Справа № 127/19900/19
Провадження №11-кп/801/1300/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2019,
Цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення; визначення терміну можливого перегляду строку його покарання, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на незгоду з рішенням суду, просить задовольнити його клопотання про звільнення від відбування покарання умовно-достроково. Апелянт переконаний, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам Конвенції і практики Європейського Суду, в Україні відсутній реальний механізм звільнення засуджених від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Дійсно, можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачена ст. 81 КК України та може застосовуватися до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, після фактичного відбуття засудженим визначеної частини покарання.
При цьому, статтею 51 КК України встановлені види покарань, з яких покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п. 11 ч. 1 ст. 51 КК України) і довічне позбавлення волі, тобто безстрокове покарання (п. 12 ч. 1 ст. 51 КК України) є різними видами покарань.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 (справа №5-16кс11), яка є обов'язковою для всіх судів, покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.
Суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали кримінального провадження, проаналізував нормативну базу законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 вироком Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 18.07.1997 засуджено за п.п. «а,г,ж,з» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді смертної кари з конфіскацією всього особистого майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 02.10.1997 вирок Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 18.07.1997 щодо ОСОБА_7 , залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2000 вирок Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 18.07.1997 щодо ОСОБА_7 змінено, смертну кару - розстріл, призначену ОСОБА_7 замінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.
Стаття 87 КК України встановлює, що актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, стосовно індивідуально визначеної особи, а згідно ч. 7 ст. 151 КВК України засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання засудженого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про неврахування судом при розгляді клопотання його захисника вимог ст. 3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та вказаних ним рішень Європейського суду з прав людини, оскільки суд це питання належним чином проаналізував і дійшов правильних висновків про те, що чинне законодавство України щодо можливості здійснення шляхом помилування заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років відповідає вимогам вказаної Конвенції і практиці Європейського Суду з прав людини.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поширюється лише на покарання у виді позбавлення волі на певний строк і до покарання у виді довічного позбавлення волі не може бути застосована, з чим погоджується і апеляційний суд.
Також суд не вправі визначати термін можливого перегляду строку покарання ОСОБА_7 , а також встановлювати критерії, на підставі яких він має відбуватись.
Верховним Судом України в постанові від 17.12.2013 у справі № 21-439а13 визначено, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Засуджений не навів конкретних фактів порушення судом його прав та законних інтересів, а обмежився перерахуванням та декларуванням норм права, в тому числі міжнародного, які порушені не були.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення; визначення терміну можливого перегляду строку його покарання, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя