 статті 181 Господарського кодексу України, частини 1, 2 статті 640, частину 2 статті 642 Цивільного кодексу України та правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 №338/180/17 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.
Статтею 187 Господарського кодексу України врегульовано порядок укладення господарських договорів за рішенням суду.
За наведеною нормою спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Між тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем не доведено наявність обставин, які б свідчили про обов'язковість для Приватного підприємства "Норма-Трак" укладати договір оренди нежитлового приміщення, належному останньому на праві власності або існування між сторонами попереднього договору, на підставі якого Приватне підприємство "Норма-Трак" зобов'язане укласти спірний договір оренди.
Так, частиною 1 статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно із частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 названого кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 181 Господарського кодексу України регламентовано загальний порядок укладення договорів, згідно якого, зокрема:
- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1);
- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина 2);
- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частина 3);
- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8).
Згідно з частинами 1, 2 статті 640, частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, майно в оренду передавалось Фізичній особі-підприємцю Лихоліту Володимиру Анатолійовичу за актом від 01.02.2014 на виконання договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.02.2014. За змістом акту зазначено, що він є додатком № 1 до вказаного договору.
Таким чином, дії Приватного підприємства "Норма-Трак" з приводу передачі майна за актом від 01.02.2014 стосуються виконання саме договору від 01.02.2014, а не пропозицією або прийняттям пропозиції укласти інший договір оренди щодо відповідного майна.
Враховуючи викладене обставини внесення коштів за користування майном Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем не є свідченням згоди Приватного підприємства "Норма-Трак" на укладення іншого договору оренди майна.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять належних доказів про наявність між сторонами погодження на укладення договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019.
Так, лист-пропозиція Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича про укладення договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 не прийнята Приватним підприємством "Норма-Трак". У відповідь на вказану пропозицію Приватним підприємством "Норма-Трак" відмовлено у підписанні проекту договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 та зазначено про невиконання Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем вимоги про повернення нежитлового приміщення.
Отже, матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами згоди не тільки щодо всіх або окремих умов договору, а й взагалі згоди щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, фактично доводи Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича про визнання укладеним договору ґрунтуються на обставинах користування майном, отриманого в користування за нікчемним договором, що не є підставою у розумінні приписів статті 187 Господарського кодексу України для укладення іншого (нового) договору.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність законодавчо визначених підстав визнавати укладеним за рішенням суду договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019, запропонованого для укладення Фізичною особою-підприємцем Лихолітом Володимиром Анатолійовичем.
Також апеляційний господарський суд погоджується із відхиленням місцевим господарським судом посилання Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича на правові позиції, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 № 338/180/17 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 у зв'язку з тим, що спірні правовідносини, які бути предметом дослідження Верховного Суду у названих справах є іншими (у справі №338/180/17 досліджувалось питання укладення договору підряду, якщо такий договір фактично виконувався; у справі №390/34/17 надавалась оцінки, чи є укладеним договір оренди, державна реєстрація кого здійснена після смерті особи). Між тим, предметом спору (за первісним позовом) є усунення перешкод у користуванні майном, яке передане на підставі договору, який є нікчемним в силу закону, у зв'язку із неможливістю власника майна повернути таке майно, а предметом за зустрічним позовом - визнання укладеним договору оренди майна.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 у справі №912/1207/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2019 у справі №912/1207/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти Фізичну особу-підприємця Лихоліта Володимира Анатолійовича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
(Повний текст постанови складений - 12.12.2019).
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Подобєд