03 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві з застосуванням відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2019 року включно відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гостомель, Київської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Постановлене рішення мотивоване тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування заявлених ризиків у поведінці останнього, що в сукупності з даними про особу підозрюваного дають підстави для застосування відносно нього виняткового запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник підозрюваного просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю підстав для застосування відносно ОСОБА_7 будь якого запобіжного заходу, посилаючись на ті обставини, що його підзахисний статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019110150000255 не набув. Зокрема, згідно доводів апеляційної скарги, наявна в матеріалах судового провадження копія повідомлення про підозру не підписана слідчим. Крім того, як зазначає захисник, на час вручення вказаного повідомлення, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже здійснювалося іншим органом, що на думку захисника свідчить, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру неналежною особою. Посилається адвокат і на необґрунтованість підозри, оскільки вважає, що в наданих суду матеріалах відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_7 та наслідками.
Що стосується самого запобіжного заходу, то як зазначає апелянт, його обрано неналежним судом, посилаючись на ті обставини, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області була надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 та його доставку після затримання до Вишгородського районного суду Київської області. Проте, всупереч вимогам суду, ОСОБА_7 , після затримання, було доставлено для вирішення питання про обрання йому запобіжного заходу до Ірпінського міського суду Київської області.
Також, на думку адвоката, слідчим суддею не було враховано належним чином і даних про особу підозрюваного, який працює, в минулому не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та дідуся, а також потребує постійного лікування, що в умовах слідчого ізолятора є неможливим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано.
Так, обираючи відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом перевірено та встановлено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Також, під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються доданими до клопотання матеріалами.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував і дані, які характеризують особу підозрюваного та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, на підставі чого дійшов висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не в змозі запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв'язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за викладених у клопотанні обставин, слідчим доведена та сумніву у суду щодо їх достатності не викликала.
При цьому слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд при розгляді справи по суті, в тому числі це стосується і питань належності і допустимості доказів, доведеності чи недоведеності вини, кваліфікації дій.
Що стосується посилань захисника на ті обставини, що його підзахисний не набув статусу підозрюваного, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1,2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії.
Так, 25 березня 2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110150000255, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
28 березня 2019 року у даному кримінальному провадженні було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, яке у цей же день було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме направлено поштою за місцем його реєстрації та проживання (а.с. 61-63).
Також, 28 березня 2019 року вказане повідомлення про підозру було вручено матері підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , яка відмовилася його отримувати в присутності двох понятих, що підтверджується відповідним протоколом (а.с. 64).
Постановою слідчого СВ Вишгородського ВП ГУНП від 30 березня 2019 року підозрюваного ОСОБА_7 було оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2019 року надано дозвіл на затримання підозрюваного.
10 квітня 2019 року ОСОБА_7 було затримано та вручено письмове повідомлення про підозру. Підозрюваний відмовився засвідчувати факт його отримання, що було зафіксовано у присутності понятих.
Таким чином, у відповідності до вимог Кримінального процесуального закону ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019110150000255.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що на час затримання ОСОБА_7 було змінено орган, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110150000255, що на думку захисника вказує на неналежність особи, яка здійснювала повідомлення про підозру, то вони є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, письмове повідомлення про підозру було складене 28 листопада 2019 року старшим слідчим СВ Вишгородського ВП ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , який на час його складання та вручення в порядку передбаченому КПК України, входив до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 12019110150000255, що підтверджуються наявною в матеріалах провадження постановою заступника начальника СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області (а.с. 8) та був уповноважений на вчення таких дій.
Додана до клопотання слідчого копія повідомлення про підозру підписана слідчим та прокурором (а.с. 59).
Також, встановлено, що розгляд клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувся належним складом суду та з дотриманням правил підсудності.
Враховуючи у відповідності до вище зазначеного тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, розмір покарання, який загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи та характер інкримінованих йому дій, які відносяться до насильницьких злочинів та мають підвищений рівень суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, те, що його було оголошено в розшук, що вказує на наявність спроб ухилятися від органів досудового розслідування, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено, що такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення і є співмірним з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного.
Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Ті дані про особу підозрюваного, на які посилається захисник, були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни останньому запобіжного заходу.
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 182, 183, 193, 194, 309, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2019 року включно відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2683/2019 Категорія ст. 183 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1