02.12.2019 м.Дніпро Справа № 904/597/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: Патокін М.Б., довіреність №2174 від 29.10.2019, адвокат; Дорохова Т.М., виписка з ЄДР від 14.06.2019, начальник юридичного відділу;
від відповідача: Зарудній І.В., довіреність №б/н від 31.10.2019, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 (повний текст складений 20.05.2019, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/597/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс", с.Богуслав, Павлоградський район, Дніпропетровська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 428 854,21 грн.,
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на свою користь 336 498 грн. 59 коп. основного боргу, 66 733,22 грн. пені, 8 158,12 грн. 3% річних, 17 464,28 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 у справі №904/597/19 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" стягнуто 336 498,59 грн. основного боргу, 66 665,05 грн. пені, 8 152,10 грн. 3% річних, 17 113,29 грн. інфляційних втрат та 6 426,38 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №2/18-М від 29.03.2018 в частині своєчасної та повної оплати товару, поставленого відповідно до Специфікацій №1-№8, у сумі 336 498,59 грн., яка зафіксована в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2018.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення 8 152,10 грн. 3% річних, 17 113,29 грн. інфляційних втрат, 66 665,05 грн. пені (відповідно до здійсненого судом перерахунку).
Місцевим господарським судом не прийнято до розгляду відзив на позов як такий, що поданий із порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 у справі №904/597/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до розгляду відзив на позов, оскільки про розгляд справи відповідач дізнався випадково, з ухвали від 18.03.2019, а не з ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулась на адресу суду із відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання", що не є належним врученням ухвали суду.
Апелянт вказує, що оскільки у відповідача не було копії позову з додатками, належним чином підготувати відзив з'явилася можливість після ознайомлення з матеріалами справи 09.04.2019, тому саме з цієї дати і має відраховуватись строк на подання відзиву на позов (а не з дати повернення неврученої ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі).
Апелянт зазначає, що право на відзив - це фактично один із небагатьох засобів захисту відповідача у судовому провадженні, тому позбавляючи права відповідача на відзив, суд порушує баланс інтересів сторін, надає перевагу позивачу.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу з посиланням на те, що під час ухвалення рішення місцевим господарським судом не надано належної оцінки порушенню позивачем строків поставки товару за Специфікаціями №№3-8. Вказує, що оскільки договором передбачено, що приймання товару має фіксуватись накладною на прийняття товару або актом приймання-передачі товару, надані позивачем накладні на відпуск товару, на думку апелянта, не є належними доказами поставки. Також апелянт звертає увагу, що накладні не містять назву підприємства, від імені якого складений документ.
Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що товарно-транспорті накладні оформлені не у відповідності до встановленої законодавством форми та мають пропуски, що унеможливлює здійснення перевірки щодо дійсно відвантаженого товару та особи, яка його прийняла. Вказує, що оскільки позивачем не передані всі товаросупровідні документи на товар, то строк оплати поставленого товару не настав.
Також апелянт ставить під сумнів справжність підпису ОСОБА_1 на накладних, як і наявність повноважень ОСОБА_1. на прийняття товару.
Апелянт також не погоджується із розрахунком позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що ним неправильно визначено період прострочення. За доводами апелянта, строк оплати за Специфікаціями є таким: №1 - до 20.04.2018, №2 - до 23.04.2018, №3 - до 02.05.2018, №4 - до 03.05.2018, №5- до 03.05.2018, №6 - до 04.05.2018, №7 - до 05.05.2018, №8 - до 05.05.2018.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.09.2019.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.07.2019 у справі №904/597/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 зупинено провадження у справі №904/597/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 у справі №904/597/19 до розгляду Верховним Судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про виправлення описки в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.07.2019 у справі №904/597/19.
Ухвалою Верховного сулу у складі колегії суддів Касаційного господарського сулу від 11.10.2019 у справі №904/597/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про виправлення описки в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.07.2019 у справі №904/597/19 відмовлено.
30.10.2019 справа №904/597/19 повернута до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 апеляційне провадження у справі №904/597/19 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 02.12.2019.
У судове засідання, яке відбулося 02.12.2019, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" з'явились, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, однак письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (покупець) укладено договір поставки товару № 2/18-М, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується "товар"). Найменування об'єкту поставки: "Капітальний ремонт пішохідної доріжки по вул. Молодіжна в с.Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області". Об'єкт знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Троїцьке, вул. Молодіжна.
Асортимент, кількість, умови, строки та місце поставки товару визначаються в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.5 договору).
Відносини по наданню постачальником послуг з транспортування товару на відстань за допомогою власного автотранспорту (надалі - послуги з транспортування) регулюються цим договором та відображаються у рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних (пункт 1.6 договору).
Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в кількості та асортименті, визначених в узгоджених сторонами відповідно до умов даного договору специфікаціях (пункт 2.1 договору).
Якість товару повинна відповідати стандартам заводу виробника товару і обов'язково підтверджуватися сертифікатом (паспортом) якості або походження товару (пункт 2.2. договору).
Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом на об'єкт, вказаний в специфікаціях на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватися транспортом покупця (конкретизується в рахунках-фактурах та актах) (пункт 3.1 договору).
Поставка товару, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах ЕХW (передання на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року (конкретизується в рахунках-фактурах до договору). Строк поставки кожної окремої партії товару визначається в специфікаціях на товар, але не повинен перевищувати 20 (двадцяти) календарних днів з моменту їх підписання сторонами (пункт 3.2. договору).
Підтвердженням належної якості товару, який поставляється за даним договором, є сертифікат якості, виданий підприємством - виготовлювачем товару (пункт 3.5. договору).
Відповідно до пункту 3.7 договору якщо при прийманні товару покупцем (вантажоодержувачем) буде виявлена недостача, невідповідність якості товару вимогам стандартів або супровідним документам покупець у присутності представника перевізника (а при поставці зі складу постачальника - представника останнього) має право:
- не прийняти товар, склавши відповідний акт у простій письмові формі про невідповідність товару умовам, передбаченим у погодженій заявці;
- прийняти поставлену частину товару при недопоставці, склавши відповідний акт у простій письмові формі про фактичну кількість товару;
- прийняти товар тимчасово для проведення експертизи, про що скласти відповідний акт у простій письмові формі без підписання акту прийому-передачі товару, а в разі підтвердження неякісності або невідповідності поставленого товару умовам погодженої заявки - повернути такий товар постачальнику, поклавши на нього всі збитки та витрати в зв'язку з цим.
Право власності на товар виникає в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару (пункт 3.8 договору).
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна включає вартість доставки матеріалів (пункт 4.1 договору).
Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма специфікаціями до даного договору (пункт 4.3 договору).
На підставі погоджених сторонами специфікацій, а також на підставі інших документів постачальник формує для покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару (пункт 4.4 договору).
В рахунку на оплату товару зазначається постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість та, у разі письмової згоди сторін, витрати на транспортування (пункт 4.5 договору).
Розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору (пункт 4.7 договору).
Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника (пункт 4.9 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, який визначений у преамбулі (пункт 8.1. договору).
Сторони погодились, що договір є чинним до 31.12.2018. Після закінчення цього терміну покупець втрачає право вимагати від постачальника поставки товару на умовах, передбачених в цьому договорі (за виключенням тих партій товару, замовлення на які було надіслано продавцем в межах строку дії цього договору). Проте, закінчення зазначеного терміну ні в якому разі не звільняє покупця від обов'язку оплати раніше отриманого товару (пункт 8.2. договору).
Сторонами підписано та скріплено їх печатками специфікації до договору:
- № 1 від 29.03.2018, в якій визначили товар що підлягає поставці: цемент М-400 у кількості 1 190 кг на суму 3 641,40 грн. з ПДВ (а.с. 19, том 1);
- № 2 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: бордюр тротуарний БР 50.20.6/50.25.6 з доставкою у кількості 1 698 шт. на суму 73 190,59 грн. з ПДВ (а.с. 20, том 1);
- № 3 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: щебінь гранітний ф. 20*40 мм з доставкою у кількості 117,530 т на суму 88 729,98 грн. з ПДВ (а.с. 21, том 1);
- № 4 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: гранвідсів з доставкою у кількості 49,930 т на суму 31 120,37 грн. з ПДВ (а.с. 22, том 1);
- № 5 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: пісок з доставкою у кількості 27,430 т на суму 14 434,66 грн. з ПДВ (а.с. 23, том 1);
- № 6 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: бетон Р2 В15 F50 М200 з доставкою у кількості 43,299 куб.м. на суму 102 581,22 грн. з ПДВ (а.с. 24, том 1);
- № 7 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: суміші а/б дрібнозернисті тип Б марка 1 з доставкою у кількості 61,800 т на суму 168 757,01 грн. з ПДВ (а.с. 25, том 1);
- № 8 від 29.03.2018, в якій визначено товар, що підлягає поставці: бітумна емульсія з доставкою та розливом у кількості 0,381 т на суму 5 312,16 грн. з ПДВ (а.с. 26, том 1).
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" прийнятий товар на загальну суму 487 767,39 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками накладними на відпуск матеріалів на сторону:
- № 94 від 17.04.2018 про поставку цементу М-400 у кількості 1 190 кг на суму 3 641,40 грн. з ПДВ (а.с. 27, том 1);
- № 95 від 18.04.2018 про поставку бордюру тротуарного БР 50.20.6/50.25.6 з доставкою у кількості 1 698 шт. на суму 73 190,59 грн. з ПДВ (а.с. 33, том 1);
- № 96 від 25.04.2018 про поставку товару: щебінь гранітний ф. 20*40 мм з доставкою у кількості 117,530 т на суму 88 729,98 грн. з ПДВ (а.с. 39, том 1);
- № 98 від 26.04.2018 про поставку гранвідсіву у кількості 49,930 т на суму 31 120,37 грн. з ПДВ (а.с. 47, том 1);
- № 97 від 26.04.2018 про поставку піску з доставкою у кількості 27,430 т на суму 14 434,66 грн. з ПДВ (а.с. 54, том 1);
- № 99 від 27.04.2018 про поставку бетону Р2 В15 F50 М200 з доставкою у кількості 43,299 куб.м. на суму 102 581,22 грн. з ПДВ (а.с. 60, том 1);
- № 100 від 30.04.2018 про поставку суміші а/б дрібнозернисті тип Б марка 1 з доставкою у кількості 61,800 т на суму 168 757,01 грн. з ПДВ (а.с. 80, том 1);
- № 101 від 30.04.2018 про поставку бітумної емульсії з доставкою та розливом у кількості 0,381 т на суму 5 312,16 грн. з ПДВ (а.с. 74, том 1).
Відповідно до пункту 4.7 договору розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника), здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково, а саме: 25.06.2018 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 151 268,80 грн. з призначенням платежу: "За матеріали згідно договору № 2/18-М від 29.03.2018", на підтвердження чого надав виписку по рахунку (а.с. 89, том 1), у зв'язку із чим, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 336 498,59 грн.
З метою досудового врегулювання спору 30.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" претензію № 1806 від 27.08.2018 (а.с. 90-91, том 1) з вимогою сплатити заборгованість. Вказана претензія залишилась без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" посилається на неналежне виконання Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" умов договору поставки товару №2/18-М від 29.03.2018 в частині своєчасної та повної оплати товар, поставлений відповідно до Специфікацій №№1-8, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар за договором договору поставки товару №2/18-М від 29.03.2018, пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором договору поставки товару №2/18-М від 29.03.2018 за товар, поставлений відповідно до Специфікацій №№1-8, у сумі 336 498,59 грн.
На підтвердження заборгованості у сумі 336 498,59 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" надало до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами (а.с. 93-96, том 1), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товару № 2/18-М від 29.03.2018 станом на 01.09.2018 становить 336 498,59 грн. (а.с. 95, том 1).
Оскільки доказів оплати поставленого товару у сумі 336 498,59 грн. відповідач до суду не надав, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 336 498,59 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що умовами договору передбачено, що приймання товару має фіксуватись накладною на прийняття товару або актом приймання-передачі товару, надані позивачем накладні на відпуск товару, на думку апелянта, не є належними доказами поставки товару, які також не містять назву підприємства від імені якого складений документ.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується, що отримання товару відповідачем підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками накладними на відпуск матеріалів на сторону: № 94 від 17.04.2018 на суму 3 641,40 грн. з ПДВ; № 95 від 18.04.2018 на суму 73 190,59 грн. з ПДВ; № 96 від 25.04.2018 на суму 88 729,98 грн. з ПДВ; № 98 від 26.04.2018 на суму 31 120,37 грн. з ПДВ; № 97 від 26.04.2018 на суму 14 434,66 грн. з ПДВ; № 99 від 27.04.2018 на суму 102 581,22 грн. з ПДВ; № 100 від 30.04.2018 на суму 168 757,01 грн. з ПДВ; № 101 від 30.04.2018 на суму 5 312,16 грн. з ПДВ.
Як передбачено умовами договору, поставка здійснювалась на умовах СРТ (Склад покупця у м. Павлограді) відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними №17/04-18-37 від 17.04.2018, №Р4 від 18.04.2018, №25/04-18-34 від 25.04.2018, №25/04-18-35 від 25.04.2018, №25/04-18-37 від 25.04.2018, №27/04-18-14а від 26.04.2018, №27/04-18-43 від 26.04.2018, №26/04-18-49 від 26.04.2018, №17/04-18-34 від 17.04.2018, №18/04-18-35 від 18.04.2018, №19/04-18-12б від 19.04.2018, №20/04-18-37 від 20.04.2018, №23/04-18-16 від 23.04.2018, №24/04-18-32 від 24.04.2018, №25/04-18-5б від 25.04.2018, №26/04-18-23 від 26.04.2018, №27/04-18-15 від 27.04.2018, №Р117 від 30.04.2018, №30/04-18-3 від 30.04.2018, №30/04-18-5 від 30.04.2018.
Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що товарно-транспорті накладні оформлені не у відповідності до встановленої законодавством форми та мають пропуски, що унеможливлює здійснення перевірки щодо дійсно відвантаженого товару та особи, яка його прийняла.
Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки в акті звірки розрахунків між сторонами в частині договору поставки №2/18-М від 29.03.2018 зазначено про борг за товар поставлений 17.04.2018 на суму 3 641,40 грн. (на підставі документу №94), 18.04.2018 на суму 73 190,59 грн. (на підставі документу №95), 25.04.2018 на суму 88 729,98 грн. (на підставі документу №96), 26.04.2018 на суму 31 120,37 грн. (на підставі документу №97), 26.04.2018 на суму 14 434,66 грн. (на підставі документу №98), 27.04.2018 на суму 102 581,22 грн. (на підставі документу №99), 30.04.2018 на суму 168 757,01 грн. (на підставі документу №100), 30.04.2018 на суму 5 312,16 грн. (на підставі документу №101) та оплата 25.06.2018 у сумі 151 266,80 грн. (на підставі документу №223), тобто сторонами 01.09.2018 зафіксовано та підтверджено отримання товару за договором поставки №2/18-М від 29.03.2018 на суму 487 767,39 грн., часткову оплату у сумі 151 266,80 грн. та боргу у сумі 336 498,59 грн.
Враховуючи відсутність доказів здійснення оплати заборгованості за поставлений товар, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 336 498,59 грн.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що строк оплати поставленого товару не настав у зв'язку із ненаданням позивачем товаросупровідних документів з таких підстав.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів матеріали справи не містять, рівно як не містять і доказів витребування відповідачем таких документів.
Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув товар позивачу.
В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.
Матеріалами справи посвідчується, що відповідачем заходи щодо належного виконання зобов'язання не вживалися.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення від дати порушення зобов'язання. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 66 733,22 грн. за загальний період з 21.04.2018 по 04.11.2018.
Місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунку, за наслідками якого виявив помилки та дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині у сумі 66 665,05 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 8 158,12 грн. за загальний період з 21.04.2018 по 01.02.2019 та інфляційні втрати у сумі 17 464,28 грн. за загальний період з травня 2018 по грудень 2018.
Місцевим господарським судом здійснено перевірку правильності розрахунку позивача, за наслідками якої виявлено помилки та дійшов до висновку про стягнення 3% річних у сумі 8 152,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 17 113,29 грн.
Апелянт також не погоджується із розрахунком позивача штрафних санкцій, посилаючись на те, що ним неправильно визначено період прострочення. За доводами апелянт строк оплати за Специфікаціями є таким: №1 - до 20.04.2018, №2 - до 23.04.2018, №3 - до 02.05.2018, №4 - до 03.05.2018, №5- до 03.05.2018, №6 - до 04.05.2018, №7 - до 05.05.2018, №8 - до 05.05.2018.
Між тим, апеляційний господарський суд частково погоджується із такими доводами, а саме щодо визначення строку оплати за Специфікаціями №2 та №, однак не погоджується із визначенням строку оплати до 05.05.2018 за Специфікаціями №7 та №8, оскільки з урахуванням дати поставки та вихідних днів, оплата має бути здійснена за вказаними специфікаціями (№7 та №8 до 04.05.2018).
Між тим, неправильність здійсненого розрахунку встановлено і місцевим господарським судом, у зв'язку з чим і задоволені вимоги про стягнення 3% річних та пені частково.
В матеріалах справи міститься контррозрахунок відповідача, однак він також містить арифметичні помилки (як у даті визначення прострочення за специфікаціями №7 та №8, так і у визначенні кількості днів прострочення), що також призвело до неправильного нарахуванням сум.
Водночас перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% та інфляційних втрат здійснений місцевим господарським судом з урахуванням правильного періоду прострочення та є арифметично правильним.
Щодо доводів апелянта про те, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до розгляду відзиву на позов, оскільки про розгляд справи відповідач дізнався випадково з ухвали від 18.03.2019, а не з ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулась на адресу суду із відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання", що не є належним врученням ухвали суду; стосовно того, що оскільки у відповідача не було копії позову з додатками, наладженим чином підготувати відзив з'явилася можливість після ознайомлення з матеріалами справи 09.04.2019, тому саме з цієї дати і має відраховуватись строк на подання відзиву на позов (а не з дати повернення не врученої ухвали про відкриття), апеляційний господарський суд зазначає, що згідно зі статтею 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2019 у справі №904/597/19 запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2019 було направлено відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.02.2019 (а.с. 128-130, том 1), яка повернулась на адресу суду з поштовою відміткою: "За закінченням терміну зберігання". На зазначеній поштовій відмітці міститься відбиток штемпеля Укрпошти із датою 22.03.2019.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач мав право подати до суду відзив на позов у строк до 08.04.2019. Навіть з урахуванням дати фактичного нарочного отримання ухвали суду (від 18.03.2019) 27.03.2019 - п'ятнадцятиденний строк сплив 11.04.2019, однак, відповідач подав до суду відзив на позов лише 22.04.2019, тобто із порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відзив поданий відповідачем із порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів апелянта про позбавлення його ефективному захисту шляхом неприйняття відзиву до розгляду апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Між тим, матеріалами справи підтверджується, що подаючи відзив на позов з порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України (з пропущенням строку на його подання), Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" не заявлялось клопотання про поновлення або продовження строку на його подання, тобто відповідачем не використано право на подання клопотання відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 у справі №904/597/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 у справі №904/597/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Повний текст постанови складений - 12.12.2019).
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова