03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/15509/2019
05 грудня 2019 року м. Київ
Справа № 761/33840/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Осаулова А.А.Є.,
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
04 жовтня 2019 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу об'єкти нерухомості. Заяву обґрунтовано тим, що тривалий час зобов'язання з повернення боргу не виконується та є ймовірність відчуження належних відповідачу об'єктів нерухомого майна, що унеможливить ефективний захист інтересів позивача та унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому просила заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вказує, що заборгованість відповідача становить 100 000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.08.2019 року складає 2 506 000 грн. Відповідач тривалий час ухиляється від повернення грошових коштів, які були взяті в борг.
Зазначає, що відповідачу на праві приватної власності належите нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0, 0807 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 134,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 . Наявність у власності відповідача вказаного нерухомого майна підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.10.2019 року, що містяться в матеріалах справи.
Стверджує, що відповідач намагається продати належне їй нерухоме майно, що підтверджується роздруківками з Інтернет ресурсу «Inforico», з яких вбачається, що виставлені на продаж квартира та садовий будинок відповідача.
Посилається на те, що оскільки відповідачем довгий час зобов'язання по поверненню коштів не виконується, а розміщення оголошення про відчуження нерухомого майна, що їй належить, свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на швидку реалізацію належного їй майна, існує ймовірність відчуження належного відповідачу майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Вважає, що висновки суду про те, що забезпечення позову по даній справі порушить права чиінтереси третіх осіб, також не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до судунадано Інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майноіндексний номер 183633601, 183632289, 183631590 від 04.10.2019 року, з яких вбачається, що на вказане майно зареєстровано право власності тільки за відповідачем, а тому жодні права чи інтереси третіх осіб порушені не будуть. Крім того, статтею 151 ЦПК України встановлено вимоги, яким повинна відповідати заява про забезпечення позову. Вказана стаття не встановлює для заявника обов'язку надавати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заяву про забезпечення позову. Сам факт належності відповідачу спірного нерухомого майна свідчить про те, що він має можливість у будь-який момент відчужити його на користь третіх осіб.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З виділених матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 100 000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.08.2019 року складає 2 506 000 грн., а також 3% річних в сумі 76415 грн. 84 коп. та 523 513 грн. 70 коп. процентів за користування позикою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 21 серпня 2016 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 100 000 доларів США, що в еквіваленті в день передачі грошових коштів по курсу НБУ складало 2 517 000 грн., що підтверджується розпискою відповідача, написаною власноручно. Як вбачається з тексту розписки, ОСОБА_3 отриману грошову суму зобов'язувалася повернути до 21 серпня 2018 року. Свої зобов'язання по розписці відповідач не виконала.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача посилалась на те, позивачу відомо, що відповідачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, площею 0, 0807 га., розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 134,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 56,98 кв.м. Наявність у власності відповідача вищевказаного нерухомого майна підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивачу стало відомо, що відповідач намагається продати, належне їй нерухоме майно, що підтверджується роздруківками з інтернет ресурсу «Inforico», з яких вбачається, що виставлені на продаж квартира та садовий будинок відповідача.
Оскільки відповідачем довгий час зобов'язання по поверненню коштів не виконується, а розміщення оголошення про відчуження нерухомого майна, що їй належить, свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на швидку реалізацію, належного їй майна, існує ймовірність відчуження належного відповідачу майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві. З роздруківок з сайту оголошень про продаж об'єктів нерухомості не можливо ідентифікувати об'єкти нерухомості та встановити дату розміщення таких оголошень, оскільки немає можливості перевірити актуальність на даний час таких оголошень, та перевірити належність об'єктів нерухомості, зазначених в оголошеннях, саме відповідачу.
Крім того, суд вважав, що в даному випадку забезпечення позову є по суті вирішенням спору по суті без винесення судового рішення за наслідками розгляду справи, що не відповідає сутності судового розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Проте суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для забезпечення позову.
Враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір про стягнення коштів за договором позики, про що свідчить сам по собі факт звернення позивача до суду з цим позовом, а оскільки розмір позовних вимог є значним, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.10.2019 року, відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0, 0807 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 134,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 .
Право власності ОСОБА_3 на вищевказане нерухоме майно також підтверджується витягами з Державного реєстру право на нерухоме майно про реєстрацію право власності. Крім того, право власності на квартиру АДРЕСА_2 підтверджується копією свідоцтва про право на житло від 20.02.1996 року.
Враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу, колегія суддів вважає, що даний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем, є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення коштів в розмірі 100 000 доларів США, а також 3% річних в сумі 76415 грн. 84 коп. та 523 513 грн. 70 коп. процентів за користування позикою, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: земельну ділянку, площею 0,0807 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 134,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 , що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року - скасувати та постановити нове судове рішення:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 :
- земельну ділянку, площею 0, 0807 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастровий номер 3221888800:38:112:0132, цільове призначення: для ведення садівництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 242379632218, номер запису про право власності: 3852312;
- садовий будинок, площею 134,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242462832218, номер запису про право власності: 3853711;
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56, 98 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 58275380000, номер запису про право власності: 3297689.
Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Постанова підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення до виконання - три роки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.