Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/13813/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 04 березня 2010 року
в складі судді Ганечко О.М.
по справі №2-3590/10 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
06 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідачки грошові кошти в розмірі 479 750 грн, як безпідставно отримані (т. 1, а.с. 66).
Позов обґрунтовував тим, що на протязі 2007-2008 він уклав з ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) п'ять договорів позики, за умовами яких він зобов'язався передати останньому в позику та управління на комерційні проекти грошові кошти в розмірі 98 000 доларів США. З метою виконання умов першого договору позики, позивач в день укладення договору позики, а саме 22.08.2007 отримав у ВАТ «Кредитпромбанк» кредит у розмірі 51 800 доларів США. В день отримання кредиту (22.08.2007) грошові кошти у розмірі 252 500 грн передав ОСОБА_3 через ОСОБА_1 , від якої отримав квитанцію до прибуткового касового ордеру. Також ним передано в управляння ОСОБА_3 через ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 227 250 грн, які він взяв у борг у знайомих. Зазначив, що на підтвердження отримання коштів ОСОБА_1 видала йому три квитанції до прибуткового касового ордеру на суми 126 250 грн, 50 500 грн та 50 500 грн, засвідчених печаткою ФОП ОСОБА_1
Посилаючись на те, що грошові кошти передані ним через ОСОБА_1 до ОСОБА_3 так і не потрапили, на його прохання відповідачка ніяких дій, спрямованих на повернення коштів не вчиняє, просив стягнути їх з відповідачки.
Крім того, посилаючись на те, що у зв'язку неповерненням відповідачкою коштів він зазнав надмірних хвилювань та душевного стресу, просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 80 000 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2010 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 479 750,00 грн, як безпідставно набутих коштів.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено та вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом неправильно встановлено обставини щодо отримання ОСОБА_1 від позивача 22.08.2007 грошових коштів в сумі 252 50 грн та 31.01.2008 грошових коштів в сумі 227 250 грн. Зазначила, що грошових коштів від ОСОБА_2 не отримувала, квитанції до прибуткового касового ордеру не оформляла та їх не підписувала, а тому у суду не було підстав для стягнення з неї коштів на користь позивача. Дані обставини підтверджуються доказами, долученими в копіях до заяви про перегляд заочного рішення, оригінали яких містяться в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 та інших осіб. Цивільним позивачем у кримінальній справі є ОСОБА_2 .
Судом не взято до уваги, що у даній справі позивач не надав жодного оригіналу документу, який би підтверджував те, що ОСОБА_1 отримала від нього грошові кошти. Надані позивачем копії квитанцій до прибуткового касового ордеру не є належними доказами передачі ОСОБА_1 коштів, оскільки з них вбачається, що кошти отримала інша особа - ОСОБА_4 .
Крім того, як на підставу скасування рішення суду вказувала на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, у зв'язку з тим, що перебувала в СІЗО, і не могла подати заперечення проти позову та докази на обгрунтування своїх заперечень.
За вказаних обставин просила скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2010 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити апеляційну скаргу, а рішення - скасувати.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_6 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України, що кореспондується із положеннями ст. 158 ЦПК України в редакції 2004 року, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України, що кореспондується із положеннями ст. 74 ЦПК України в редакції 2004 року, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України, що кореспондується із положеннями п.1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України в редакції 2004 року, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України, що кореспондується із положеннями ст. 10 ЦПК України в редакції 2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Матеріали справи не містять доказів про отримання відповідачем судових повісток про день, час та місце розгляду справи, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження належного повідомлення.
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначені вимоги законодавства та обставини справи до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи на 04.03.2010, суд розгляд справи не відклав, причини неявки відповідача в судове засідання не з'ясував.
Крім того, згідно Довідки про звільнення, наданої відповідачем, ОСОБА_1 з 25.02.2009 перебувала Кивському СІЗО. Звільнена з СІЗО під заставу 11.12.2013 (т. 1, а.с. 133).
Наведені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим),
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з фотокопії договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №000197 від 30.06.2007 ОСОБА_2 став слухачем системи тренінгів «GST».
22 серпня 2007 року ОСОБА_2 уклав кредитний договір №49.44/07/07-НВС з ВАТ «Кредитпромбанк», за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 51 800 доларів США та за договором іпотеки №49.44/07/І-07/07-НВС передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 11).
В той же день, 22 серпня 2007 року ОСОБА_2 уклав договір позики з ОСОБА_3 на суму 252 500 грн, що становило згідно курсу Національного банку України 50 000 доларів США (т. 1, а.с. 4). В подальшому ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договори позики від 31 січня 2008 на загальну суму 227 250 грн, що становило згідно курсу Національного банку України 45 000 доларів США (т. 1, а.с. 5-7). 10 березня 2008 року ОСОБА_2 уклав договір позики з ОСОБА_3 за яким передав останньому 15 150 грн, що становило згідно курсу Національного банку України 3 000 доларів США. Даний договір також не підписаний ОСОБА_3 (т. 1, а.с 8). Водночас, договір позики від 31 січня 2008 року на суму 126 250 грн, що становило згідно курсу Національного банку України 25 000 доларів США, не підписаний позичальником ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 5).
Відповідно до копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 22 серпня 2007 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 252 500 грн. Згідно трьох копій квитанцій до прибуткового касового ордеру від 31 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 кошти в розмірі 125 250 грн, 50 050 грн, 50 050 грн, на загальну суму 227 250 грн (т. 1, а.с. 9).
З акту передачі від 04 червня 2008 року, підписаного ОСОБА_2 , бухгалтером ОСОБА_7 , помічником бухгалтера ОСОБА_8 , та затвердженого підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1 , яка зазначена в акті як «тренер по стране», останні підтвердили, що прийняли кошти від ОСОБА_2 у розмірі 98 000 доларів США, що становило згідно курсу Національного банку України 494 900,00 грн (т. 1, а.с. 10).
Як вбачається з постанови від 03 серпня 2009 про визнання особи цивільним позивачем у кримінальній справі №01-12124 за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яка надана відповідачем, у ході досудового слідства установлено, що ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду на суму 95 624,80 доларів США (т. 1, а.с. 65).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачем на підтвердження передачі коштів ОСОБА_1 надано неналежні докази, а саме копії квитанцій, оскільки з протоколу виїмки, який надано ОСОБА_1 вбачається, що оригінали цих квитанцій до прибуткового касового ордеру знаходяться в матеріалах кримінальної справи (т. 1, а.с. 149-150).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_2 не отримувала, квитанції до прибуткового касового ордеру не оформляла та їх не підписувала, колегія суддів зазначає наступне.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала факт, що на час правовідносин з ОСОБА_2 вона здійснювала підприємницьку діяльність та була зареєстрована ФОП.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на квітень 2007) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на квітень 2007) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 11-13 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Відповідно до пп. 3.1, 3.3 п. 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
У квитанції до прибуткового касового ордера зазначаються: назва підприємства; номер документа; від кого прийнято готівку; підстава; сума; дата складання; підписи головного бухгалтера та касира, печатку (штамп) касира або відмітка касового апарату.
Підпунктом 3.11 п. 3 Положення №637 передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.
Згідно з пп. 3.12 п. 3 Положення №637 під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що квитанції до прибуткового касового ордера повинні містити такі реквізити: назва підприємства; номер документа; від кого прийнято готівку; підстава; сума; дата складання; та підписуватися касиром та головним бухгалтером або працівника, уповноваженого керівником та засвідчується відбитком печатки підприємства (фізичної особи-підприємця).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебула на обліку в державній податковій інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби з 24.02.2000 по 30.12.2016.
Надані позивачем копії квитанцій до прибуткового касового ордера відповідають вищезазначеним вимогам, а доводи ОСОБА_1 про те що вона не підписувала прибуткові касові ордери, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вимогами законодавства на час вчинення правочинів не передбачалося підпису керівника на таких ордерах.
З аналізу наданих позивачем доказів вбачається, що отримані ОСОБА_2 квитанції до прибуткового касового ордеру у відповідності до законодавства засвідчено відбитком печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не доводила факт, що на квитанціях міститься не її печатка, також не доводила факт втрати або викрадення цієї печатки. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилалися лише на те, що вона є так само потерпілою особою від злочинних дій ОСОБА_3.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що позивачем належними доказами доведено факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 479 750 грн.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідачки на його користь кошти в сумі 479 750 грн, як безпідставно набуті відповідачкою відповідно до ст. 1212 ЦК України.
За змістом ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених у ст. 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У ч. 1 ст. 202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошей).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач не доводила, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти на правовій підставі, не у заборонений цивільним законодавством спосіб, та з метою забезпечення породження між ними відповідних правовідносин у майбутньому, які прямо передбачені в ч. 2 ст. 11 ЦК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів як безпідставно набутих.
Оскільки спірні правовідносини не передбачають відшкодування моральної шкоди, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в цій частині. Також, позивачем рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося.
З огляду на те, що судом розглянуто справу з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача у справі, то згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 479 750 (чотириста сімдесят дев'ять сімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай