вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/15898/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Майданевича А.Г.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: прокуратури Набієва М.І.
позивача Ніколова В.М.
відповідача Кикоть Ю.М.
розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД"
на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. (повне рішення складено 11.05.2019 р.)
у справі № 910/15898/18 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1284566,59 грн
У листопаді 2018 року Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби № 286/3/17/296 від 29.09.2017 р. у загальному розмірі 1284566,59 грн.
Вимоги прокуратури обґрунтовані тим, що пред'явлення даного позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зумовлене захистом порушених інтересів держави, оскільки предметом спору є стягнення пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання відповідача за укладеним договором поставки.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/15898/18 позов Військового прокурора Київського гарнізону задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України 150000,00 грн неустойки, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та залишити без розгляду позов Військового прокурора Київського гарнізону.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позов у даній справі заявлено Військовим прокурором без достатніх правових підстав на здійснення представництва, внаслідок чого його позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Також скаржник посилається на те, що місцевим судом в порушення норм процесуального права не було розглянуто його клопотання про залишення позову без розгляду.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" у справі № 910/15898/18 залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15898/18 та призначено до розгляду на 17.09.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3700/19 від 16.09.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15898/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15898/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначеному засіданні суду 17.09.2019 р. оголошено перерву до 08.10.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4013/19 від 07.10.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15898/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15898/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, а у призначеному судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4289/19 від 24.10.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному та участю судді Мартюк А.І. у семінарі призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15898/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15898/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 р. справу № 910/15898/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 26.11.2019 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
29.09.2017 р. між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (далі - постачальник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/296 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику радіатори і котли для системи центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води) вартістю 2589852,00 грн, а замовник забезпечити приймання та оплату зазначеного товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання договори, визначаються специфікацією, відповідно до якої поставка товару повинна бути здійснена до 30.11.2017 р. (включно) (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 2589852,00 грн, у тому числі ПДВ 431642,00 грн (за загальним фондом).
Як передбачено п. 4.1 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то це визначається у рахунку-фактурі).
За змістом п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до до 31.12.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору у строки, передбачені специфікацією, не здійснив поставку товару, внаслідок чого прокуратура вважає, що порушено інтереси держави, а відтак з відповідача підлягає до стягнення штраф та пеня.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1.2 укладеного договору сторони передбачили строк поставки товару до 30.11.2017 р. включно.
Однак у матеріалах справи відсутні докази вчасної поставки товару, передбаченої умовами укладеного договору.
За прострочення виконання зобов'язання щодо вчасної поставки товару, прокуратурою було нараховано до стягнення з відповідача 942706,13 грн пені та 341860,46 штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3.3 вказаного договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України є бюджетною установою, що фінансується за рахунок державного бюджету та на його дії під час розпорядження бюджетними коштами розповсюджується норми Бюджетного кодексу України.
Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Регламентом роботи казначейства в період завершення бюджетного 2017 року останнім днем для подання підтверджуючих документів для здійснення операцій за бюджетними зобов'язаннями було визначено 26 грудня 2017 р.
06.03.2019 р. Міністерство оборони України звернулось до відповідача з листом № 286/6/1616, в якому повідомило останнього, про те, що внаслідок прострочення боржника у зв'язку із закінченням 26 грудня 2017 року бюджетного періоду виконання зобов'язання з передачі товару за договором втратило для нього інтерес, у зв'язку з чим він на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовився від прийняття від боржника виконання.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, у зв'язку з відмовою позивача від прийняття виконання зобов'язання щодо поставки товару, на підставі ст. 612 ЦК України укладений договір між сторонами припинився у зв'язку з його розірванням з 27 грудня 2017 року.
За відсутності у боржника обов'язку передати товар після 27 грудня 2017 р. нарахування штрафних санкцій за порушення такого обов'язку після вказаної дати є безпідставним.
Виходячи з наведеного, за прострочення відповідачем поставки товару за укладеним договором на 26 днів з 1 по 26 грудня 2017 року позивач набув права вимагати від останнього сплати належних йому відповідно до умов п. 7.3.3 договору пені у розмірі 134672,30 грн та штрафу у розмірі 181289,64 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як передбачено ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).
З огляду на вказані обставини, враховуючи рівновагу інтересів сторін при вирішенні даного спору, а також врахувавши в якості виняткового випадку відсутність у будь-кого з учасників негативних наслідків від вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема, вказане правопорушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а також те, що пред'явлені до стягнення штрафні санкції за оцінкою суду є надмірно великими, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про зменшення розмір штрафу та пені до 150000 грн.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення штрафу та пені за порушення строків виконання зобов'язань згідно з умовами договору № 286/3/17/296 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 29.09.2017 р. підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 150000,00 грн штрафних санкцій.
Доводи скаржника про те, що позов у даній справі було заявлено Військовим прокурором без достатніх правових підстав на здійснення представництва, внаслідок чого його позовна заява підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як передбачено ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Порушення інтересів держави, у даному випадку, полягає в тому, що, предметом спору у даній справі є стягнення пені та штрафу через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором. Невиконання чи неналежне виконання своїх договірних зобов'язань стороною, яка укладає договір з Міністерством оборони України, спричиняє шкоду державі.
Вбачається, що під час подання прокуратурою даного позову орган, уповноважений державою здійснювати функції представництва держави - Міністерство оборони України, належним чином не здійснювало захист інтересів держави, з відповідним позовом до суду не зверталось.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України право підлягає захисту судом у разі його порушення, невизнання або оспорювання та не залежить від того, чи понесла індивідуальну відповідальність та особа, яка допустила порушення.
Крім того, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 р. у справі № 915/20/18, від 12.02.2019 р. у справі № 925/118/18.
Разом з цим, ні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ні ст. 53 ГПК України, ні будь-яка інша норма законодавства не передбачають обов'язок прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 924/349/18 від 04.04.2019 р.
Підставою для вжиття прокурором представницьких заходів є, у тому числі, невжиття уповноваженим органом відповідних заходів на захист інтересів держави.
Таким чином, враховуючи виявлені військовою прокуратурою факти порушення інтересів держави та нездійснення Міністерством оборони України захисту цих інтересів, прокурор набув право на представництво інтересів захисту держави.
Доводи скаржника про те, що місцевим судом не було розглянуто його клопотання про залишення позову без розгляду колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 13.02.2019 р., судом першої інстанції було розглянуто вказане клопотання відповідача та ухвалено про відмову в його задоволенні.
Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією, як необґрунтовані.
За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/15898/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/15898/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 11.12.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Л.В. Кропивна
А.Г. Майданевич