вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2019 р. Справа№ 910/7806/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019
у справі №910/7806/19(суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 71 375, 34 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або Укрзалізниця) про стягнення 71 375, 34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження цілісності майна (вагону) позивача під час перевезення залізницею та у зв'язку з цим завдано останньому збитків на суму 71 375, 34 грн, з яких: 8875,34 грн реальні збитки, 62500 грн. упущена вигода.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» суму збитків в розмірі 71 375,34 грн (сімдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять гривень 34 копійки) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведений повний склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 71 375,34 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 12.09.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- розобладнання вагону власності позивача №66818154 сталося внаслідок дій сторонніх осіб (крадіжки деталей та вузлів). Отже, відсутня вина АТ «Укрзалізниці» як одна із обов'язкових умов для стягнення з неї збитків;
- висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди зроблені судом без урахування того, що позивач повинен був довести, що він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу;
- відповідач стверджує, що станом на 26.02.2019, на момент направлення вагону №66818154 в ремонт, він був порожній, а відтак - не задіяний у перевезеннях. Надалі, відповідно до накладної №38027157 від 29.03.2019 вагон №66818154 був відправлений зі ст. Коломия Львівської залізниці на ст. Ароматна Придніпровської залізниці. Відправник - ТОВ «Авантаж Інспект», одержувач - ДТЕК «Павлоградвугілля» під завантаження, про що зазначено у графі накладної 20 (найменування вантажу): «Вагоны железнодородные, перевозимые на своих осях, не поименованые в алфавите. Власний вагон. Власник ООО «Авантаж Інспект». Направляється до пункту навантаження». Відповідно до пункту 5.6. Договору №36-ЗЭ-ДЛТ від 08.11.2018, укладеного між ТОВ «Авантаж Інспект» та АТ «ДТЕК «Західенерго» датою початку надання послуг за цим договором є дата оформлення порожніх вагонів під завантаження. Таким чином, на думку скаржника, вже з 29.03.2019 вагон №66818154 був задіяний у перевезеннях для надання послуг і за кожен день його експлуатації позивач вже отримував кошти від АТ «ДТЕК «Західенерго». Отже, позивач безпідставно визначив період невикористання вагону - 50 днів з 26.02.2019 по 17.04.2019;
- розраховані позивачем збитки у формі упущеної вигоди є теоретичними, побудованими на припущеннях та можливих очікуваннях отримання певного доходу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
28.11.2019 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Позивач у відзиві наголошує на тому, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а відтак, і підстави для стягнення із нього понесених позивачем збитків у заявленій сумі; відповідач зобов'язаний був забезпечувати схоронність (збереження цілісності) майна позивача (вагону №66818154) і, за звичайних обставин, якби відповідач виконав свої обов'язки, позивач одержав би від АТ «ДТЕК «Західенерго» плату за використання цього вагону на підставі Договору №36-ЗЭ-ДЛТ від 08.11.2018.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/7806/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 залишено без руху. Роз'яснено Акціонерному товариству «Українська залізниця», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19.
07.10.2019 представник апелянта подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано Акціонерним товариством «Українська залізниця» 05.09.2019, яке надалі переадресувало зазначене рішення Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», якій доручено представництво інтересів Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/7806/19, відтак, апеляційну скаргу подано протягом двадцяти днів з дня отримання повного тексту оскаржуваного рішення.
З урахуванням поданого апелянтом клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №910/7806/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/7806/19 є вимоги про стягнення 71 375,34 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07 лютого 2018 року між ТОВ «Авантаж Інспект» (замовник) та ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) укладено Договір про надання послуг №07323/ЦТЛ-2018 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах замовника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.2. Договору, зокрема, визначено, що перевезення - послуга, в процесі якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Мінтрансу від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Мін'юсті 15.04.2009 за №340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Мін'юсті 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.
Відповідно до пункту 1.3. Договору надання послуг за цим договором, зокрема, може підтверджуватись залізничною накладною.
Так, 19 лютого 2019 року за залізничною накладною №48441505 відповідачем було розпочато перевезення вантажу вугілля кам'яне у вагоні позивача №66818154 на адресу вантажоодержувача (ДТЕК «Бурштинська ТЕС»). Вагон направлявся зі станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці.
23 лютого 2019 року на станції Бурштин Львівської залізниці було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагона №66818154, що перебуває у власності ТОВ «Авантаж Інспект», про що працівниками залізниці було складено Акт загальної форми №44 від 23.02.2019 року за формою ГУ-23. Актом засвідчено відсутність авторегулятора на вагоні.
Вагон було направлено до вагоноремонтного підприємства виробничого підрозділу «Експлуатаційне депо Коломия» АТ «Укрзалізниці», по прибуттю до якого було складено повідомлення №9172 від 07.03.2019 на ремонт вагона №66818154, за формою ВУ-23М, найменування несправностей: розукомплектування.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагону позивач був змушений передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Коломиї» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» аналогічну деталь, яка була відсутня на вагоні, для подальшого її встановлення, оскільки останній використовується у господарській діяльності ТОВ «Авантаж Інспект».
Судом встановлено, що регулятор РТРП 675М було придбано позивачем у ТОВ «ТПК «Альянс» вартістю 5 040,00 грн, про що свідчить оплачений рахунок-фактура №СФ-0000016 від 27.02.2019 та видаткова накладна №РН-0000021 від 07.03.2019.
Виконання робіт у депо підтверджується складеними документами:
- повідомлення №9172 від 07.03.2019 на ремонт вагона №66818154, за формою ВУ-23М;
- повідомлення №7856 від 27.03.2019 про приймання вантажних вагонів з ТОв-2 за формою ВУ-36М;
- дефектна відомість за формою ВУ-22, з якої вбачається проведення робіт, в т.ч. по встановленню відсутньої деталі марки «Регулятор РТРП 675М» №5533;
- акт від 17.04.2019 №209/04 виконаних робіт на подавання та збирання вагону №66818154 та рахунок про сплату від 17.04.2019 №209/021 на суму 756,06 грн за вказані роботи, оплачений позивачем на підставі відповідного платіжного доручення;
- акт від 26.03.2019 №151/03 виконаних робіт по технічному обслуговуванню вантажного вагона з відчепленням №66818154 та рахунок про сплату №151/021 від 26.03.2019 на суму 2 325,38 грн за вказані роботи, оплачені позивачем на підставі відповідного платіжного доручення;
- калькуляція витрат на ТО вантажного вагона з відчепленням №66818154 від 25.03.2019.
За доводами позивача прямі збитки, які виникли у останнього внаслідок розукомплектування вагону, склали 8 875,34 грн, з яких: 5040,00 грн - вартість регулятора, 2 325,38 грн - технічне обслуговування, 753,90 грн - витрати на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту та 756,06 грн - подавання та забирання вагону.
Крім того, позивач зазначає, що вантажний вагон №66818154 під час його розукомплектування, згідно накладних №48441505 та №45245024, був задіяний у транспортуванні вантажу в інтересах АТ «ДТЕК Західенерго» на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №36-ЗЄ-ДЛТ від 08.11.2018.
Позивач стверджує, що за умови виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу, позивач міг використовувати цей вагон у господарській діяльності та отримувати відповідний дохід на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №36-ЗЄ-ДЛТ від 08.11.2018 та відповідних заявок АТ «ДТЕК Західенерго», однак, оскільки цього здійснено не було, позивач поніс відповідні збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 62 500,00 грн, які розраховані наступним чином: 50 діб (час, коли ні позивач, ні замовник не могли використовувати вагон з незалежних від них причин) х 1250 грн (дохід, який позивач міг би отримати за добу використання замовником (АТ «ДТЕК Західенерго») вагону.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Судом встановлено, що згідно залізничної накладної №48441505 відповідачем здійснювалось перевезення вантажного вагону №66818154, що перебуває у власності ТОВ «Авантаж Інспект».
Згідно зі статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами пункту 3.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1. вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23 лютого 2019 року на станції Бурштин Львівської залізниці було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагона №66818154, що перебуває у власності ТОВ «Авантаж Інспект», про що працівниками залізниці було складено Акт загальної форми №44 від 23.02.2019 за формою ГУ-23. Актом засвідчено відсутність авторегулятора на вагоні.
Відповідно до пункту 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, змінного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил вагон було направлено до вагоноремонтного підприємства виробничого підрозділу «Експлуатаційне депо Коломия» АТ «Укрзалізниці», по прибуттю до якого було складено повідомлення №9172 від 07.03.2019 на ремонт вагона №66818154, за формою ВУ-23М, найменування несправностей: розукомплектування.
Судом встановлено, що регулятор РТРП 675М було придбано позивачем у ТОВ «ТПК «Альянс» вартістю 5 040,00 грн, про що свідчить оплачений рахунок-фактура №СФ-0000016 від 27.02.2019 та видаткова накладна №РН-0000021 від 07.03.2019.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Виконання робіт у депо підтверджується складеними документами:
- повідомлення №9172 від 07.03.2019 на ремонт вагона №66818154, за формою ВУ-23М;
- повідомлення №7856 від 27.03.2019 про приймання вантажних вагонів з ТОв-2 за формою ВУ-36М;
- дефектна відомість за формою ВУ-22, з якої вбачається проведення робіт, в т.ч. по встановленню відсутньої деталі марки «Регулятор РТРП 675М» №5533;
- акт від 17.04.2019 №209/04 виконаних робіт на подавання та збирання вагону №66818154 та рахунок про сплату від 17.04.2019 №209/021 на суму 756,06 грн за вказані роботи, оплачений позивачем на підставі відповідного платіжного доручення;
- акт від 26.03.2019 року №151/03 виконаних робіт по технічному обслуговуванню вантажного вагона з відчепленням №66818154 та рахунок про сплату №151/021 від 26.03.2019 на суму 2 325,38 грн за вказані роботи, оплачені позивачем на підставі відповідного платіжного доручення;
- калькуляція витрат на ТО вантажного вагона з відчепленням №66818154 від 25.03.2019.
Вищезазначені суми були сплачені позивачем на рахунок структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Коломия» згідно платіжних доручень №1140 від 23.04.2019, №1064 від 26.03.2019 та видаткової накладної №РН-0000021 від 07.03.2019.
Отже, загальна сума витрат, понесених позивачем на ремонт розукомплектованого вагону склала 8 875,34 грн (5 040,00 грн - вартість регулятора, 2 325,38 грн - технічне обслуговування, 753,90 грн - витрати на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту та 756,06 грн - подавання та забирання вагону).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 у справі №6-469св10.
Як зазначено у пункті 11 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Отже, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус «вантажу».
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами пункту 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з пунктом 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагону), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагону, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Заперечення відповідача щодо того, що розукомплектування вантажного вагона власності позивача було заподіяне невстановленими особами, про що були повідомлені правоохоронні органи (Галицьке ВП ГУНП України в Івано-Франківській області) і тому, за відсутності вини відповідача у розукомплектуванні вагонів позивача відповідальність за це та збитки не можуть бути покладені саме на відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як визначено вище судом, встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що, в свою чергу, призвело до завдання позивачу збитків.
Окрім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що дійсно він звертався до Галицького ВП ГУНП України в Івано-Франківській області з повідомленням про вчинення невстановленими особами розукомплектування вантажного вагону позивача.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про стягнення прямих збитків у розмірі 8 875,34 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні.
Що стосується заявленої до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 62 500,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як встановлено судом, протиправна поведінка відповідача полягала у вигляді незабезпечення, всупереч нормам частини 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 110 Статуту залізниць України, збереження вагону №66818154 та стала причиною того, що позивач поніс витрати на відновлення технічного стану вагона, оскільки такий вагон не міг використовуватись у господарській діяльності ТОВ «Авантаж Інспект».
З матеріалів справи вбачається, що для проведення ремонтних робіт позивачем були придбані необхідні деталі та направлені для встановлення на вагон до вагонного депо.
Як вбачається із акту загальної форми №44 від 23.02.2019 за формою ГУ-23 на станції Бурштин Львівської залізниці виявлено пошкодження вагона №66818154, засвідчено відсутність авторегулятора на вагоні та встановлено наявність підстав для направлення його на ремонт.
Водночас, судом встановлено, 08.11.2018 між позивачем, як експедитором, та АТ «ДТЕК Західенерго», як замовником, був укладений Договір №36-ЗЄ-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір №36-ЗЄ-ДЛТ), відповідно до якого час користування вагонами розраховується від моменту віднесення залізницею вагону на відповідальність клієнта до моменту зняття вагону з відповідальності клієнта (п. 4.5.9. Договору №36-ЗЄ-ДЛТ).
Відповідно до протоколу погодження ціни №4 до Договору №36-ЗЄ-ДЛТ для визначення вартості послуг експедитора у період з 09.11.2018 по 31.03.2019 (включно) застосовуються коригуючи коефіцієнти «К», що забезпечують розрахункову дохідність 1 250,00 грн. в т.ч. ПДВ на 1 (один) вагон Експедитора на добу.
Так, із наявних у матеріалах справи залізничних накладних №48441505 та №45245024 вбачається, що позивач здійснював експедирування вантажу в інтересах АТ «ДТЕК Західенерго» на підставі вказаного договору із залученням вагону №66818154.
Однак, з моменту відправлення вагону №66818154 у ремонт та за період його перебування у ремонті, вагон №66818154 не міг використовуватись позивачем в інтересах АТ «ДТЕК Західенерго».
Таким чином, незабезпечення АТ «Укрзалізниця» збереження вагону №66818154 власності позивача №66818154 призвело до того, що позивач, який виконував господарські зобов'язання перед АТ «ДТЕК Західенерго» за Договором №36-ЗЄ-ДЛТ, не отримав дохід у період перебування вагону №66818154 у деповському ремонті, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Судом враховано, що позивач вживав заходів для відновлення розукомплектованого вагона №66818154 з метою його подальшого використання у господарській діяльності (придбав необхідні деталі та направив їх для встановлення на вагони до вагонного депо, здійснив оплату за технічне обслуговування та забирання вагону).
Отже позивач, за звичайних обставин, якби відповідач забезпечив схоронність (збереження) цілісності вказаного вагону власності позивача та не направив його для ремонту у депо, міг одержати від АТ «ДТЕК Західенерго» плату за використання вказаного вагону на підставі Договору №36-ЗЄ-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів залізничним транспортом.
Твердження скаржника із приводу того, що позивачем не надано доказів того, що зазначений ним конкретний вагон протягом часу перебування в ремонті повинен був бути задіяний для перевезення вантажів для АТ «ДТЕК Західенерго» ґрунтуються на припущеннях відповідача, не підтвердженими належними та допустимими доказами, та спростовуються вищевстановленими обставинами та матеріалами справи.
Позивач у позовній заяві наводить розрахунок упущеної вигоди.
Наведений розрахунок містить дату подачі спірного вагону в ремонт (26.02.2019) та дату його завантаження та відправлення в адресу станції Добротвор (17.04.2019) згідно накладної №45245024, загальну кількість днів простою - 50 днів та розмір плати за використання одного вагону-зерновозу на одну добу (1 250,00 грн).
Розмір упущеної вигоди розраховувався позивачем шляхом множення кількості днів простою вагону (50 діб) на плату за їх використання за одну добу.
Суд першої інстанції погодився із наведеним розрахунком позивача та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди в повному обсязі, а саме у сумі 62 500,00 грн.
Колегія суддів, втім, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.6. Договору №36-ЗЭ-ДЛТ від 08.11.2018, укладеного між ТОВ «Авантаж Інспект» та АТ «ДТЕК «Західенерго», датою початку надання послуг за цим договором є дата оформлення порожніх вагонів під завантаження.
Відповідно до наявної у матеріалах справи накладної №38027157 від 29.03.2019 (том 1, а.с. 65) вагон №66818154 29.03.2019 був відправлений зі ст. Коломия Львівської залізниці (з ремонтного депо) на ст. Ароматна Придніпровської залізниці. Відправник - ТОВ «Авантаж Інспект», одержувач - ДТЕК «Павлоградвугілля» під завантаження, про що зазначено у графі накладної 20 (найменування вантажу): «Вагоны железнодородные, перевозимые на своих осях, не поименованые в алфавите. Власний вагон. Власник ООО «Авантаж Інспект». Направляється до пункту навантаження».
Таким чином, з 29.03.2019 вагон №66818154 вже був задіяний у перевезеннях для надання послуг АТ «ДТЕК «Західенерго», доводи апеляційної скарги відповідача із приводу чого є обґрунтованими.
Отже, позивачем безпідставно визначено період невикористання вагону - 50 днів з 26.02.2019 по 17.04.2019, а правильним є період з 26.02.2019 по 28.03.2019 включно.
Відтак, розмір упущеної вигоди має бути розрахований наступним чином:
1 250,00 грн (вартість використання вагону на добу із урахуванням ПДВ) х 29 (кількість днів перебування вагону у ремонті) = 36 250,00 грн.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди розмірі 36 250,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 26 250,00 грн упущеної вигоди слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про стягнення з АТ «Укрзалізниця» збитків підлягають частковому задоволенню у сумі 45 125,34 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.
Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №910/7806/19 викласти у наступній редакції:
«Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, кабінет 3; код ЄДРПОУ 39400733) 45 125 (сорок п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 34 коп. збитків та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 51 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, кабінет 3; код ЄДРПОУ 39400733) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн 74 коп.
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/7806/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка