проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" грудня 2019 р. Справа № 922/1614/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Гончарова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ" (вх.№3022Х/2) та Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" (вх.№3335Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 (повний текст рішення підписано 11.09.2019 суддею Лавренюк Т.А. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Публічного акціонерного товариства "МКТ", м. Харків,
до 1 фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни, м.Харків,
2 фізичної особи-підприємця Похилько Сергія Миколайовича, м.Харків,
про визнання договору удаваним та визнання договору недійсним, -
Публічне акціонерне товариство "МКТ" звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни та фізичної особи-підприємця Похилька Сергія Миколайовича, в якому просило суд: - визнати договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною удаваним, а саме, таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу, та застосувати до нього відносини, що регулюються правилами щодо договору факторингу; - визнати недійсним договір факторингу від 19.02.2009 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною.
Позов обґрунтований тим, що договір про відступлення права вимоги від 19.02.2009 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похильком С.М. та фізичною особою-підприємцем Татаріновою О.В., є удаваним та укладений для приховання договору факторингу між двома фізичними особами-підприємцями, який за своєю правовою природою є договором, спрямованим на надання фінансових послуг, право на здійснення яких мали лише банківські установи або суб'єкти господарювання, які мають відповідну ліцензію. Предмет спірного договору, його відплатність та розмір додаткового доходу, який повинна отримати фізична особа-підприємець Татарінова О.В., на думку позивача, свідчать про те, що 19.02.2009 між сторонами договору №01/09 був фактично укладений договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги. Посилаючись на частину 1 ст.203, частини 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, частину 3 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод Електромаш» затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого, зокрема, включено грошові вимоги у розмірі 30000000 грн фізичної особи-підприємця Татарінової О.В., заявлені на підставі договору №01/080107 від 08.01.2007 про відступлення права вимоги. Постановою господарського суду Харківської області від 08.07.2013 у справі №Б-39/27-09 боржника -ПАТ «Завод «Електромаш» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено мирову угоду від 28.10.2014, припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення справи про банкрутство, провадження у справі №Б-39/27-09 припинено. Відповідно до умов мирової угоди від 28.10.2014 затверджено розмір вимог конкурcних кредиторів, черговість та строки задоволення їх вимог, у тому числі вимоги ТОВ «Автомобіліст 2012» та ФОП Татарінової О.В. 03.04.2019 між ТОВ «Автомобіліст 2012» та ПАТ «МКТ» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов пункту 1.1 якого первісним кредитором було переуступлено новому кредитору непогашене майнове право - зобов'язання боржника за мировою угодою (основний договір) у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод Електромаш» від 28.10.2014 у розмірі 11185192,70 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 про затвердження мирової угоди та справу повернуто до суду 1-ї інстанції. З огляду на вимоги частини 3 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено пропорційність задоволення суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги, ураховуючи розмір грошових вимог забезпеченого кредитора, які підлягають задоволенню у позачерговому порядку, а також значний розмір вимог конкурсного кредитора 4-ї черги - ФОП Татарінової О.В. у сумі 30000000,0 грн, право на які набуто всупереч вимог закону, то відповідно майнове право ТОВ «МКТ» на задоволення його вимог у повному обсязі буде порушено. Позивач зазначає, що, ураховуючи приписи частини 3 ст.215 Цивільного кодексу України, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Задоволення цього позову, на думку позивача, дозволить виключити неправомірні майнові вимоги ФОП Татарінової О.В. як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш», що вплине на можливість задоволення грошових вимог кредитора - ПАТ «МКТ» у повному обсязі. Позивач вважає, що є зацікавленою особою, що вправі звернутися із позовом про визнання договору недійсним відповідно до положень частини 3 ст.215 Цивільного кодексу України. Позивач також зазначає, що спір про визнання недійсним правочину про відступлення права грошової вимоги, що укладений між суб'єктами господарської діяльності, та які не є боржниками у справі про банкрутство, підлягає вирішенню саме у позовному провадженні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є договором факторингу. Виходячи з положень та умов оспорюваного позивачем договору, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного правочину регулюється ст.512-519 Цивільного кодексу України. Оспорюваний правочин не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені у Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а правовідносини сторін за ними не є відносинами у сфері факторингу. Крім того, наведений правочин є лише підставою для виникнення правовідносин між його сторонами, суб'єктний склад на укладення якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є удаваним та за своєю правовою природою є договором факторингу, за яким другим відповідачем вчинено на користь першого відповідача фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною 1 ст.227 Цивільного кодексу України, визнані судом безпідставними та необґрунтованими. Також господарський суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, на яку посилався позивач, оскільки правовідносини у даній справі та у справі, правовий висновок за наслідками якої був зроблений Верховним Судом, не є подібними, оскільки у тій справі однією із сторін спірного правовідношення була фінансова установа - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», що повністю виключає подібність у спірних правовідносинах.
Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "МКТ" у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат між позивачем та відповідачами.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме: частини 2 ст.546, частини 1 ст.1077, 1078, 1079, 1084 Цивільного кодексу України, ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункти 3-7 частини 2 ст.47, частини 1 ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Позивач зазначає, що укладений між першим та другим відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передавала грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. У даному випадку право вимоги першого відповідача щодо виконання боржником грошового зобов'язання за первісним договором виникає саме з січня 2011 року, тобто за обставинами справи фактично передано майбутню грошову вимогу, що узгоджується саме з предметом договору факторингу, як це визначено ст.1078 Цивільного кодексу України. На час укладення спірного договору, сторонами якого є фізичні особи-підприємці, будь-який закон не дозволяв фізичним особам-підприємцям надавати фінансові послуги, зокрема, з операцій факторингу, а Законом №2510-VІ від 09.09.2010 до цієї частини ст.1079 Цивільного кодексу України були внесені зміни, а саме: фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відхилення судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у справі №909/968/16 позивач вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права. Заявник вважає, що оспорюваний договір №01/09 від 19.02.2009 про відступлення права вимоги, укладений між першим та другим відповідачами, є договором цесії, а не факторингу, не відповідає обставинам, що встановлені у судовому рішенні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "МКТ" на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Призначено справу до розгляду на 04.11.2019 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк 25.10.2019 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
25.10.2019 від ФОП Татарінової О.В. до суду надійшов відзив (вх.№10084) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки відповідає визначеним у ст.1077 Цивільного кодексу України ознакам договору факторингу. З огляду на приписи ст.235 Цивільного кодексу України, для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких його було оформлено. Суд першої інстанції правильно зазначив, що договір про відступлення права вимоги від 19.02.2009, з огляду на зміст правовідносин, за своєю правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги). До теперішнього часу ФОП Татарінова О.В. не отримувала будь-яких коштів за отриманим правом вимоги до боржника, провадження у справі про банкрутство №Б-39/27-09 триває. Твердження ПАТ «МКТ» про те, що задоволення позовних вимог матиме наслідком зменшення кредиторських вимог на 30 млн. грн не відповідає дійсності, оскільки задоволення позову у цій справі не може вплинути на загальний розмір заборгованості боржника. Також перший відповідач зазначає, що ПАТ «МКТ» не має статусу кредитора у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш», оскільки відповідного рішення суд не ухвалював. На думку першого відповідача, ПАТ «МКТ» не довело порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення відповідачами спірного договору, що, у свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог. Право позивача обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушено таким правочином його право. Тільки у випадку встановлення такого порушення визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права позивача, який він може обирати на власний розсуд. Необхідними та обов'язковими умовами визнання недійсним правочину є настання одночасно двох юридичних фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання юридичного наслідку у вигляді надійності правочину, а також порушення прав чи інтересів позивачів. Жодна із вказаних складових, як стверджує перший відповідач, не підтверджено позивачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.
04.11.2019 від ТОВ "Афаліна" до суду надійшла заява (вх.№10353), в якій зазначає, що ТОВ «Афаліна» не було залучено до участі у справі №922/1614/19 тому не брало участі у справі. Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, суд першої інстанції безпосередньо, як вважає заявник, вирішив питання про права, інтереси та обов'язки усіх кредиторів ПАТ «Завод «Електромаш», оскільки визнання недійсними правочинів, за якими господарським судом затверджені кредиторські вимоги у справі №Б-39/27-09, безпосередньо змінить склад кредиторів у справі про банкрутство та загальний розмір вимог кредиторів, що підлягають задоволенню у справі про банкрутство. Заява обґрунтована нормами частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частиною 2 ст.7 Кодексу України з питань банкрутства, ст.20, 30 Господарського процесуального кодексу України. Заявник стверджує, що наявним є факт порушення судом першої інстанції підсудності при розгляді даної справи, що призвело до порушення принципу процесуальної економії, вимог виключної підсудності та є підставою для передачі справи для розгляду іншому суду за правилами підсудності. Також вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, а саме: до розгляду даної справи не було залучено боржника - ПАТ «Завод «Електромаш», ліквідатора боржника, арбітражного керуючого Безпалого С.О, кредиторів боржника, а саме: ТОВ «Афаліна», ТОВ «Автомобіліст 2012», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Харківський міський центр зайнятості, ФОП Фесенко Т.А., оскільки рішення у справі має вплив на процес розгляду справи про банкрутство. Зазначене є порушенням норм процесуального права та підставою для безумовного скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення на підставі пункту 4 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення суду було прийняте стосовно прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі. Крім того, заявник зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ПАТ «МКТ» у зв'язку з відсутністю порушених прав ПАТ «МКТ» оскаржуваним договором. Просить прийняти заяву про приєднання ТОВ "Афаліна" до апеляційної скарги ПАТ "МКТ" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2019. Частково задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "МКТ" на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19, прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву до господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ "Завод «Електромаш".
04.11.2019 від ПАТ «Завод «Електромаш» до суду надійшла заява (вх.№10354) аналогічного змісту із заявою ТОВ «Афаліна», в якій просить суд прийняти заяву про приєднання ПАТ «Завод «Електромаш» до апеляційної скарги ПАТ "МКТ" на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Частково задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "МКТ" на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19, прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву до господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш».
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/1614/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Фоміної В.О.
Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 02.12.2019 о 14:15 год.
Також до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернулося ПАТ "Завод "Електромаш", в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 та прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву ПАТ "МКТ" до ФОП Татарінової О.В., ФОП Похилька С.М. про визнання удаваним та недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09 з ПАТ "Завод "Електромаш" до господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш".
Заявник апеляційної скарги зазначає, що позовна заява з вимогами щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09 підлягає розгляду у межах провадження у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш», оскільки предметом спору у даному випадку є визнання недійсним договору, яким обґрунтовані майнові вимоги ФОП Татарінової О.В. до боржника - ТОВ «Завод «Електромаш». Оскільки розгляд справи за наявності провадження у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» відноситься до виключної підсудності господарського суду Харківської області, безперечним, на думку заявника апеляційної скарги, є факт порушення судом першої інстанції правил підсудності під час розгляду даної справи, виходячи з положень норм частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частини 2 ст.7 Кодексу України з питань банкрутства, ст.20, 30 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявник вважає, що не залучення до розгляду даної справи боржника та кредиторів у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення суду першої інстанції у порядку пункту 4 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення суду прийнято стосовно прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі. Заявник зазначає, що ПАТ «МКТ» не набув статусу кредитора ПАТ «Завод «Електромаш», а, отже, оскаржуваний ПАТ «МКТ» у справі №922/1614/19 договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09, укладений між Похильком С.М. та ФОП Татаріновою О.В., не порушує прав та інтересів ПАТ «МКТ», а тому у останнього відсутні права на звернення до господарського суду з позовними вимогами щодо визнання удаваним та недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству "Завод "Електромаш" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" (вх.№3335Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 02.12.2019 о 14:15 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 27.11.2019 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, ураховуючи, що у провадженні апеляційної інстанції вже знаходиться апеляційна скарга ПАТ «МКТ» на рішення місцевого господарського суду від 02.09.2019, а іншою особою - ПАТ «Завод «Електромаш» подано апеляційну скаргу на те ж саме рішення, яка підлягає розгляду, апеляційний господарський суд приймає її до спільного розгляду з раніше поданою і призначеною до провадження скаргою.
20.11.2019 від ПАТ «МКТ» до суду надійшов відзив (вх.№10969) на апеляційну скаргу, в якій позивач не погоджується з доводами ПАТ «Завод «Електромаш», викладеними в апеляційній скарзі. Як стверджує позивач, після скасування ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, станом на 20.11.2019, справа №Б-39/27-09 не прийнята до розгляду, ухвалу про відновлення провадження не винесено. Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднюється у порядку, встановленому Законом №2343-ХІІ. А відтак у ліквідатора боржника Безпалого С.О. не має права представляти інтереси юридичної особи - боржника. Крім того, позивач вважає, що права та інтереси юридичної особи - боржника оскаржуваним рішенням не вирішувалося, то відповідно до вимог пункту 3 частини 1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Також позивач вважає, що спори про визнання недійсними правочинів щодо уступки права вимоги до боржника не підлягають розгляду у межах провадження у справі про банкрутство. Щодо незалучення до розгляду даної справи боржника та кредиторів у справі №Б-39/27-09 позивач зазначає, що задоволення або відмова у задоволенні позову у справі №922/1614/19 не вплине на розмір та черговість задоволення кредиторських вимог кожного з кредиторів боржника, які встановлені відповідними судовими рішеннями у справі про банкрутство №Б-39/27-09. Твердження боржника про те, що ПАТ «МКТ» не набув статусу нового кредитора боржника, є хибними, та не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, які регулюють відносини у частині заміни кредитора у зобов'язанні.
20.11.2019 від ПАТ «МКТ» до суду надійшла відповідь (вх.№10970) на відзив ФОП Татарінової О.В., в якій зазначає, що не погоджується з аргументами ФОП Татарінової О.В., викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
29.11.2019 від ПАТ «МКТ» до суду надійшла відповідь (вх.№11321) на відзив ФОП Татарінової О.В. на апеляційну скаргу ПАТ «МКТ», в якій не погоджується з доводами, викладеними у вищезазначеному відзиві.
02.12.2019 від ПАТ «МКТ» до суду надійшов відзив (вх.№11333) на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Безпалого С.О. та закрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
Колегія суддів у судовому засіданні 02.12.0219, розглянувши заяви ТОВ «Афаліна» та ПАТ «Завод «Електромаш» про приєднання до апеляційної скарги ПАТ «МКТ», дійшла висновку про залишення без задоволення, виходячи з такого.
Статтею 265 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.
У ході розгляду справи з'ясовано, що ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів: ФСС України на ВБ в особі ХМЦЗ, ТОВ «Афаліна», ТОВ «Дельта», ТОВ «ЦСТ Будпартнер», ФОП Татарінова О.В. Затверджено вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ХОД вимоги, забезпечені заставою. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі №Б-39/27-09 задоволено заяву ТОВ «Легіон Агро» про заміну первісного кредитора ТОВ «Афаліна» на нового кредитора - ТОВ «Легіон Агро» на підставі договору відступлення права вимоги від 20.02.2019.
Ураховуючи приписи ст.265 Господарського процесуального кодексу України та зазначені обставини, ТОВ «Афаліна» не є кредитором у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш», що виключає можливість розгляду заяви товариства як особи, права якої порушені.
Щодо заяви ПАТ «Завод «Електромаш» про приєднання до апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що у такій заяві можуть міститися лише додаткові обґрунтування, уточнення вже поданої апеляційної скарги, а у заяві ПАТ «Завод «Електромаш» про приєднання до апеляційної скарги ПАТ «МКТ» зазначені інші підстави скасування оскаржуваного рішення суду та вимоги, ніж в апеляційній скарзі ПАТ «МКТ», тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Завод «Електромаш» про приєднання до апеляційної скарги ПАТ «МКТ».
У судовому засіданні 02.12.2019 представники ПАТ "МКТ" вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Завод «Електромаш» заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у її задоволенні та закрити апеляційне провадження по скарзі ПАТ «Завод «Електромаш».
Ліквідатор ПАТ «Завод Електромаш» вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву у даній справі до господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", проти доводів та вимог апеляційної скарги АПТ «МКТ» заперечував.
Представник ФОП Татарінової О.В. проти вимог апеляційної скарги ПАТ «МКТ» заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу ПАТ «МКТ» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
У судове засідання не з'явився другий відповідач, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи, 08.01.2007 між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем (другий відповідач) та Відкритим акціонерним товариством Завод "Електромаш" (нова організаційно-правова форма - Публічне акціонерне товариство) (замовник) укладено договір про надання інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг №01/080107, відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався надати замовнику інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги, а замовник належним чином сплатити за виконані послуги та використовувати надану інформаційну, консультаційну та маркетингову продукцію (послуги) згідно з умовами даного договору (а.с.24, том 1).
Відповідно до пункту 1.2 договору інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги надаються другим відповідачем замовнику по перепрофілюванню його нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 82 під торгівельно-офісно-розважальний центр та містять у собі комплекс заходів, що відображені у додатку №1 до цього договору.
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що вартість цих послуг складає 30000000,00 грн, які замовник сплачує другому відповідачу до кожного 5-го числа поточного місяця частинами: з 01.01.2011 по 20000,00 грн на місяць; з 01.01.2012 по 50000,00 грн на місяць; з 01.01.2013 по 80000,00 грн на місяць та з 01.01.2014 по 150000,00 грн на місяць до повного розрахунку з другим відповідачем.
19.02.2009 між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем (другий відповідач) та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною (перший відповідач) укладено спірний договір про відступлення права вимоги №01/09, відповідно до умов якого другий відповідач уступив, а перший відповідач прийняв на себе право вимоги, належне другому відповідачу, і став кредитором за договором №01/080107 від 08.01.2007 (основний договір), укладеним між ФОП Татаріновою О.В. та Публічним акціонерним товариством Завод "Електромаш" (боржник) (а.с.25-26, том 1).
За умовами пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги перший кредитор отримав право замість другого відповідача вимагати від боржника сплати грошової суми за виконані інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги у сумі 30000000,00 грн та актом звірки взаємних платежів від 01.02.2009 між боржником та другим відповідачем.
Ціна та порядок компенсації відступленого права вимоги погоджується сторонами цього договору у додатку до нього, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до датку №1 до договору про відступлення права вимоги № 01/09 від 19.02.2009 ціна договору складає 490000,00 грн, які другий відповідач отримав від першого відповідача ще до підписання цього договору.
Другий відповідач, за умовами пункту 3.2 договору про відступлення права вимоги, зобов'язався повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 4.1 договору про відступлення права вимоги).
З матеріалів справи убачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2009 у порядку статті 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону №2343-ХІІ) прийнято заяву голови ради директорів ВАТ «Завод «Електромаш» про порушення справи про банкрутство ВАТ «Завод «Електромаш»; порушено провадження у справі і відкрито процедуру санації; призначено керуючого санацією заводу голову ради директорів ВАТ завод «Електромаш» Койло С.В.; призначено розпорядником майна товариства арбітражного керуючого Родзинського А.А. тощо.
Після здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Завод "Електромаш" у газеті "Голос України" від 31.03.2009 до господарського суду Харківської області із заявою з грошовими вимогами до боржника звернулась ФОП Татарінова О.В. у розмірі основного боргу 30000000,00 грн за договором №01/080107 від 08.01.2007, право вимоги за яким перший відповідач отримав саме на підставі вищевказаного договору про відступлення права вимоги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2009, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш" від 19.08.2009 та визнано включені до реєстру вимог кредиторів від 19.08.2009 з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в розмірі 30125643,41грн, а саме:
1. ФСС України на ВБ в особі ХМЦЗ - 482,67 грн.
2. ТОВ „АФАЛІНА" - 1840 грн.
3. ТОВ „Дельта" - 93569,18 грн.
4. ТОВ"ЦСТ Будпартнер" -29751,56 грн.
5. ФОП Татарінова О.В. - 30000000 грн.
Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, які окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 84,79 доларів США та 1248,81 грн. Затверджено вимоги ВАТ „Райфазен Банк Аваль" в особі ХОД" в розмірі 2664835,39 доларів США, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2010 затверджено план санації ВАТ «Завод «Електромаш».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ „Дельта" на фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича.
Постановою господарського суду Харківської області від 08.07.2013 у справі №Б-39/27-09, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014, ВАТ «Завод «Електромаш» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Клочка О.М., якого зобов'язано виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі ФОП Мілованова С.Б. на фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 задоволено клопотання Клочка О.М. про звільнення його від обов'язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Клочка О.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру у повному обсязі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та усі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Провадження у справі №Б-39/27-09 припинено. Зобов'язано ліквідатора Безпалого С.О. протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів ВАТ завод "Електромаш", до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів ВАТ завод "Електромаш" чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Зобов'язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С.О.) виконувати обов'язки керівника боржника ВАТ завод "Електромаш" до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" задоволено. Замінено кредитора ТОВ «Афаліна» на ТОВ «Легіон Агро». Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано. Справу №Б-39/27-09 направлено до господарського суду Харківської області.
Отже, провадження у справі про банкрутство є поновленим з моменту скасування мирової угоди - з 09.04.2019.
Разом з тим, 03.04.2019 між ТОВ «Автомобіліст 2012» та ПАТ «МКТ» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за мировою угодою у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ «Завод «Електромаш» від 28.10.2014, відповідно до якої ВАТ «Електпромаш» має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов'язання у розмірі 11185192,70 грн. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) у порядку та на умовах, встановлених основним договором вимагати від боржника належного виконання усіх невиконаних зобов'язань за основним договором (пункт 1.2 договору) (а.с.31, том 1).
При цьому, матеріали справи №922/1614/19 не містять відповідної ухвали господарського суду про заміну кредитора ТОВ «Автомобіліст 2012» на ПАТ «МКТ».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено черговість задоволення вимог кредиторів, стверджує, що задоволення позову у даній справі дозволить виключити неправомірні майнові вимоги ФОП Татарінової О.В. як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» та вплине на можливість задоволення грошових вимог кредитора ПАТ «МКТ» у повному обсязі.
Вимогу про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги позивач обґрунтовує загальними нормами ст.203, 215 Цивільного кодексу України, вважаючи, що спірний договір укладений з порушенням чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про визнання спірного договору удаваним, позивач посилається на ст.235 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Позивач вважає, що є заінтересованою особою, яка має право звернутися з позовом про визнання договору недійсним у розумінні частини 3 ст.215 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 8 частини 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з частиною 9 ст.30 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність), якою встановлено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 22.12.2011, чинній на момент розгляду справи) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
З огляду на положення статей 4, 104, 110-112 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема, щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/11436/16).
Отже, Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства, що регулюють правовідносини у процедурі банкрутсва, мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Ураховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження у такій справі.
Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно зі ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, частиною 2 ст.7 якого встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3 ст.7 Кодексу).
Згідно з Перехідними та Прикінцевими положеннями Кодекс України з процедур банкрутства набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст.440 із наступними змінами).
Отже, з системного аналізу наведених норм права убачається, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексу України з процедур банкрутства, які передбачають концентрацію усіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14.
З огляду на те, що позивач обґрунтовує позов безумовним порушенням його прав саме у процедурі банкрутства, оскільки договір між ТОВ «Автомобіліст 2012» та ПАТ «МКТ» укладений під час дії мирової угоди, яка згодом була сканована, ураховуючи, що під час розгляду справи про банкрутство будуть встановлені обставини щодо можливого погашення вимог кредиторів за період дії мирової угоди з 30.10.2014 по 03.04.2019, буде формуватися новий реєстр вимог кредиторів, тому оцінка доказів щодо права ПАТ «МКТ» за спірним договором має надаватися господарським судом у провадженні справи про банкрутство з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі правомірності набуття права.
Також з огляду на те, що набув чинності новий Кодекс України з процедур банкрутства, погашення вимог усіх кредиторів буде відбуватися у встановленому цим Кодексом порядку.
Колегія суддів дійшла висновку, що даний спір, який безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш», підлягає розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні, оскільки зачіпає безпосередньо інтереси позивача та боржника.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ПАТ «Завод «Електромаш» щодо необхідності залучення для розгляду цієї справи усіх кредиторів у справі про банкрутство ПАТ «Завод Електромаш», оскільки спірні правовідносини не стосуються їх прав та обов'язків.
Щодо інших аргументів заявників апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Отже, вирішуючи даний спір по суті, місцевий господарський суд не урахував приписів названих вище норм чинного законодавства, помилково розглянув позов по суті в окремому позовному провадженні, при цьому не надав оцінки стосовно порушеного права позивача, з огляду на приписи ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 5 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи вищезазначене, прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а справа - передачі до господарського суду Харківської області для розгляду по суті у межах справи про банкрутство №Б-39/27-09.
Керуючись ст.269, 270, ст.275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ" задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 скасувати.
Справу №922/1614/19 направити до господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Завод «Електромаш».
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.12.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя В.О. Фоміна
Суддя І.В. Тарасова