Справа № 127/8709/19
Провадження № 22-ц/801/2139/2019
Категорія: 59
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Голота Л. О.
11 грудня 2019 рокуСправа № 127/8709/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,
за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Сичука М.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М., Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № VIH0GF02020538.
Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між його сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений Циц Н.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 29 квітня 2005 року за реєстром № 952. Предметом іпотеки відповідно до вказаного вище договору іпотеки була належна позивачу на праві власності квартира за АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у березні 2017 року позивачу стало відомо про те, що належна їй квартира стала власністю ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки 07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі відповідного рішення про реєстрацію права власності.
Рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ КБ «ПриватБанк» не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки нотаріус проігнорував свій обов'язок перевірити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Нотаріус не надав належної оцінки тому факту, що станом на 07 вересня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем квартири за АДРЕСА_1 було зазначено іншу юридичну особу - Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі і МТФ Трасті Лімітед, а не ПАТ КБ «ПриватБанк».
Державна реєстрація прав ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя, стосовно вказаної квартири була проведена тільки 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Карімовою Н. С.. 12 вересня 2016 року здійснено внесення змін до запису про державну реєстрацію іпотеки на зазначену квартиру (запис 16337962, спеціальний розділ), відповідно до якого змінено відомості про іпотекодержателя на ПАТ КБ «ПриватБанк» (з Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі і МТФ Трасті Лімітед). Зазначені зміни мають вирішальне значення, оскільки вносились після державної реєстрації права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру.
Таким чином, у реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. станом на 07 вересня 2016 року були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя на кватиру за АДРЕСА_1 , оскільки на той момент іпотекодержателем була Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі- Ел-Сі і МТФ Трасті Лімітед.
Оскільки були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, реєстратор мав би, керуючись частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмовити в державній реєстрації прав, проте не зробив цього.
Окрім того, нотаріусом не прийнято до уваги, що під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в іпотекодержателя - ПАТ КБ «ПриватБанк» були відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а у державного реєстратора не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/27754/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 323012,16 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» па підставі кредитного договору № VIH0GF02020538. Рішення набрало законної сили 06 липня 2016 року.
На підставі вказаного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області 26 липня 2016 року було видано виконавчий лист.
ПАТ КБ «ПриватБанк» не подавав вказаний виконавчий лист до виконання у органи ДВС, безперечно, володіючи інформацією про заборону на звернення стягнення, передбачену Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.
Натомість банк звернувся до нотаріуса за реєстрацією права власності.
Окрім того, договором іпотеки не передбачено одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі, одночасно.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. від 07 вересня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк», якого визначено іпотекодержателем, запис № 16339164.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року прийняте державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «УкрСоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. від 07 вересня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк», якого визначено іпотекодержателем, запис № 16339164.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності не проводилася. Іпотекодержатель ПАТ КБ «Приватбанк» ухилився від виконання свого обов'язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Також у реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. станом на 07 вересня 2016 року були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя на кватиру за АДРЕСА_1 , оскільки на той момент іпотекодержателем була Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі- Ел-Сі і МТФ Трасті Лімітед.
Не погоджуючись із рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк», подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що умовами договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. В даному випадку не здійснювалося примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки через органи та посадових осіб, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, а відбулося договірне погашення заборгованості за кредитним договором шляхом переходу права власності на предмет іпотеки. Таким чином, норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Рой В. Л. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача Мотилюк О. В. заперечив проти апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Приватний нотаріус в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції вставнолено наступні обставини.
29 квітня 2005 року між ПАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № VIH0GF02020538, відповідно якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26552,00 доларів США на умовах, визначених цим Договором, а остання зобов'язалась повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим Договором, сплатити проценти у розмірі, що визначаються у договорі, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному договором. Строк кредитування - з 29 квітня 2005 року по 27 квітня 2020 року включно /а. с. 7-8/.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між його сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений Циц Н.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 29 квітня 2005 року за реєстром № 953. Предметом іпотеки відповідно до вказаного вище договору іпотеки була належна позивачу на праві власності квартира за АДРЕСА_1 /а. с. 9-10/.
Пунктом 21 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Згідно пункт 26 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від Іпотекодавця.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року по справі № 127/19556/17 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстрації місця проживання без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні позовних вимог в частині виселення інших осіб, які проживають та/або зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстрації місця проживання без надання іншого жилого приміщення відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишено без змін /а. с. 106-112/.
Згідно довідки ОСББ «Тичини 5» від 06 червня 2019 року в квартирі за АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (власник), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дочка) , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (син).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 150712657 від 21 грудня 2018 року, 07 вересня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31342049 від 12 вересня 2016. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 952, виданий 29 квітня 2005, видавник: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В.; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 2103000533247, виданий 26 липня 2016, видавник: ПАТ КБ «ПриватБанк»; повідомлення, серія та номер: 963, виданий 26 липня 2016, видавник ПАТ КБ «ПриватБанк» /а. с. 11/
Відповідно до копії реєстраційної справи щодо квартири АДРЕСА_1 , яка була оформлена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» про усунення порушень умов кредитного договору № VIH0GF02020538 від 29 квітня 2005 року, адресовані позивачу, у яких зазначено, що прострочена заборгованість за кредитним договором № VIH0GF02020538 від 29 квітня 2005 року складає 359932,00 грн. Одне із повідомлень містить попередження про те, що якщо протягом 30-ти днів вимога не буде виконана, ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 ЗУ «Про іпотеку». Вищезазначені листи направлені рекомендованим повідомленням через Укрпошту позивачу, однак в повідомленні відсутня відмітка та підпис позивача про отримання даного конверту /а. с. 77 - 79/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності не проводилася. Іпотекодержатель ПАТ КБ «ПриватБанк» ухилився від виконання свого обов'язку, передбаченого як ЗУ «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Також у реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. станом на 07 вересня 2016 року були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав ПАТ КБ «Приватбанк» як іпотекодержателя на кватиру за АДРЕСА_1 , оскільки на той момент іпотекодержателем була Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі- Ел-Сі і МТФ Трасті Лімітед.
Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що АТ КБ «Приватбанк» було надіслано позивачу повідомлення від 26 липня 2016 року, згідно з яким банк повідомляє останню про свій намір задовольнити свої вимоги шляхом набуття прав власності на нерухоме майно на підставі пункту 16 договору іпотеки та у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та після спливу тридцятиденного строку з дня отримання даного повідомлення, банком буде зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки. В разі невиконання вищевказаної вимоги про усунення порушеного зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки.
Разом з тим, зазначене повідомлення АТ КБ «Приватбанк» за своїм змістом не відповідає нормам статей 7, 35, 37 ЗУ «Про іпотеку» та вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, та статті 35 ЗУ «Про іпотеку», оскільки не містить змісту порушених зобов'язань (а саме - валюти кредиту, суми наявної заборгованості за кредитним договором із зазначенням усіх її складових), із наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити вартість предмета іпотеки та заборгованість позивача, що погашається за рахунок вартості предмета іпотеки. Матеріали реєстраційної справи висновку про оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності не містять, що свідчить про порушення частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Колегія суддів вважає, що доказів отримання повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем матеріали реєстраційної справи не містять, оскільки наявне у справі повідомлення не містить підпису особи, яка його отримала /а. с. 79/.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року, справа № 306/2053/16-ц, провадження № 14-22цс19, відсутність відомостей про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, є порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Крім того у справі встановлено, оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що кредит є споживчим, наданий в іноземній валюті, тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно копії договору іпотеки від 29 квітня 2005 року загальна площа спірної квартири, яка була предметом іпотеки становить 50 кв. м., доказів наявності у власності позивача іншого нерухомого майна у справі немає, згоди на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_1 не надавала.
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Отже, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа № 726/1538/16-ц, провадження № 14-111цс19.
Суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку, що фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового.
У той же час, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про допущення місцевим судом в резолютивній частині рішення порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції помилкового зазначено про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року прийняте державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «УкрСоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, оскільки сторони та предмет спору у даній справі інший.
Окрім цього, резолютивна частина повного тексту рішення суду відрізняється від скороченого тексту рішення, що свідчить про допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з її резолютивної частини абзацу «про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року прийняте державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «УкрСоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.».
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення матеріально-правових вимог залишено без змін, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2019 року змінити, виключивши з її резолютивної частини абзац «визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року прийняте державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «УкрСоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019».
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота
Судді: Підпис Т. О. Денишенко
Підпис В. П. Рибчинський
Згідно з оригіналом
Головуючий суддя Л. О. Голота
Повний текст постанови складено 11 грудня 2019 року.