Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №814/800/15
адміністративне провадження №К/9901/3478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
ТОВ «Техноторг» подало до суду позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.02.2015 № 504070000/2015/000009/1 та картку відмови від 13.02.2015 № 504070000/2014/00016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не довів неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною контракту та безпідставно застосував інший метод.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 22.07.2015 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2015 № 504070000/2015/000009/1, картку відмови від 13.02.2015 № 504070000/2014/00016.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.11.2015 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що аналіз документів, поданих позивачем до митниці, засвідчує, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем. Довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрат на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрат на навантаження, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось. Пов'язаність позивача з постачальником не доведена. Позивач придбав товар у його безпосереднього виробника і враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар за більш низькою ціною, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічний товар, але має бути реальною ціною товару.
Миколаївська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального права та прийняли незаконні та необґрунтовані судові рішення , які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Олендер І.Я.
Верховний Суд ухвалою від 02.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 03.12.2019
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Позивач подав митну декларацію від 13.02.2015 № 504070000/2015/000511 на товар - 1 одиниця жатки New Holland, модель 20GHCP (ширина захвату 6.1 м), в якій зазначив ціну товару 5000,00 євро.
У підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивач надав документи, передбачені частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України: контракт від 10.01.2014 № UA-EAC-EUR-2014; доповнення № 1 до контракту від 10.01.2014; поправку № 4 до контракту від 21.10.2014; додаток № 16 до контракту від 19.01.2015; специфікацію № 16 до контракту від 19.01.2015; рахунок-фактуру (Invoice) від 06.02.2015 № FTCNH150009927; договір на перевезення від 01.08.2014 № 10; товарно-транспортну накладну (CMR) від 06.02.2015 № 002; довідку перевізника ТОВ «РОСАВТОТРАНС» від 09.02.2015 вих. № 2 щодо вартості перевезення та навантаження оцінюваного товару; лист позивача від 13.02.2015 № 91 щодо надання додаткових документів за МД від 13.02.2015 № 504070000/2015/000511; витяг з прайс-листа CNHI International SA від 31.12.2014 та комерційну пропозиції CNHI International SA від 02.12.2014, а також її переклад на українську мову; копію митної декларації країни відправлення від 09.02.2015 № 15PL335010Е0035654; відповідь CNHI International SA від 11.02.2015 з приводу митної декларації, а також переклад цієї відповіді на українську мову; заявку від 04.02.2015 № 100 на транспортно-експедиторське обслуговування та рахунок-фактуру від 11.02.2015 № 15 на оплату послуг з перевезення; рахунок на оплату замовлення від 31.01.2014 № 48; видаткову накладну від 31.01.2014 № В- 38; копію банківської виписки від 07.02.2014, від 27.08.2014, від 17.09.2014, від 22.10.2014 та від 24.10.2014.
Посадова особа підрозділу митного оформлення направила позивачу електронне повідомлення, в якому зазначила, що у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме надані декларантом документи мають розбіжності та неточності, які полягають у тому, що інформація щодо витрат на навантаження, зазначена у довідці про транспортні витрати від 09.02.2015 № 2, суперечить пункту 3.2 розділу 3 договору від 01.08.2014 № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, надані документи не містять інформацію щодо числових значень складових митної вартості. Щодо транспортних витрат відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспортні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості та її складових частин необхідно надати: виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 Договору від 01.08.2014 № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію декларації країни відправлення та митні документи, передбачені пунктом 8.4 контракту від 10.01.2014 № UA-EAC-EUR-2014; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
На вимогу митниці позивач у листі від 13.02.2015 виклав додаткові пояснення.
Відповідач прийняв рішення від 13.02.2015 № 504070000/2015/000009/1 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість групи товарів була збільшена в наслідок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Митниця визначила митну вартість товару в сумі 13351,00 євро, замість задекларованої позивачем вартості - 5000 євро, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2015 № 504070000/2015/00016.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною третьою 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Статтею 320 МКУ запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означає те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша).
У логічному зв'язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
З наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини засвідчують, що позивач разом з митною декларацією в повному обсязі надав митниці документи, передбачені частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару. Подані позивачем документи для визначення митної вартості товару є достатніми, не містять розбіжностей, ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, суди установили, що довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема щодо витрат на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрат на навантаження, позивач надав повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось. У митній декларації країни відправлення указана загальна вартість за комбайн і жниварку, але постачальник надав відповідь, в якій зазначена вартість кожного товару окремо і вартість жниварки співпадає з інвойсом. Суди зазначили, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов'язаність позивача з постачальником. Постачальником товару є безпосередньо його виробник - компанія CNHІ International SA, яка є відомим світовим концерном з виробництва сільськогосподарської, будівельної та промислової техніки. Позивач має прямий договір з виробником товару. Враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар за більш низькою ціною.
Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність розбіжностей, що б давали контролюючому органу підстави для сумніву у підтвердженні числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, свідчать, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зроблених за результатом оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі. Такі доводи не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених ними на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.Я.Олендер
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду