12.12.2019 року м.Дніпро Справа № 912/1119/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19 (суддя Кабакова В.Г., повний текст рішення виготовлено у повному обсязі і підписано 23.08.2019р.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до відповідача Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, 26223, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне, вул. Козакова, буд. 39
про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу у розмірі 188 781, 59 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК "Нафтогаз України", позивач) до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району (далі КП "Енерговодоканал", відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 595 315,52 грн, у тому числі: основний борг у сумі 418 478,07 грн, пеня в сумі 56 444,54 грн, три проценти річних у сумі 25 493,70 грн, інфляційні втрати в сумі 94 899,21 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору №1919/1617-БО-18 постачання природного газу від 17.01.2017 в частині оплати поставленого газу.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського райну на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 28 222,27 грн пені, 27 637,47 грн 3% річних та 104 699,58 грн інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2831,72 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Дововору постачання природного газу №1919/1617-БО-18 (далі - Договір, а.с. 11-19 ), укладеного 17.01.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради (надалі - Споживач), позивач протягом періоду з січня 2017 по березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 418 178,07 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 22 - 24), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 56 444,54 грн, інфляційні втрати в розмірі 104 699,58 грн та 3% річних в розмірі 27 637,47 грн
Судом першої інстанції перевірено правильность розрахунку 3% річних у розмірі 27 637,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 104 699,58 грн, нарахованих за зобов'язаннями лютого 2017 - березня 2017, визнано їх правильними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього суд першої інстанції, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 28 222,27 грн, з заявлених до стягнення 56 444,54 грн, яка визнана судом «значним стягненням» у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.
Висновок суду в частині задоволення клопотання про зменшення пені мотивовано тим, що КП "Енерговодоканал" є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому будь-які прострочення споживачів в оплаті послуг теплової енергії тягнуть для відповідача додаткові витрати, що виходять за межі визначеної тарифами вартості послуг. Підприємство відповідача наразі готується до опалювального сезону 2019-2020 і наявність заявленої до стягнення суми пені, може призвести до неможливості своєчасного початку постачання опалення організаціям, зокрема школам, дитячим садочкам, дитячо - юнацькому центру та медико - санітарній частині. Позивачем не надано доказів виникнення у нього значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням. При цьому, судом взято до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави. Відповідачем сплачено основну суму заборгованості позивачу після звернення до суду з даним позовом. Відповідач, як причину несплати такої заборгованості упродовж двох років, посилається на ті обставини, що між сторонами мали місце перемовини щодо реструктуризації такої заборгованості, однак договору не укладено з огляду на не врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Господарським судом прийнято до уваги пояснення відповідача щодо представництва інтересів в суді керівником КП "Енерговодоканал", а не адвокатом, з огляду на відсутність грошових коштів на адвокатські послуги.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019 року у справі №912/1119/19 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 28 222,27 грн. та прийняти в цій частині нове рішення. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019 року у справі №912/1119/19 в частині зменшення пені на 50% та вважає, що оскаржуване рішення прийняте в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована, тим що наведені відповідачем аргументи, з урахуванням залишення без розгляду клопотання про зменшення пені від 14.08.2019 року, не можуть бути враховані судом. Оскільки, відзив на позовну заяву не містить будь-яких доказів окрім самостійно складених довідок про заборгованість.
Отже за твердженнями скаржника, судом неправомірно враховано доводи, не підтверджені належними доказами, та застосовано ст.233 ГК України.
На думку апелянта, однією з обов'язкових умов застосування ст.233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.
З документів, наданих Відповідачем та прийнятих до розгляду судом, неможливо встановити реальний фінансовий стан підприємства, наявність/відсутність коштів та майна, Господарський суд Кіровоградської області неправомірно, з порушеннями імперативних вимог ст.233 ГК України, зменшив пеню. Документи, додані до відзиву, складені одноособово головним бухгалтером підприємства, не підтверджені жодним належним доказом, що б підтверджував наведені цифри. Крім того, Відповідач не навів жодних доказів проведення відповідної роботи зі своїми контрагентами (бюджетними організаціями) щодо стимулювання своєчасної оплати.
Скаржник зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідач не визнає вимоги позивача повністю з тих підстав, що завдання збитків внаслідок порушення строків оплати, не підтверджується доказами. Крім того стягнення неустойки у розмірі 56 444,54 грн, яка складає 13% від суми боргу за договором, який є сплачений, спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо надмірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.
КП "Енерговодоканал" мав заборгованість перед кредиторами станом на 01.08.2019 в розмірі 6650650,11 грн, в т.ч. по податку на додану вартість в сумі 1 449 987,70 грн. Станом на 01.10.2019 дебеторська заборгованість становить 1 019 019,34, а кредиторська 5218421,96, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан підприємства, однак незважаючи на це КП "Енерговодоканал" на 100% виконує умови договору з НАК "Нафтогаз України" та заборгованості не має, оскільки КП "Енерговодоканал" сплачено основну суму заборгованості позивачу після звернення до суду з даним позовом.
Відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів виникнення у нього значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням.
Отже, нарахована позивачем до стягнення пеня є "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками позивача у справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У зв'язку з перебуванням у відпусці судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду № 2248/19 від 12.12.2019р. проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019р. визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019р. вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019;
17.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради (надалі - Споживач) укладено Договір постачання природного газу №1919/1617-БО-18 (далі - Договір, а.с. 11-19 ), за змістом п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 303,241 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494.
За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану варість (ПДВ) - 20%.
До сплати за 1 000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом п. 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2017 до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивач протягом періоду з січня 2017 по березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 418 178,07 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 22 - 24):
- від 31.01.2017 на суму 548 360,36 грн;
- від 28.02.2017 на суму 480 617,41 грн;
- від 31.03.2017 на суму 389 200,30 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу:
1) пеню в розмірі 56 444,54 грн, з яких:
- на суму боргу 100 360,36 грн за період з 28.02.2017 по 08.03.2017 нараховано 519,67 грн пені;
- на суму боргу 146 277,77 грн за період з 28.03.2017 по 14.05.2017 нараховано 4 039,67 грн пені;
- на суму боргу 141 277,77 грн за період з 15.05.2017 по 22.05.2017 нараховано 650,26 грн пені;
- на суму боргу 139 277,77 грн за період з 23.05.2017 по 27.09.2017 нараховано 10 256,95 грн пені;
- на суму боргу 389 200,30 грн за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 нараховано 40 977,99 грн пені;
2) інфляційні втрати в розмірі 104 699,58 грн, з яких:
- з суму боргу 146 277,77 грн за квітень 2017 року нараховано 1 316,50 грн інфляційних втрат;
- з суму боргу 139 277,77 грн за період з травня 2017 року по вересень 2017 року нараховано 7 147,79 грн інфляційних втрат;
- з суму боргу 29 277,77 грн за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року нараховано 6 458,77 грн інфляційних втрат;
- з суму боргу 389200,30 грн за період з травня 2017 по квітень 2019 року нараховано 89776,52 грн інфляційних втрат;
3) 3% річних в розмірі 27 637,47 грн, з яких:
- на суму боргу 100 360,36 грн за період з 28.02.2017 по 08.03.2017 нараховано 74,24 грн 3% річних;
- на суму боргу 146 277,77 грн за період з 28.03.2017 по 14.05.2017 нараховано 577,10 грн 3% річних;
- на суму боргу 141 277,77 грн за період з 15.05.2017 по 22.05.2017 нараховано 92,89 грн 3% річних;
- на суму боргу 139 277,77 грн за період з 23.05.2017 по 27.09.2017 нараховано 1 465,28 грн 3% річних;
- на суму боргу 139 277,77 грн за період з 28.09.2017 по 11.10.2017 нараховано 160,26 грн 3% річних;
- на суму боргу 79 277,77 грн за період з 12.10.2017 по 12.10.2017 нараховано 6,52 грн 3% річних;
- на суму боргу 29 277,77 грн за період з 13.10.2017 по 06.05.2019 нараховано 1 374,05 грн 3% річних;
- на суму боргу 389 200,30 грн за період з 26.04.2017 по 06.05.2019 нараховано 23 703,90 грн 3% річних;
- на суму боргу 318 478,07 грн за період з 07.05.2019 по 13.05.2019 нараховано 183,23 грн 3% річних.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені на 50 % з заявлених до стягнення 56 444,54 грн до 28 222,27 грн.
З урахуванням вищевикладеного , висновки суду першої інстанції в частині стягнення з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського райну на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27 637,47 грн 3% річних та 104 699,58 грн інфляційних втрат не переглядаються колегією суддів, як такі, що знаходяться поза межами доводів і вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача за період з 28.02.2017 по 25.10.2017 підлягає стягненню пеня за кожним актом окремо, у загальному розмірі 56 444,54 грн.
У сторін відсутній спір щодо правильності періоду і розміру нарахування пені.
Після перевірки правильності розрахунку пені і періодів за який вона нараховується, суд першої інстанції припустився логічної хиби, виклавши висновок щодо наявності підстав для задоволення розрахованої позивачем пені у загальному розмірі 56 444,54 грн. за період з 28.02.2017р. по 25.10.2017р. і наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %. Хибність, зумовлена недоліком у доведенні, робить таке доведення нечинним. З іншого боку, нечинність доведення не означає, що саме твердження неправильне.
З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги, які зводяться до наявності в мотивувальній частині двох протилежних висновків суду першої інстанції щодо розмірів сум пені, які підлягають до стягнення відхиляються як такі, що груттуються на частковому цитуванні мотивувальної частини рішення суду, а тому є необґрунтованими.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені на 50 % місцевим господарським судом враховано наявність клопотання відповідача щодо зменшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій і здійснено аналіз, викладених в ньому доводів. Крім цього судом першої інстанції враховано доводи відповідача, викладені ним в судовому засіданні 16.08.2019р., відповідно до яких підприємство, знаходилось в тяжкому фінансовому стані через несплату споживачами за послуги теплопостачання. Станом на 01.08.2019 заборгованість сумарно становить 1 006 872,10 грн. Підприємство надає тепло тільки організаціям бюджетної сфери, зокрема школам, дитячим садочкам, дитячо - юнацькому центру та медико - санітарній частині, 2% тепла отримують підприємці, які також розташовані у приміщенні селищної ради. Відповідальним платником за спожитий природний газ, що підтверджується укладеним з НАК "Нафтогаз України" договором реструктуризації заборгованості в сумі 3 751 733,14 грн станом на 01.01.2017, за яким сплачено 1 958 734,45 грн. Окрім того, відповідачем сплачено за переліміт спожитого природного газу, який був спричинений значним похолоданням, штрафні санкції в сумі 69 604,14 грн. Сума вказаних штрафних санкцій не передбачена тарифом на тепло, що спричинило прямі збитки підприємству відповідача. З 2016 року виконавчими діями за борги перед іншими кредиторами, у підприємства вилучено все нерухоме майно, а котельні належать Смолінській селищній раді і передані в оренду відповідачу. Заборгованість КП "Енерговодоканал" з перед кредиторами станом на 01.08.2019 становить 6 650 650,11 грн, в т.ч. по податку на додану вартість в сумі 1 449 987,70 грн.
На підставі положень статті 233 ГК України , частини 3 статті 551 ЦК України, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем до стягнення пеня визнається судом "значним стягненням" у порівнянні з недоведеними збитками кредитора (позивача) у справі. При цьому, судом взято до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.
Вищевикладені висновки суду першої інстанції зроблені на підставі об'єктивного аналізу усіх обставин справи, а тому є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що висновок суду першої інстанції може ґрунтуватися виключно на аналізі наданих відповідачем доказів, в той час, як в якості доказів надані документи складені бухгалтерією відповідача в односторонньому порядку, а тому є недопустимими доказами, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що апелянтом не оскаржується відповідність даних, які містяться в наданих відповідачем доказах фактичному стану фінансово-господарської діяльності підприємства.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує його фінансове становище, впливає на своєчасність надання послуг з поставки газу для інших природного газу не підтверджується наданням належних і допустимих доказів, а тому визнаються колегією судів такими, що носить декларативних характер і відхиляєються колегією суддів як необгрунтованві.
Доводи апеляційної скарги в частині невиконання державою своїх зобов'язань з компенсації економічно обґрунтованих витрат, що призводить до спричинення відповідачу збитків відхиляються як такі, що не відносяться до предмету доказування у даній справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, обґрунтовано зменшив його на 50 % до 28 222,27 грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19 законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2019р у справі №912/1119/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов