проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" грудня 2019 р. Справа № 910/3159/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників:
прокурора - Чехунов М.В. посвідчення від 25.06.2018 №050164,
позивача - Сергєєв М.О. за довіреністю від 14.01.2019 (посвідчення від 30.06.2017 №096416)
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Кропивного Євгена Вікторовича (вх.№ 3448)
на рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2019
у справі № 910/3159/19, ухваленого суддею Огороднік Д.М. в приміщенні господарського суду Донецької області 28.08.2019 (повний текст складено та підписано 28.08.2019),
за позовом Виконувача обов'язків військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до відповідача Фізичної особи підприємця Кропивного Євгена Вікторовича
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 216822,60 грн
Виконувач обов'язків військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до господарського суду з позовною заяво до фізичної особи-підприємця Кропивного Євгена Вікторовича про стягнення штрафних санкцій у розмірі 216822,60 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця Кропивного Євгена Вікторовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) штрафні санкції у розмірі 216822грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 3252 грн 33 коп.
Фізична особа-підприємець Кропивний Євген Вікторович з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі № 910/3159/19 скасувати в повному обсязі; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що наведену справу суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, хоча, на думку апелянта, справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки сума позову перевищує сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. А також, зазначає про те, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції не встановив чи вручено відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі.
Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 11521 від 06.12.2019), в якому просить відкласти розгляд справи та призначити розгляд справи на січень 2020, у зв'язку з тим, що апелянт не зможе взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з хворобою.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 11522 від 06.12.2019), в якому просить апеляційну скаргу ФОП Кропивного Є.В. залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі залишити без змін.
У судовому засіданні 10.12.2019 прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з ненаданням доказів перебування представника позивача на лікарняному, а також у зв'язку з тим, що явка у судове засідання не була визнана обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
09.07.2018 між Військовою частиною НОМЕР_1 та фізичною особою-підприємцем Кропивним Євгеном Вікторовичем укладений договір №418-18 на закупівлю фуфайки з короткими рукавами.
Відповідно до п.1.1 договору ФОП Кропивний Є.В. зобов'язується у 2018 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації, а Військова частина НОМЕР_1 - прийняти та оплатити товари.
Пунктом 3.1. договору визначено ціну цього договору, яка становить 1478000,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок проводиться шляхом оплати замовником впродовж 30 робочих днів після постачання товарів та пред'явлення постачальником рахунка на оплату товарів та після підписання сторонами накладної; у разі затримки бюджетного фінансування оплати здійснюється протягом 30 діб після надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника.
Пунктом 5.1 договору регламентовано, що строк (термін) - поставки товарів, на підставі наданої заявки замовником. Постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору. Заявка здійснюється шляхом надіслання електронного листа з адреси замовника на адресу постачальника. Кінцевий термін поставки товару до 31.08.2018.
За приписами п. 9.1. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються у судовому порядку (п. 9.2. договору).
Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2018.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств.
Згідно із специфікацією від 09.07.2018 (додаток №1 до договору), постачальник мав передати замовнику такий товар: фуфайка з короткими рукавами у кількості 20000 шт., ціна за одиницю 73,90 грн, на загальну суму 1478000,00 грн (без ПДВ).
Позивачем на виконання умов договору направлено 09.07.2018 заявку на поставку фуфайок у кількості 20000 шт. (а.с.30). Вказану заявку позивач направив електронною поштою на підтвердження чого до суду наданий витяг з електронної скриньки позивача (а.с. 31), а також заявка направлена відповідачу поштою 12.07.2019 на підтвердження чого, до суду наданий опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек (а.с. 32).
Відповідач у 2018 році поставив позивачу товар, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: за видатковою накладною від 12.11.2018 № 01 поставлено товар у кількості 5000 шт. на суму 369500,00 грн; за видатковою накладною від 14.11.2018 № 02 поставлено товар у кількості 700 шт. на суму 517300,00 грн; за видатковою накладною від 14.11.2018 № 03 поставлено товар у кількості 6300 шт. на суму 465570,00 грн; за видатковою накладною від 22.11.2018 № 04 поставлено товар у кількості 8000 шт. на суму 591200,00 грн.
Факт отримання товару позивачем підтверджується актами приймання матеріальних цінностей: від 12.11.2018 № 431; від 14.11.2018 № 449; від 22.11.2018 №470.
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару на умовах визначених договором від 09.07.2018 №418-18.
Відповідно до п.7.1 договору у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим Договором.
Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
З метою досудового врегулювання спору та на виконання п. 9.1 договору позивач на адресу відповідача надіслав листи від 03.09.2018 № 723/2473, від 08.10.2018 № 723/2799, від 01.11.2018 №723/2966, лист від 13.11.2018 № 723/3046, від 26.11.2018 № 723/3181 з вимогою добровільно сплатити штрафні санкції.
Наведені листи залишилися без відповіді та виконання.
У зв'язку з порушенням економічних інтересів держави, а також невжиттям посадовими особами військової частини заходів щодо вирішення питання про стягнення штрафних санкцій, Військовий прокурор Дарницького гарнізону звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з ФОП Кропивного Є.В. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару у розмірі 216822,60грн.
28.08.2019 господарським судом Донецької області ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що поставка товару відповідачем здійснена з порушенням обумовлених строків, тому тягне за собою стягнення штрафних санкцій згідно з положеннями договору; судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 216822,60 грн.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Згідно з ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України унормовано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вже зазначалось судом, за умовами п.7.1 договору, у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим договором.
Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Як зазначалось вище, поставка товару відповідачем здійснена з порушенням обумовлених строків, у зв'язку з чим тягне за собою стягнення штрафних санкцій згідно з положеннями договору.
Кінцевий термін поставки товарів згідно з заявкою та умовами пункту 5.1. договору - 31.08.2018, поставка від 12.11.2018 на суму 369500,00 грн, отже, прострочення складає 72 дні, 0,1% від вартості не поставленого товару (1478000,00 грн) (0,1 % від 1478000,00 складає 1478,00 *72 дні) розмір пені складає 106416, 00 грн; з 12.11.2018 по 13.11.2018 нараховується на суму 1108500, 00 грн, розмір пені складає 2217,00 грн; з 14.11.2018 по 21.11.2018 нараховується на суму 591200,00 грн, розмір пені складає 4729,60 грн. За прострочення поставки товару понад 30 днів, 7% штрафу від суми 1478000,00 грн складає 103 460, 00 грн.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, а також перевіривши розрахунок позивача суми неустойки, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача 216822,60 грн.
Щодо посилання апелянта на те, що суд неправомірно застосував порядок спрощеного позовного провадження колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Тобто, процесуальним законом визначено, що малозначними справами є справи, по-перше, визнані такими (малозначними) в силу закону (п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України), і по-друге, визнані малозначними судом (п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України).
Як вбачається, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного.
Ухвала, в частині вирішення питання щодо віднесення даної справи до малозначних, з посиланням на статтю 12 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що в даному випадку справа відповідає ознакам малозначної справи, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування.
Таким чином, саме наявність у сукупності підстав та умов дозволяє визначити необхідні та достатні передумови для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідач не був повідомлений про відкриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2, 7, 8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше десяти днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідача вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.
1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).
3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, яка зазначена у договорі на закупівлю фуфайки з короткими рукавами від 09.07.2018 №418-18 - проспект Георгія Гонгадзе, 18-3, кв. 96 м. Київ, яка повернулась за закінченням терміну зберігання до суду першої інстанції (а.с. 70-73).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.07.2019 прийнято справу №910/3159/19 до провадження; постановлено розпочати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) з повторним проведенням підготовчого провадження. При цьому, суд першої інстанції в наведеній ухвалі зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу відповідача, а саме 83008, м. Донецьк, вул. Семенова-Тянь-Шанського, буд, 2/25, кв. 2 (зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Про початок розгляду справи у порядку спрощеному позовному провадженні повідомлено ФОП Кропивного Є.В. шляхом надіслання телефонограми від 01.07.2019 №287 (а.с. 82) за номером телефону, який вказаний у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, зв'язок не було встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, на офіційному сайті Господарського суду Донецької області розміщено повідомлення від 15.08.2019 про початок розгляду справи №910/3159/19 (а.с. 91).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вжив необхідних заходів, щодо повідомлення відповідача ФОП Кропивного Є.В. щодо розгляду справи №910/3159/19.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем порушенні умови договору та норми чинного законодавства щодо несвоєчасного виконання зобов'язання, та вважає за правомірне стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 216822,60грн.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Кропивного Євгена Вікторовича не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі №910/3159/19 слід залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кропивного Євгена Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі №910/3159/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 12.12.2019.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов