09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/8934/17
провадження №22-ц/824/15857/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1,
представник відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року /суддя Плахотнюк К.Г./
у справі за скаргою ОСОБА_5 на рішення головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Тетяни Ігорівни, заінтересована особа: ОСОБА_4 , -
ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Бабкової Т.І. Просила визнати постанову від 13.04.2017 року про закінчення виконавчого провадження винесену головним державним виконавцем Бабковою Т.І. в межах ВП №53374999 про зобов'язання ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири неправомірною; зобов'язати головного державного виконавця Бабкову Т.І. повернути виконавчий лист №752/9805/16-ц від 06.02.2017 року про зобов'язання ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року скаргу задоволено частково. Визнано постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 13 квітня 2017 року про закінчення виконавчого провадження неправомірною. /т. 3 а.с. 18-24/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу, відмовивши у задоволенні скарги у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що боржнику ОСОБА_5 18.03.2017 р. стало відомо про існування заочного рішення, на виконання якого було відкрито виконавче провадження. Суд першої інстанції фактично звільнив боржника від обов'язку виконувати рішення суду, визнавши належним доказом повідомлення державного виконавця ОСОБА_5. про зміну місця проживання поданням скарги стягувача ОСОБА_4 . Водночас зміна адреси проживання або реєстрації повинна підтверджуватись належними доказами, а не повідомленням скаржника. Також вказувала на пропуск строку звернення зі скаргою, оскільки представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_3 було відомо про те, що 13.04.2017 р. закінчено виконавче провадження, а тому, звертаючись на 15-й день - 28.04.2017 р. зі скаргою на дії державного виконавця, пропустив 10-ти денний термін оскарження, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Представник заявника ОСОБА_3 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Повторно наголошувала на тому, що боржник була необізнана про наявність виконавчого провадження, не отримувала копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 про вселення та усунення перешкод у користуванні приватною власністю - задоволено. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_5 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 , не чинити ОСОБА_4 , перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири. /т. 1 а.с. 59-62/
09.02.2017 р. постановою головного державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Бабкової Т.І. відкрито виконавче провадження ВП №53374999 з примусового виконання виконавчого листа №752/9805/16-ц, виданого 06 лютого 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири. /т. 2 а.с. 55/
Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 13 квітня 2017 року виконавче провадження ВП №53374999 закінчене на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що 28.03.2017 року направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. /т. 2 а.с. 73/
25.04.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва відмовлено у перегляді заочного рішення за заявою про перегляд від 31.03.2017 р. /т. 1 а.с. 95-96/
28.04.2017 р. представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 звернулась зі скаргою на рішення державного виконавця. Просила визнати постанову головного державного виконавця Бабкової Т.І. від 13 квітня 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП №53374999 про зобов'язання ОСОБА_5 , законного представника малолітнього ОСОБА_6 , не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири - неправомірною. Просила зобов'язати головного державного виконавця Бабкову Т.І. повернути виконавчий лист №752/9805/16-ц від 06 лютого 2017 року до Голосіївського районного суду міста Києва. /т. 2 а.с. 1/
04.07.2017 р. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року залишено без змін. /т. 1 а.с. 129-131/
31.10.2017 р. Голосіївським районним судом м. Києва у задоволенні скарги відмовлено. /т. 2 а.с. 82-84/
27.12.2018 р. Постановою Київського апеляційного суду ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. /т. 2 а.с. 155-158/
12.09.2019 р. Голосіївським районним судом м. Києва скаргу ОСОБА_5 на рішення головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І., задоволено частково. Визнано постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 13 квітня 2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №752/9805/16-ц виданого 06.02.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_5 , законного представника малолітнього ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від цієї квартири неправомірною. /т. 3 а.с. 18-24/
Також судом встановлено, що за даними копії виконавчого провадження №53374999 наданої начальником Голосіївського районного ВДВС міста Київ 22.09.2017 року, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 09.02.2017 року надіслано на адресу боржника ОСОБА_5 , яка вказана у виконавчому листі, однак реєстр відправки вихідної кореспонденції Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві до якого внесено відправлення кореспонденції адресату ОСОБА_5 не містить даних про дату відправлення зазначеної в ньому кореспонденції з відділу зв'язку /т. 2 а.с. 55-57/
У наданій суду копії матеріалів виконавчого провадження міститься копія поштових відправлень з Голосіївського РВДВС на адресу ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 , які відсилалися 15.02.2017 року та 05.03.2017 року та повернуті з зазначенням відділом зв'язку причин - за закінченням встановленого строку зберігання. /т. 2 а.с. 75/
Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції керувався нормами ст. 447 ЦПК України про те, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи; правилами ч. 1 ст. 449 цього Кодексу якою встановлено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій; ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» за якою постанова про відкриття виконавчого провадження, надсилається рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Встановивши, що боржник за виконавчим провадженням ВП № 53374999 ОСОБА_5 не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що у головного державного виконавця Бабкової Т.І. були відсутні підстави для висновку, що останньою не виконано без поважних причин рішення.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
ОСОБА_5 у всіх заявах по суті спору та в суді апеляційної інстанції вказує на те, що до суду зі скаргою звернулася на десятий робочий день, що передбачено правилами ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», строк звернення обрахований у відповідності до профільного закону у робочих днях.
Водночас, ЦПК України, в редакції, діючій на момент звернення, що кореспондується зі ст. 449 ЦПК України на момент розгляду справи,строк звернення передбачено у календарних днях, що становить 10 календарних днів.
13.03.2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову щодо виключної правової проблеми, в якій дійшла наступного висновку: «Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений п. «а» ч. 1 ст. 341 цього Кодексу». ВП ВС також зазначила, що ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. А ст. 74 Закону України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до ч. 3 ст. 74 зазначеного Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, скаржник має право звернутись зі скаргою на дії державного виконавця, до суду, в межах 10-денного строку, що обчислюється в календарних днях, передбаченого ЦПК України.
Такий строк скаржником пропущено.
Окрім того, щодо вимог скарги, слід вказати скаржнику на те, що визнання постанови неправомірною та зобов'язання повернути виконавчий лист до суду не є ефективним способом захисту прав скаржника. В суді апеляційної інстанції вона вказувала на те, що постанову про притягнення до кримінальної відповідальності не оскаржувала, постанова не скасована. Визнання постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірною, не тягне за собою автоматичного скасування рішення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Окрім того, відсутня і відмова скаржника в частині вимог щодо повернення до суду виконавчого документа, незважаючи на описову частину рішення суду першої інстанції щодо підтримання скарги в частині лише визнання постанови неправомірною.
Таким чином, задовольняючи вимоги скарги в частині визнання постанови державного виконавця неправомірною, суд першої інстанції допустив процесуальну помилку, вираховуючи процесуальний строк на звернення зі скаргою у робочих днях, фактично не розглянув вимоги щодо зобов'язання державного виконавця повернути виконавчий документ до суду, та не звернув уваги на належність обраного скаржником способу захисту права.
З огляду на викладене, колегія доходить висновку про відмову у задоволенні скарги.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків апеляційного суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, дублюючи обставини, викладені у скарзі по суті, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 384, 20 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року - скасувати.
У задоволенні скарги ОСОБА_5 на рішення головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Тетяни Ігорівни, заінтересована особа: ОСОБА_4 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 / РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_4 / РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4/ 384 , 20 /триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок/ гривень.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: