02.12.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1811/17
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 415-а
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.
секретар судового засідання: Грачов А.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Семенчук М.А., представник, довіреність №92 від 15.08.2018;
від відповідача-1: Земляний О. Ю., адвокат, довіреність №18-148 від 20.12.2018;
від відповідача-2: Білич Н.С., адвокат, довіреність №464 від 01.10.2019;
від третьої особи-1: представник не з'явився,
від третьої особи-2: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Горохов І.С., судді Дроздова С.С., Корсун В.Л., повна ухвала складена 09.09.2019)
за позовом Національного антикорупційного бюро України, м. Київ
до відповідача-1 - Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
до відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство “Енергоринок”, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про визнання договору недійсним
У червні 2019 року Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 за виключними обставинами. Відповідно до поданої заяви, заявник просив суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17. Прийняти нове рішення, яким залишити позов Національного антикорупційного бюро України до ПАТ “Запорізький завод феросплавів” та до ПАТ “Запоріжжяобленерго” про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ “Запорізький завод феросплавів” про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 без розгляду.
Заява обґрунтована тим, що норма закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи - пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України”, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.
Під час розгляду заяви в суді першої інстанції Позивач, Відповідач-2 та треті особи проти задоволення заяви заперечували з огляду на те, що рішення Конституційного Суду не мають зворотної дії в часі, а тому на дату звернення до суду Національне антикорупційне бюро мало такі повноваження.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 у справі №908/1811/17 (колегія судів у складі головуючого судді Горохова І.С., суддів Дроздової С.С., Корсун В.Л.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами у справі №908/1811/17. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 залишено в силі.
Ухвала суду мотивована тим, що рішення суду є фактично виконаним, тому можливість його перегляду на підставі п.1 ч. 3 ст. 320 ГПК України виключається. Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №4-р(ІІ)/2019 не впливає на спірні правовідносини у справі, оскільки на час ухвалення усіх судових рішень у справі №908/1811/17 неконституційне положення закону ще було чинним.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ПАТ “Запорізький завод феросплавів”, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення про її задоволення та залишення позову Національного антикорупційного бюро України у справі №908/1811/17 без розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- неприпустимим є звуження змісту норми п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України, оскільки можливість перегляду судових рішень, які виконанню не підлягають (зокрема, судових рішень про визнання недійсними правочинів), не виключається;
- недоречно стверджувати, що судове рішення у даній справі є виконаним, оскільки стягнення в дохід держави за рішенням суду одержаного сторонами за недійсною угодою не відбувалось;
- визначальним є не момент втрати актом чи його положенням чинності, а можливість врахування висновків Конституційного Суду України про неконституційнійсть правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.09.2019 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 у справі №908/1811/17. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 23.10.2019 о 09 год. 30 хв.
У судовому засіданні 23.10.2019 розгляд справи був відкладений на 04.11.2019.
У судовому засіданні 04.11.2019 розгляд справи був відкладений на 02.12.2019. Також поновлено Відповідачу-1 строк для подачі клопотання про зупинення провадження у справі. Судове засідання, призначене на 02.12.2019, визначено проводити в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення Господарським судом м. Києва.
У судовому засіданні 02.12.2019 повноважний представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишення позову Національного антикорупційного бюро України у справі №908/1811/17 без розгляду. Також підтримав заявлене раніше клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України клопотання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про роз'яснення порядку виконання рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 05.06.2019 №4-р(ІІ)/2019.
У судовому засіданні 02.12.2019 повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував. Письмового відзиву на апеляційну скаргу від Позивача до суду не надходило.
У судовому засіданні 02.12.2019 повноважний представник Відповідача-2 проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підтримав позицію, висловлену у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії у часі. Рішення Конституційного Суду України, на яке посилається Відповідач-1, набрало чинності 05.06.2019 і його дія не розповсюджуться на минуле, тому воно не може бути підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами. Отже, в силу ч.2 ст. 152 Конституції України на час звернення до суду в 2017 році у Національного антикорупційного бюро України були такі пованоження. Проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечив з огляду на те, що зазначене рішення Конституційного Суду України виконано шляхом виключення норми, яка визнана неконституційною, з чинної редакції Закону з 05.06.2019. Будь-яких неясностей або подвійного тлумачення рішення не містить.
Треті особи явку повноважних представників у судове засідання 02.12.2019 не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 4900075125491, 4900075125459).
При розгляді апеляційної скарги суд враховує надані ДП «Енергоринок» письмові пояснення, що надійшли до суду 23.10.2019, в яких він проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Зазначив, що в силу ч.2 ст. 152 Конституції України п. 13 ч.1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII втратив чинність лише 05.06.2019, а до того мав юридичну силу.
Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, будь-яких документів до суду не надходило.
Відповідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в наявному складі представників сторін.
З урахуванням положень ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, враховуючи, що зазначеним рішенням Конституційного Суду України не встановлено інше, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018, позов Національного антикорупційного бюро України задоволено. Визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.
27.06.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 за виключними обставинами. Відповідно до заяви, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17. Прийняти нове рішення, яким залишити позов Національного антикорупційного бюро України до ПАТ “Запорізький завод феросплавів” та до ПАТ “Запоріжжяобленерго” про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ “Запорізький завод феросплавів” про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 без розгляду.
В обґрунтування вказаної заяви АТ “Запорізький завод феросплавів” вказує, що норма закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи - пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України”, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, зокрема, є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Колегія суддів зазначає, що перегляд судового рішення за виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є можливою лише за умови, коли рішення суду ще не виконано.
Тобто під час розгляду заяви про перегляд справи за виключними обставинами суди повинні встановити наявність обставин щодо невиконання або, навпаки, виконання судового рішення, яке є предметом перегляду. При цьому наявність фактів виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України (даного висновку дійшов Верховний Суд України у справі №910/24263/16, постанова від 27.08.2019).
Як убачається із матеріалів справи, предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним правочину у формі заяви, укладеного, на думку позивача, з порушенням положень статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 ПКЕЕ; оскільки змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, такий договір необхідно визнати недійсним.
Судовими рішеннями було задоволено позовні вимоги та визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.
Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов'язки.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17, яке, як зазначалося вище, вже було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій, залишено без змін, тобто набрало законної сили.
Слід зауважити, що частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За змістом статті 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Із викладеного убачається, що прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову господарські суди встановили факт відсутністі прав і обов'язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов'язання сторін із моменту укладення правочину, який визнано недійсним. При цьому наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у справі №908/1811/17, адже факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України.
Посилання апелянта на те, що рішення у даній справі не є виконаним - необґрунтоване, оскільки, в даному провадженні є вимога лише про визнання договору недійсним, а щодо наслідків недійсності правочину звернення здійснені в межах інших позовних проваджень та не впливають на факт виконання рішення у цій справі.
Крім того, обставини, на які посилається заявник як на виключні, не можуть вплинути на спірні правовідносини у цій справі, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття Конституційним Судом України рішення від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18).
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019, за наявності підстав, передбачених законом, НАБУ надається право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини 2 рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII втратило чинність з 05.06.2019 та зворотної сили не має.
Слід зауважити, що згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII мали юридичну силу як на час подання позовної заяви, так і на час подання апеляційних та касаційний скарг у справі №908/1811/17.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 325 ГПК України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 відсутні.
Ухвала суду першої інстанцїі від 09.09.2019 у справі №908/1811/17 як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи з їх правильною юридичною оцінкою судом, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, доводи якої спростовані наведеним, - залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної сарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 276, 282, 287, 288, 320-324 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 у справі №908/1811/17 залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії суддів Кузнецової І.Л. повна постанова складена 12 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд