05 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12019110180000055 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року,
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року, з підготовчого судового засідання, повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110180000055 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як містить не зрозуміле і не конкретизоване обвинувачення, оскільки, як при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, так і у обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_7 05.02.2019 року та 07.02.2019 року вчинила протиправні дії, однак, при цьому не зазначено як кваліфікуються її дії, вчинені 05.02.2019 року, та не зазначено у вчиненні якого злочину 05.02.2019 року її при цьому звинувачують.
І за наявності таких недоліків обвинувального акта суд позбавлений можливості роз'яснити обвинуваченій суть пред'явленого обвинувачення, а їй самій розуміти у скоєнні яких злочинів її звинувачують.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду, прокурор у провадженні _______________________________________________________
Справа №11-кп/824/3306/2019 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_1
подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу суду незаконною через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати, а обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314, 315 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 у чіткій відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України сформульовано обвинувачення та у відповідності до диспозиції ч. 2 ст. 190 КК України вказано конкретні діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 із зазначенням кваліфікуючих ознак вказаного складу злочину.
При цьому у формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 точно описано обставини справи із зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину та конкретизовано необхідний перелік обставин, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у тому числі час, місце та спосіб вчинення злочину, а також вид і розмір шкоди, завданої такими злочинами, які у своїй сукупності відображають склад злочину, інкримінованого вказаній особі.
Також, повертаючи обвинувальний акт, суд не взяв до уваги п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» та узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 КК України) Верховного суду України від 01.12.2008 року, що, якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому злочину, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України.
Крім того, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року про практику призначення судами кримінального покарання вказано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно повернув прокурору обвинувальний акт, який в дійсності відповідає визначеним законодавчим вимогам, чим допустив ухвалення рішення, яке суперечить вимогам кримінального процесуального закону, що свідчить про його формальній характер та про допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також захисника ОСОБА_6 , який поклався на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Пунктами 1 - 9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акту прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як убачається з обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , в ньому зазначені всі обов'язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд в ухвалі зазначив, що він містить не зрозуміле і не конкретизоване обвинувачення, оскільки, як при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, так і у обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_7 05.02.2019 року та 07.02.2019 року вчинила протиправні дії, однак, при цьому не зазначено як кваліфікуються її дії, вчинені 05.02.2019 року, та не зазначено у вчиненні якого злочину 05.02.2019 року її при цьому звинувачують.
Однак, під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення злочину повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинуваченого.
Тому як вважає колегія суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченої, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора у провадженні щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110180000055 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3