09.12.2019 м.Дніпро Справа № 912/1201/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: Назаренко Ю.В., ордер КР № 57560 від 07.09.2019, адвокат; Коваленко А.О., керівник;
від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином;
від третьої особи: Деревінська Л.В., ордер КР №028727 від 12.11.2019, адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_6" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 (повний текст складений 23.08.2019, суддя Тимошевська В.В.) у справі №912/1201/19
за позовом: Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_6", с.Лозуватка, Маловисківський район, Кіровоградська область
до відповідача: Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, м.Мала Виска, Кіровоградська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Лозуватка, Маловисківський район, Кіровоградська область
про визнання недійсним та скасування розпорядження,
У травні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою з вимогами до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області та до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:
- визнання недійсним та скасування розпорядження Маловисківської РДА № 314-р від 27.04.2012 "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради";
- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович" права користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 44.8 га (дві земельні ділянки з площами 3,4 та 41,4 га) на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району відповідно до Державного акта на право користування землею Б№051259.
В подальшому, позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович" права користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 44,8 га (дві земельні з площами 3,4 та 41,4 га) на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району відповідно до Державного акта на право користування землею Б№051259 та заяву від 19.07.2019 про зміну підстав позову за вимогою до Маловисківської РДА про визнання недійсним та скасування розпорядження Маловисківської РДА №314-р від 27.04.2012 року "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради".
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 у справі №912/1201/19 у задоволені позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що громадянин ОСОБА_6 , на ім'я якого було видано Державний акт на право користування землею Б№051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року, помер 24.06.2011, про що видано свідоцтво про смерть від 24.06.2011 Серії НОМЕР_1 .
Матеріалами справи встановлено, що громадянин ОСОБА_6 за своє життя не переоформив право користування відповідною земельною ділянкою та не отримав таку земельну ділянку у власність. Зі смертю громадянина ОСОБА_6 припинилось його право постійного користування землею, яке виникло на підставі Державного акта на право користування землею Б№051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року.
Розпорядження Маловисківської РДА, яке оскаржується позивачем у даній справі, прийнято 27.04.2012, тобто після смерті ОСОБА_6 .
Отже, на час прийняття розпорядження №314-р від 27.04.2012 право постійного користування ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 44,80 га припинилось.
Як зазначено місцевим господарським судом, Селянським (фермерським) господарством " ОСОБА_6 " не надано жодного правовстановлюючого документа на підтвердження оформлення прав на відповідну земельну ділянку саме за Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович " .
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" на момент прийняття Маловисківською РДА розпорядження № 314-р від 27.04.2012 прав володіння чи користування земельною ділянкою, з приводу якої прийнято оскаржуване розпорядження, тобто не доведено порушення прав та інтересів Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" внаслідок прийняття Маловисківською РДА розпорядження № 314-р від 27.04.2012, з підстав чого відсутні правові підстави для визнання недійсним та скасування вказаного розпорядження за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 у справі №912/1201/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати розпорядження Маловисківської РДА № 314-р від 27.04.2012 "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради".
Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту створення у 1995 році та на момент пред'явлення позову до суду Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович" використовує як юридична особа земельну ділянку загальною площею 44.8 га (дві земельні ділянки з площами 3,4 та 41,4 га) на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району.
Апелянт зазначає, що оскаржуваним розпорядженням № 314-р від 27.04.2012 анульовано Державний акт на право користування землею Б№051259 на підставі ліквідації Селянського (фермерського) господарства "Лісничий", яке не має жодного відношення до позивача - Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович".
За відсутності доказів, які б пов'язували (говорили про ідентичність) Селянського (фермерського) господарства "Лісничий" та Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" та за відсутності судових рішень про відсутність у Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" права користування земельною ділянкою, на думку апелянта, позов підлягає задоволенню відповідно до статті 19 Конституції України, статей 15, 16, 21, 397 Цивільного кодексу України та статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України.
Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі №615/2197/15-ц від 20.03.2019, відповідно до якої у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 у справі №912/1201/19; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 13.11.2019.
24.10.2019 від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з наведенням системного аналізу чинного законодавства та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм до спірних правовідносин.
Третя особа зазначає, що апелянт безпідставно ототожнює набуття права постійного користування земельною ділянкою громадянином ОСОБА_6. для створення фермерського господарства, з набуттям фермерським господарством права постійного користування на земельну ділянку. Оскільки докази реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою за Селянським (фермерським) господарством " ОСОБА_6 " відсутні, право постійного користування громадянина ОСОБА_6 припинилося 24.06.2011 у зв'язку зі смертю, третя особа вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що розпорядження № 314-р від 27.04.2012 не порушує прав позивача у справі.
У судовому засіданні 13.11.2019 оголошувалась перерва на 09.12.2019.
06.12.2019 від Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Тобто, після смерті земельна ділянка, надана ОСОБА_6 в постійне користування, підлягає поверненню до земель державної власності для подальшого перерозподілу між фізичними та юридичними особами.
06.12.2019 від Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Лозуватської сільської ради Маловисківського району №50 від 25 лютого 1993 року громадянину ОСОБА_6 надано земельну ділянку площею 44,8 га в користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
Громадянину ОСОБА_6 видано Державний акт на право користування землею Б № 051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року, яким посвідчено право користування земельною ділянкою площею 44,8 га, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, для ведення селянського (фермерського) господарства.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович" зареєстровано в реєстрі 10.04.1997.
За розпорядженням голови Маловисківської райдержадміністрації №187-р від 10.04.1997 зареєстровано статут Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович", відповідно до якого головою господарства є ОСОБА_6 .
Рішенням загальних зборів засновників Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" від 20.01.2017 затверджено нову редакцію статуту Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович".
Відповідно до наказу по господарству № 1 від 08.12.2016 головою Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" є ОСОБА_5 .
Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_6" зазначає, що з моменту створення у 1995 році Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович", як юридична особа, використовує земельну ділянку загальною площею 44,8 га (дві земельні ділянки з площами 3,4 та 41,4 га.) на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району.
За інформацією позивача, земельна ділянка була зареєстрована у земельнокадастровій документації та закріплена за Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович". Фермерське господарство є платником земельного податку і сплачує цей податок з урахуванням довідок Держгеоккадастру "Про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земель". Вказані довідки отримувались господарством кожного року і згідно до цих довідок підтверджувався факт визнання уповноваженим державою органом за господарством права користування земельною ділянкою на підставі відповідного право установчого документа.
На підтвердження своїх доводів, Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович" надані довідки №131/04/11-13 від 26.06.2013, №528/02/11-16 від 08.02.2016, №218 від 04.07.2017, №220/9/11-10-00-00 від 29.05.2017 (а.с. 39-42, том 1).
Матеріалами справи підтверджується, що у 2017 році за замовленням Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 44,8686 га.
Вказана технічна документація була розглянута відділом в Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та згідно листа від 23.03.2017 № 0-11-0.27-102/115-17 повідомлено про неможливість здійснити державну реєстрацію земельних ділянок з причин перебування земельної ділянки площею 40,7227 га в користуванні іншого суб'єкта, а саме - ОСОБА_1 , кадастровий номер 3523182800:02:003:9103.
За змістом листа від 23.03.2017 до відома Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" доведено, що розпорядженням голови Маловисківської РДА № 314-р від 27.04.2012 припинено право постійного користування гр. ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 44,80 га, переданої в постійне користування рішенням виконавчого комітету Лозуватської сільської ради та зареєстрований в книзі державних актів №40 від 1993 року Державний акт на право постійного користування Б№051259.
27.04.2012 Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області прийнято розпорядження №314-р від 27.04.2012 "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради", відповідно до якого:
- припинено право постійного користування гр. ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 44,80 га, переданої в постійне користування рішенням виконавчого комітету Лозуватської сільської ради та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 40 від 1993 року Державний акт на право постійного користування Б №051259;
- передбачено передачу до архіву відділу Держкомзему у Маловисківському районі Державного акта на право постійного користування Б № 051259 реєстраційний № 40 від 1993 року на право постійного користування на земельну ділянку площею 44,80 га на території Лозуватської сільської ради;
- земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 44,80 га ріллі, яка знаходилась в постійному користуванні гр. ОСОБА_6 , переведено до земель запасу Лозуватської сільської ради для подальшого перерозподілу між фізичними та юридичними особами.
Вказане розпорядження прийнято з посиланням на статті 17, 31 Земельного кодексу України, статті. 35, 36 Закону України "Про фермерське господарство", статтю 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації в Україні", "Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою", затвердженої наказом Держкомзему № 325 від 22.06.2009 року, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб № 200575 та рішення єдиного засновника фермерського господарства "Лісниче" від 26.09.2011.
03.04.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, по результатам яких складено Акт перевірки №160-ДК/165/АП/09/01/-18, відповідно якого розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №314-р від 27.04.2012 "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради" прийнято на підставі рішення єдиного засновника фермерського господарства "Лісниче", а потрібно було рішення засновника Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович", що є порушенням норм чинного законодавства.
10.07.2018 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось до голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області з клопотанням, в якому пропонувало (вимагало) здійснити скасування розпорядження від 27.04.2012 № 314-р (а.с. 78-80, том 1).
Докази розгляду такого клопотання в матеріалах справи відсутні.
Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович" посилаючись на допущені порушення при прийняття оспорюваного розпорядження, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить визнати недійсним та скасувати розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 314-р від 27.04.2012 відповідно до статті 19 Конституції України, статей 15, 16, 21, 397 Цивільного кодексу України та статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України.
Предметом спору є визнання незаконним та скасування розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №314-р "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради".
Статтями 19 Конституції України та 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.
Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси.
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд при розгляді питання про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 справа №1-7/99) окрім іншого зазначив про те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Земельним кодексом України, який діяв на час прийняття Лозуватською сільською радою рішення № 50 від 25.02.1993, передбачалось, що громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ (частина 1 статті 50). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина 1 статті 23). Користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку (частини 1, 2 статті 7).
Згідно із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII в редакції, яка діяла на час прийняття Лозуватською сільською радою рішення №50 від 25.02.1993, передбачалось, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією (частина 1 статті 2). Земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею (частина 1 статті 5).
Законом України від 22.06.1993 №3312-XII Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII викладено в новій редакції.
Згідно із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" в новій редакції селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією (ч. 1 ст. 2). Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві (частина 2 статті 2). На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається, відповідно, Державний акт на право приватної власності на землю. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (частина 5 статті 2 ).
Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина 1 статті 4). Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів (частина 2 статті 4).
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина 1 статті 9). Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частина 2 статті 9).
Селянське (фермерське) господарство зобов'язане, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання (частина 1 статті 11).
З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", статтею 2 якого передбачено, що відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 7 наведеного Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Згідно із Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 1726-ІІІ, який набрав чинності з 01.01.2000, передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства (стаття 22).
За змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України у діючій редакції громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено категорію осіб, які можуть мати право постійного користування землею (стаття 92) та пунктом 6 Перехідних положень передбачалось, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Однак, вказані положення щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005.
У пункті 5.6. вказаного рішення Конституційним Судом України зазначено, зокрема, наступне:
"Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.
Кодексом не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін".
За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В статті 41 Конституції України передбачено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, господарський суд дійшов висновку, що право на земельну ділянку виникає та має посвідчуватися виключно в порядку, визначеному законом. Здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта.
Матеріалами справи підтверджується, що громадянин ОСОБА_6 , на ім'я якого було видано Державний акт на право користування землею Б № 051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року, помер 24.06.2011, про що видано свідоцтво про смерть від 24.06.2011 Серії НОМЕР_1 .
Матеріалами справи встановлено, що громадянин ОСОБА_6 не переоформив право користування відповідною земельною ділянкою та не отримав таку земельну ділянку у власність.
Зі смертю громадянина ОСОБА_6 припинилось його право постійного користування землею, яке виникло на підставі Державного акта на право користування землею Б № 051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року.
Вказана правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України (зокрема, постанови від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16) та Верховним Судом (зокрема, в постановах від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц, від 11.06.2019 у справі № 912/3219/17, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18).
Розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 314-р "Про переведення земельної ділянки до земель запасу Лозуватської сільської ради", яке оскаржується позивачем у даній справі, прийнято 27.04.2012, тобто після смерті ОСОБА_6 .
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що на час прийняття розпорядження № 314-р від 27.04.2012 право постійного користування ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 44,80 га припинилось.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на наявність права володіння та користування земельною ділянкою, враховуючи обставини правомірності виникнення у фермерського господарства таких прав в силу положень Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 N2009-XII.
Між тим, як правильно зазначено місцевим господарським судом, виходячи з положень Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 N2009-XII в редакції на час набуття ОСОБА_6 прав постійного користування на земельну ділянку, фактичне користування такою земельною ділянкою здійснює відповідне фермерське господарство.
Цивільний кодекс України розрізняє право володіння та користування як складову повноважень власника (частина 1 статті 317), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини 1 статті 395) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
Згідно положень Земельного кодексу України право володіння та користування земельною ділянкою є складовими права власності на землю (стаття 78), прав постійного користування і оренди (стаття 92). Право користування земельною ділянкою може виникати з договору земельного сервітуту, з договорів на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Отже, право володіння та користування є складовим інших прав та може виникати на підставі закону та/або договору.
Разом з цим, право постійного користування землею є нерозривно пов'язаним з особою, якою таке право отримано. Вказане право не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій таке право належало.
Зі змісту положень Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 N2009-XII та Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 N 973-IV, вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян. Тобто, шляхом ведення фермерського господарства реалізуються, у тому числі, правомочності громадян щодо здійснення прав постійного користування земельними ділянками, наданими таким громадянам для ведення селянських (фермерських) господарств.
Так, в матеріалах справи докази на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_6 переоформив право користування відповідною земельною ділянкою або отримав земельну ділянку у власність, відсутні.
Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович " не надано жодного правовстановлюючого документа на підтвердження оформлення прав на відповідну земельну ділянку саме за Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович".
Документи, на які посилається позивач (довідки. Технічна документація із землеустрою), не підтверджують підстави виникнення прав на земельну ділянку відповідно до закону.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович " не доведено належними та допустимими доказами наявність у Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" на момент прийняття Маловисківською РДА розпорядження № 314-р від 27.04.2012 прав володіння чи користування земельною ділянкою, з приводу якої прийнято оскаржуване розпорядження.
Апеляційний господарський суд зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.
Між тим, матеріалами справи не встановлено обставин на підтвердження наявності у Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Водночас, належність ОСОБА_6 права постійного користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею Б № 051259, реєстраційний номер 40 від 1993 року.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність обставин, що засвідчують факт приналежності Селянському (фермерському) господарству "Лісовий Сергій Леонідович" на титулі постійного користування спірної земельної ділянки, переданої у постійне користування гр. ОСОБА_6 на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.
Окрім того, за змістом статті 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".
Матеріалами справи не підтверджується факт реєстрації за Селянським (фермерським) господарством "Лісовий Сергій Леонідович " права власності чи користування земельною ділянкою.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" про визнання незаконним та скасування розпорядження Маловисківської РДА розпорядження № 314-р від 27.04.2012, установивши, що Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович"" не є постійним користувачем земельної ділянки, доказів незаконності оспорюваного розпорядження позивачем не надано, порушення його права та інтересів не доведено.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №922/3312/17.
Враховуючи, що підставою відмови у задоволенні позову є відсутність порушених прав позивача, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про допущені відповідачем порушення під час прийняття оскаржуваного розпорядження № 314-р від 27.04.2012 в частині анульованння Державного акту на право користування землею Б№051259 на підставі ліквідації Селянського (фермерського) господарства "Лісничий", а не Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович".
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі №615/2197/15-ц від 20.03.2019, оскільки у справі №615/2197/15-ц надавалась оцінка правомірності припинення права користування фермерським господарством земельною ділянкою у зв'язку із нецільовим та нераціональним використанням земельної ділянки, а у справі №912/1201/19 встановлено припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю особи, які надане таке право.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович".
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Сергій Леонідович" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 у справі №912/1201/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2019 у справі №912/1201/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Селянське (фермерське) господарство "Лісовий Сергій Леонідович".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
(Повний текст постанови складено - 12.12.2019).
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Подобєд