ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2019 року Справа № 906/325/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р.
(ухвалене о 12:54 год. у м. Житомирі, повний текст складено 04.09.2019 р.)
у справі № 906/325/19 (суддя Соловей Л.А.)
за позовом фізичної особи-підприємця Лук'янчук Зінаїди Миколаївни
до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
про усунення перешкод у здійсненні права власності (згідно заяви про уточнення позовних вимог)
за участю представників сторін:
від позивача - Бас А.М.;
від відповідача - Сень Т.В.
Фізична особа-підприємець Лук'янчук Зінаїда Миколаївна звернулась з позовом (з урахування уточненої позовної заяви від 19.04.2019р.) до Головного управління ДФС у Житомирській області про усунення перешкод в здійсненні її права власності на будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 кв. м., в тому числі градирні 1 площею 73,7 кв. м. та градирні 2 площею 70,3 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1 , шляхом припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно податкової застави щодо нерухомого майна, а саме: будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 кв. м., в тому числі градирні 1 площею 73,7 кв. м. та градирні 2 площею 70,3 кв. м., розташованих за адресою АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП Лук'янчук З.М. вказала, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 14.03.2018 р., позивачу стало відомо, що належне йому нерухоме майно, яке було придбано на прилюдних торгах прийнято до податкової застави та його заборонено відчужувати. Підставою для податкової застави став акт опису майна, виданий Житомирською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області №3 від 13.01.16 щодо ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якому майно належало до прилюдних торгів. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні майна з податкової застави , посилаючись на наявний податковий борг ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" перед контролюючим органом, оскільки ФОП Лук'янчук З.М . придбавши майно з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження не може належним чином реалізувати права власника.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі №906/325/19 позов задоволено. Припинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно податкову заставу щодо нерухомого майна, а саме: будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 кв. м., в тому числі градирні 1 площею 73,7 кв. м. та градирні 2 площею 70,3 кв. м., розташованих за адресою АДРЕСА_1, належних фізичній особі-підприємцю Лук'янчук Зінаїді Миколаївні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги, що подібні за змістом правовідносини регулює стаття 28 Закону України "Про заставу", відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та стаття 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Судом вказано, що у Податковому кодексі України не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні, а тому суд застосував аналогію закону та дійшов висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту, натомість відповідач безпідставно відмовляє у звільненні майна з податкової застави, а його дії не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі №906/325/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Скаржник вважає, що при прийнятті рішення господарським судом неповно з'ясовано всі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМ України від 25.12.2015 р. № 1127.
Законодавством чітко визначено порядок реєстраційних дій щодо припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, реєстраційні дії здійснюється безпосередньо Державним реєстратором.
На підставі зазначених норм припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відноситься до функцій контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДФС у Житомирській області просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі №906/325/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Від фізичної особи - підприємця Лук'янчук Зінаїди Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Однак, суд апеляційної інстанції не приймає вказаний відзив до уваги та не надає йому оцінку, у зв'язку із тим, що даний відзив підписаний представником ТОВ "Іріда і К", в той час коли вказане товариство не є учасником справи №906/325/19.
09 грудня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі № 906/325/19 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що на прилюдних торгах фізична особа-підприємець Лук'янчук Зінаїда Миколаївна придбала майно: будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 м.кв., в тому числі: градирня 1 площею 73,7 м.кв. та градирня 2 площею 70,3 м.кв., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
06.11.2017р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В., відповідно до ст.62 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі акта про проведення електронних торгів, видано Свідоцтво, яким посвідчено право власності на придбане майно(т.1, а.с.15).
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.03.2018р. вбачається, що нерухоме майно, яке було придбано позивачем на прилюдних торгах, зокрема будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 м.кв., в тому числі: градирні 1 площею 73 м.кв. та градирні 2 площею 70,3 м.кв., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 прийнято до податкової застави та його заборонено відчужувати (т.1, а.с.16-22).
Підставою для застосування обтяжень до майна став акт опису майна, виданий Житомирською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області №3 від 13.01.2016р.
В подальшому, позивач листом від 16.03.2018р. №1/18, надісланим на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, просив вжити заходів щодо зняття податкової застави з вищенаведеного нерухомого майна, оскільки вказане обтяження застосовується виключно у разі наявності податкового боргу, який у ФОП Лук'янчук З.М. відсутній, і, крім того, порушує права ФОП Лук'янчук З.М. як власника майна передбачені ст. 182, 391 ЦК України (т.1, а.с.23).
У відповідь на лист ФОП Лук'янчук З.М., Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області листом від 28.03.2018р. відмовлено у знятті обтяжень з майна, посилаючись на наявність заборгованості у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якому майно належало до торгів (т.1, а.с.24).
Крім того, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області своїм листом (№3.2/5095) повідомило Лук'янчук З.М. про те, що кошти, які надійшли від переможця електронних торгів згідно протоколу проведення електронних торгів №294541 лот №242705 при реалізації майна було розподілено у відповідності до ст.45, 46 Закону України "Про виконавче провадження", в т.ч. на користь ГУ ДФС у Житомирській області (т.1, а.с.25).
За вказаних обставин, ФОП Лук'янчук З.М. звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про усунення перешкод в здійсненні права власності на будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 кв.м., в тому числі, градирні 1 площею 73,7 кв.м. та градирні 2 площею 70,3 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно податкової застави щодо нерухомого майна, а саме: будівлі двосекційної градирні оборотного водопостачання загальною площею 144,0 кв.м., в тому числі, градирні 1 площею 73,7 кв.м. та градирні 2 площею 70,3 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Статтею 93 Податкового кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.
Згідно із пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.
Враховуючи той факт, що майно реалізовано і право власності на це майно набула фізична особа-підприємець Лук'янчук Зінаїда Миколаївна на підставі правочину (придбане на електронних торгах), то має місце спір про право з цією особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин четвертої-шостої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа-підприємець Лук'янчук Зінаїда Миколаївна є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження. При цьому процедура торгів ніким не оспорена, а отже є дійсною.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто з вказаної норми вбачається, що право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Господарський суд Житомирської області, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази дійшов обґрунтованого висновку, що обраний фізичною особою-підприємцем Лук'янчук Зінаїдою Миколаївною спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.
При цьому місцевим судом встановлено, що реалізоване на електронних торгах нерухоме майно знаходиться у податковій заставі у зв'язку із наявністю податкового боргу у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якому майно належало до торгів.
На момент розгляду цієї справи фізична особа-підприємець Лук'янчук Зінаїда Миколаївна є власником майна, придбаного на електронних торгах і право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять доказів оспорювання правомірності набуттям права власності фізичною особою-підприємцем Лук'янчук Зінаїдою Миколаївною на майно, придбане на прилюдних торгах з будь-яких підстав, в тому числі з міркувань обмеження права користування або розпорядження майном.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про виконавче провадження", особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).
Доводи скаржника, що припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в державному реєстрі не відноситься до функцій контролюючого органу - ГУ ДФС України у Житомирській області вірно оцінені місцевим господарським судом та спростовані відповідно до частини першої, восьмої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не передбачено іншого, окрім заяви обтяжувача (компетентної посадової особи) способу внесення запису до Державних реєстрів.
Тобто, ГУ ДФС України у Житомирській області в силу закону наділене повноваженнями у застосуванні законодавства, яке регулює правовідносини податкової застави.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявний лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (№3.2/5095). Згідно вказаного листа кошти, які надійшли від переможця електронних торгів згідно протоколу проведення електронних торгів №294541 лот №242705 при реалізації майна було розподілено у відповідності до ст.45, 46 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, на користь ГУ ДФС у Житомирській області перераховано 43360,75 грн. (т.1, а.с.25).
Пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України унормовано, що у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Тобто, надходження коштів від продажу майна є самостійною підставою для припинення податкової застави.
Колегія суддів зазначає, що інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, є необґрунтованими, вже були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції.
Беручи до уваги, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що податкова застава на майно, яке придбано на електронних торгах порушує права власника на розпорядження цим майно та дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення податкової застави, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі № 906/325/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.08.2019 р. у справі № 906/325/19 - без змін.
2. Справу № 906/325/19 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "11" грудня 2019 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.