10 грудня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 372/3365/14-ц
Апеляційне провадження 22-ц/824/16178/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
при секретарі Гойденко Д.В.
сторони
заявник ОСОБА_1
стягувач Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»
боржник ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року, постановлену під головуванням судді Тиханського О.Б., у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
у липні 2019 рокуОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити сторону виконавчого провадження та визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначала, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.10.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 2626/0408/45-001 від 24.04.2008 у сумі 1 427 950, 27 грн та судовий збір у сумі 3 654 грн.
15.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за кредитним договором № 2626/0408/45-001 від 24.04.2008. Цього ж дня між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ТОВ «Оптимум Фактор» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Оптимум Фактор» набуло право вимоги за цим кредитним договором. У подальшому між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 15052019/01, відповідно до якого вона набула право грошової вимоги за цим же кредитним договором. Внаслідок відступлення права вимоги в одній особі поєднано боржника та кредитора, зобов'язання відповідно до ст. 606 ЦК Україниє припиненим, а тому просила замінити сторону виконавчого провадження та визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30.09.2019 заяву задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № 47993078 та № 47992915 з виконання виконавчих листів № 2-1159/14, виданих Обухівським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитом у сумі 1 427 950,27 грн. У задоволенні вимог про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даною ухвалю суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував положення ст. 606 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Внаслідок припинення зобов'язання за кредитним договором, припиняється і зобов'язання поручителя по договору, який виступає солідарним боржником по виконавчому листу. Судом не враховано, що стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» не містять положень, про те що виконавче провадження закінчується після сплати боржником основної заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 39 цього Закону виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або до іншого органу, який його видав, в зв'язку з чим вважає, що виконавчі листи не підлягають виконанню та мають бути повернуті до Обухівського районного суду Київської області.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.10.2014, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.02.2016, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 1 427 950,27 грн та судовий збір у сумі 3 654 грн.
За заявою ПАТ «Альфа-Банк» від 06.09.2017 стягувачу направлено чотири виконавчі листи, які отриманні ним 11.09.2017.
На виконання вищезазначених виконавчих листів, відділом державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції 03.07.2015 відкрито виконавчі провадження № 47993078 та № 47992915.
15.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу за кредитним договором № 2626/0408/45-001 від 24.04.2008, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за кредитним договором.
15.05.2019 між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ТОВ «Оптимум Фактор» укладено договір факторингу за цим же кредитним договором, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за кредитним договором.
15.05.2019 між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 15052019/01, за цим же кредитним договором, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надала доказів відсутності у боржника заборгованості щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Виконавчі листи були видані на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та яке в подальшому не скасовувалося. На помилковість видачі виконавчих листів заявник також не посилався.
Укладення ж договору про відступлення права вимоги від 15.05.2019, за яким боржник ОСОБА_1 стала стягувачем за судовим рішенням про стягнення з неї кредитної заборгованості не є підставою для визнання виконавчого листа, виданого 20.01.2015 таким, що не підлягає виконанню.
Так, підстави закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Серед таких підстав, зокрема, є визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (ч. 1 та п. 9 ч. 1 т. 39 Закону України «Про виконавче провадження). У такому разі виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Зазначеною нормою не передбачено такої підстави для закриття виконавчого провадження як збіг в одній особі боржника та поручителя.
Судом проведено заміну стягувача з ПАТ «Альфа-Банк» на ОСОБА_1 , відтак остання не має перешкод як стягувач відмовитися від примусового виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до стягнення у повному обсязі виконавчого збору або витрат виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника не знімається і боржник не виключається з Єдиного реєстру боржників. Визнання ж виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню приведе до виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, що суперечить ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник вважає, що у зв'язку із зміною кредитора, який поєднано в одній особі боржника та кредитора, зобов'язання відповідно до ст. 606 ЦК України є припиненими, а тому вважає, що виконавчі листи є такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до т. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс», а також відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 відступлення права вимоги було здійснене не у зв'язку з тим, що АТ «Альфа-Банк» чи ТОВ «ФК «Централ Фінанс» мало перед ОСОБА_1 фінансові чи інші зобов'язання, а за плату. Фактично таким способом сторони вирішили між собою питання виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 06.10.2014 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 1 427 950,27 грн.
Проте за рішенням суду, за якими видано виконавчі листи, солідарно стягнуто заборгованістьз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» як заборгованість за кредитом в розмірі 1 427 950,27 грн, так судовий збір у сумі 3 654 грн.
З договору про відступлення права вимоги не вбачається, що сторони вирішили питання про відступлення права вимоги щодо судового збору.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Ухвала суду в частині задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження не оспорюється, а відтак в апеляційному порядку не переглядається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 10.12.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик