Справа № 521/12814/18
Провадження № 2/521/657/19
Іменем України
05 грудня 2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Мирончук Н.В.,
при секретарі судового засідання: Юраш К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР про виселення із житла,
До Малиновського районного суду міста Одеси звернулася з позовом Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР, про виселення із житла.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29155318, від 07.04.2016 року о 17:48:25, приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни, Київського міського нотаріального округу, м. Київ, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів (номер інформаційної довідки 97728259) об'єкт нерухомого майна №896707451101, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серії та номер: 580, виданого 22.05.2012 року, видавник: Сегеченко І.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.
Позивач вказує, що на теперішній час у зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1 , яка не має правових підстав на проживання у вищеназвані квартирі.
Також, відповідно до Довідки (виписки із домової книги про склад сім'ї та реєстрації) КГІ «Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький» №853, від 27.06.2018 року, разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 проживає її син 2015 року народження, ОСОБА_2 .
На підставі зазначеного, позивач просить суд виселити відповідача ОСОБА_1 та її малолітнього сина - ОСОБА_2 , 2015 року народження, з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, з мотивів наведених в позовній заяві, просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не прибули про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 141-142), причини неявки суду не повідомили, заяв щодо розгляду справи без їх участі або відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.
Ухвалою суду від 06.11.2018 року було залучено до участі у справі, в якості третьої особи - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без їх участі, просив розглядати справу з урахуванням інтересів дитини.
Суд, оцінивши доводи позивача, встановивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з'ясувавши характер та взаємовідносини сторін, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23 вересня 2011 року, між ПАТ КБ «Євробанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С-321. (а.с. 86)
Згідно п. 1.1 договору, позивач надав кредит, у сумі 10000,00 доларів США для придбання однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та 12000,00 доларів США на ремонтні роботи. (а.с. 86)
23.09.2011 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .
Отже, договір купівлі-продажу був укладений того ж дня, що й кредитний договір.
У відповідності до п. 1.3 Кредитного Договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сторони уклали Договір іпотеки нерухомого майна - АДРЕСА_3 . (а.с. 86)
Отже, 23.09.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 22)
Згідно п. 1.2 Договору Іпотеки, предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця. (а.с. 22)
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів (номер інформаційної довідки 97728259), об'єкт нерухомого майна №896707451101, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серії та номер: 580, виданий 22.05.2012 року, видавник: Сегеченко І.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. (а.с. 30-32)
За змістом ч. 1ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього Закону. За змістом ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.
За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Отже, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців, на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і положення ст. 109 ЖК УРСР.
Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» в п.43 зазначено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекоутримувача або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Враховуючи роз'яснення, викладені в даній Постанові №5, від 30.03.2012р. стосовно прийняття судами рішень про виселення - п.44 суди повинні виходити із того, чи мала дитина (малолітня або неповнолітня) право власності або право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки.
Як вбачається з довідки-виписки з домової книги про склад сім'ї, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані відповідач та її син: ОСОБА_2 , 2015 року народження. (а.с. 100)
Судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки, у відповідача ОСОБА_1 не не було дітей, вони народилися вже після укладання кредитного та іпотечного договорів.
Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підстав для забезпечення відповідачів іншим постійним житлом немає в силу ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 16, 20, 32, 203, 215, 575, 589 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 1, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 109, 132-2 ЖК УРСР, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР про виселення із житла, задовольнити.
Виселити відповідача Нікітіну ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Виселити відповідача ОСОБА_2 , 2015 року народження, з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» витрати по оплаті судового збору, у сумі 3524,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук