Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №640/20797/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.) у справі №640/797/15-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил від 01.10.2015 №507/80700/15 за статтею 475 Митного кодексу України про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 850грн.
Постановою Київського районного суду міста Харкова від 21.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Харківська митниця ДФС оскаржила його у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 та залишити в силі постанову Київського районного суду міста Харкова від 21.03.2016.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі №640/797/15-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №640/797/15-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 матеріали справи прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 03.12.2019.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що полягає у ненаданні належної оцінки доводам митного органу, невідповідність висновків суду обставинам справи. На думку відповідача, під час прийняття рішення, апеляційним судом не враховано положення частини першої статті 467 Митного кодексу України, яким встановлено строк накладення адміністративного стягнення, не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, у випадку триваючого правопорушення - шість місяців з дня виявлення. У касаційній скарзі митний орган повідомляє, що матеріали справи про порушення митних правил подані на розгляд керівнику митниці 01.10.2015 та в цей день останнім розглянуті. Відтак, з моменту складання протоколу від 02.09.2015 та до передання матеріалів не розгляд керівнику - не минув строк, встановлений статтею 525 Митного кодексу України. У вказаний період здійснювались процесуальні дії з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення спору.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Харківської митниці ДФС від 22.06.2015 №237 Про призначення перевірки робочою групою митниці було проведено перевірку дотримання вимог законодавства України під час митного оформлення товарів ТОВ «Євро-Диліжанс» в режим «безмитна торгівля» з режиму «митний склад» протягом 2013-2015 років.
Внаслідок проведеної перевірки виявлено наступне:
у звіті за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 зазначено, що протягом звітного кварталу підприємством було реалізовано 80 посудин товару «Vodka Boris Jelzin» оформленого митною декларацією №807030000/2014/000378. При цьому, у попередньому звіті (за період з 01.07.2014 по 30.09.2014) було реалізовано 17 посудин товару «Vodka Boris Jelzin», оформленого митною декларацією №807030000/2014/000378. Залишок товару по цій митній декларації станом на 01.10.2014 становив 63 посудини;
у звіті за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 зазначено, що протягом звітного кварталу підприємством було реалізовано 100 посудин товару «Vodka Boris Jelzin» оформленого митною декларацією №807030000/2014/000454. При цьому, у попередньому звіті (за період з 01.10.2014 по 31.12.2014) було реалізовано 51 посудину товару «Vodka Boris Jelzin», оформленого митною декларацією №807030000/2014/000454. Залишок товару по цій митній декларації станом на 01.01.2015 становив 49 посудин;
відповідно до звітів за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 (з урахуванням помилок у звітах) підприємством було реалізовано 500 посудин товару «Vodka Boris Jelzin». При цьому, за наявною у митниці інформацією з митного складу до магазину безмитної торгівлі було переміщено лише 292 посудини даного товару з 884-х, оформлених в режим «безмитна торгівля» (решта товару (592 посудини) зберігаються на митному складі);
згідно з інформацією, що міститься у митних деклараціях в режимі «експорт», які були подані ТОВ «Євро-Диліжанс» на товари, реалізовані в магазині безмитної торгівлі, за період з 01.12.2014 по 30.06.2015 підприємством у магазині безмитної торгівлі було реалізовано 395 посудин товару «Vodka Boris Jelzin»;
З моменту розміщення товару «Vodka Boris Jelzin» на митному складі до моменту винесення оскаржуваної постанови підприємством у звітах про рух товарів на митному складі ТОВ «Євро-Диліжанс» не зазначаються товари, які були оформлені в режим «безмитна торгівля», але фактично продовжують знаходитися на митному складі.
02.09.2015 за вказаними фактами порушення обліку товарів, які перебувають під митним контролем, відносно керуючого митним складом ТОВ «Євро-Диліжанс» ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за статтею 475 Митного кодексу України.
01.10.2015 заступником начальника Харківської митниці ДФС розглянуто матеріали справи про порушення митних правил №507/80700/15 та винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 475 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850грн., що відповідає санкції вказаної статті Кодексу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що, виходячи з положень частини другої статті 459 Митного кодексу України керуючий митним складом ТОВ «Євро-диліжанс» ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за порушення порядку ведення обліку товарів на митному складі ТОВ «Євро-Диліжанс». Суд вказав, що доводи позивача про те, що з моменту поміщення товарів, які зберігалися у митному режимі митного складу у митний режим безмитної торгівлі, утримувач митного складу, на підставі положень частини першої статті 129 Митного кодексу України, відобразив відомості про ці товари у відповідних графах розділу «Випуск товару з митного складу» звітів про рух товарів на митному складі не спростовує факту наявності об'єктивної сторони правопорушення в його діях.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення про задоволення позову з підстав, що протокол про порушення митних правил №507/80700/15 відносно позивача складено 02.09.2015, а справу про порушення митних правил розглянуто 01.10.2015. Таким чином, відповідачем порушено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про порушення митних правил. встановлений статтею 525 Митного кодексу України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Статтею 424 МК України визначено, що митний склад - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем. Митний склад може бути закритого або відкритого типу. Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу або учасниками об'єднання підприємств, учасником якого є утримувач складу. Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами.
Відповідно до статті 426 МК України на митному складі можуть розміщуватися товари: поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі); поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу); призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).
Як встановлено статтею 428 МК України, утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та щоквартально подає органу доходів і зборів звіт про рух товарів на складі за попередній квартал за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Орган доходів і зборів має право вимагати подання позачергового звіту не частіше, ніж один раз на рік.
Облік товарів на митному складі ведеться утримувачем митного складу на рівні підгрупи (чотирьох знаків) згідно з УКТ ЗЕД з використанням звичайних правил складського обліку.
Відповідно до розділу 1 Спеціального додатка D до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973, Митного кодексу України з метою встановлення вимог до об'єктів, які мають намір отримати статус "митний склад", та організації їх роботи розроблено Порядок надання складським об'єктам статусу "митний склад" та позбавлення такого статусу, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2012 №835 (далі - Порядок).
За змістом пункту 2.3 вказаного Порядку, утримувач МС зобов'язаний, зокрема, вести облік товарів, що розміщуються на цьому МС та випускаються з нього, та щоквартально подавати митниці звіт про рух товарів на МС за попередній квартал в електронному вигляді (форма звіту наведена у додатку 2 до цього Порядку).
Таким чином, форма звіту забезпечує якість контролю та обліку товарів, що зберігаються на митному складі.
Відповідно до частини другої статті 425 МК України взаємовідносини утримувача митного складу з органом доходів і зборів визначаються затвердженою керівником органу доходів і зборів та погодженою утримувачем митного складу процедурою експлуатації такого складу, яка встановлює: перелік посадових осіб, які мають право доступу на митний склад; особу керуючого митним складом; мінімальну кількість посадових осіб органу доходів і зборів, які будуть залучені до здійснення митного контролю та митного оформлення; режим роботи складу; терміни подання утримувачем митного складу звітів про рух товарів на складі; особливості функціонування митного складу (за наявності).
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідно до погодженої директором ТОВ «Євро-Диліжанс» Закутня Т . І . 15.09.2013 та затвердженої начальником Харківської митниці Міндоходів Орловим О.О. 15.10.2013 Процедури експлуатації митного складу відкритого типу ТОВ «Євро-Диліжанс» - підприємство ТОВ «Євро-Диліжанс» (посадовою особою якого є позивач) є утримувачем митного складу відкритого типу (дозвіл на право відкриття та експлуатації митного складу на території України від 20.12.2012 № М/0246/00, площа 474,4м2) (далі - МС), що здійснює свою діяльність в зоні діяльності митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС.
Процедура експлуатації митного складу відкритого типу ТОВ «Євро-Диліжанс» затверджена начальником Харківської митниці Міндоходів Орловим О.О. 15.10.2013. Згідно вказаної процедури визначено, що особою керуючим митним складом є ОСОБА_1
ТОВ «Євро-Диліжанс» листом від 15.05.2015 №117 в Харківську митницю ДФС надано копію наказу від 12.11.2012 №119-к про переведення ОСОБА_1 на посаду керуючого митним складом.
З огляду на вищевстановлені обставини, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що останній не є суб'єктом даного правопорушення, з огляду на те, що звіти про рух товарів на митному складі ТОВ «Євро-Диліжанс» за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 подані до митниці супровідними листами за підписом директора ТОВ «Євро-Диліжанс» Закутньої Т.І. Вказані звіти підписані керуючим митним складом ОСОБА_1
Утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та щоквартально подає органу доходів і зборів звіт про рух товарів на складі за попередній квартал за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частини перша-друга статті 428 МК України).
Згідно з частиною другою статті 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Виходячи з положень частини другої статті 459 МК України саме керуючий митним складом ТОВ «Євро-диліжанс» ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за порушення порядку ведення обліку товарів на митному складі ТОВ «Євро-Диліжанс», оскільки він є посадовою особою підприємства та одночасно є особою, що внесла до звіту недостовірні відомості.
Згідно з статтею 475 МК України адміністративну відповідальність тягнуть за собою:
неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги органу доходів і зборів звіту про рух товарів;
порушення порядку ведення обліку таких товарів.
Визначення поняття «митного режиму митного складу» наведене у статті 121 МК України, у відповідності до якої це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Порядок відкриття та експлуатації митного складу визначений главою 61 МК України. Зокрема, статтею 426 Кодексу визначено, що на митному складі можуть розміщуватися наступні товари:
поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі);
поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу);
призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).
Як вже зазначалося, частиною першою статті 428 МК України визначено, що утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та щоквартально подає органу доходів і зборів звіт про рух товарів на складі за попередній квартал.
Таким чином, Митним кодексом України встановлено обов'язок утримувача складу вести облік руху товарів на митному складі, як складському приміщенні, а не облік руху товарів за певними митними режимами. Посадові особи митниці здійснюють перевірку обліку товарів, розміщених на митному складі за звітами про рух товарів.
Згідно з частиною другою статті 425 МК України, пункту 3.3 Порядку надання складським об'єктам статусу "митний склад" та позбавлення такого статусу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2012 №835, розроблено Процедуру експлуатації митного складу відкритого типу ТОВ "Євро-Диліжанс", яку затверджено керівником органу доходів і зборів та погоджено утримувачем митного складу.
Відповідно до Процедури експлуатації митного складу відкритого типу ТОВ "Євро-Диліжанс" утримувачем митного складу відкритого типу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Руська Лозова, вул.Белгородська,1, є ТОВ "Євро-Диліжанс", загальний контроль за експлуатацією МС покладається на митний пост "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС,
Підпунктом 5 пункту 2 Процедури експлуатації митного складу відкритого типу ТОВ "Євро-Діліжанс", утримувач МС подає до 5-го числа місяця наступного за звітним кварталом до МП "Харків-центральний" звіт про рух товарів на складі за звітний квартал за формою згідно з додатком 2 Порядку у 2-х примірниках. Другий примірник звіту з відміткою митного органу повертається утримувачу МС.
Правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначено статтею 475 МК України.
Відповідно до вказаної норми, неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, органу доходів і зборів звіту про рух товарів, а також порушення порядку ведення обліку таких товарів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відтак, судом першої інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови склад вчиненого позивачем правопорушення полягає в тому, що ТОВ "Євро-Диліжанс" з моменту розміщення товару "Vodka Boris Jelzin" на митному складі по теперішній час у звітах про рух товарів на митному складі ТОВ "Євро-Диліжанс" не зазначаються товари, які були оформлені в режим "безмитна торгівля", але фактично продовжують знаходитися на митному складі
Разом з тим, суд апеляційної інстанції посилаючись на порушення митним органом процедури, зокрема, строку прийняття постанови, позов задовольнив.
Провадження у справах про порушення митних правил, згідно положень статті 487 МК України здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.
За змістом статті 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС.
Статтею 531 МК України передбачені підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення. Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Положеннями статті 531 МК України встановлені підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення:
1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;
3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Статтею 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Судами встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно статті 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції вказано, що протокол про порушення митних правил №507/80700/15 відносно позивача складено 02.09.2015, при цьому, справу про порушення митних правил розглянуто 01.10.2015. Суд констатував, що відповідачем порушено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про порушення митних правил.
Однак, касаційний суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, та вказує наступне.
З оскаржуваного судового рішення слідує, що апеляційним судом зроблено висновок про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, з огляду на те, що відповідачем порушено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про порушення митних правил, оскільки протокол про порушення митних правил відносно позивача складено 02.09.2015, при цьому, справу про порушення митних правил розглянуто 01.10.2015.
Як вже зазначалося вище, МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи (стаття 525).
При цьому, апеляційним судом не встановлювались обставини щодо дати отримання посадовою особою органу доходів і зборів матеріалів, необхідних для вирішення справи, що є необхідним, оскільки митним законодавством зафіксовано, що саме з цього дня відраховується п'ятнадцятиденний строк.
Верховний Суд наголошує, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 69 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 72 КАС України у чинній редакції).
Частиною першою статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 77 КАС України (у чинній редакції) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (у чинній редакції), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції не з'ясував всі обставини, необхідні для правильного вирішення справи та не підтвердив викладений у судовому рішенні висновок належними доказами. Вказане позбавляє касаційний суд можливості перевірити юридичну оцінку, надану судом апеляційної інстанції обставинам справи.
З вказаного вбачається, що вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини другої статті 195 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Вказані положення кореспондуються з приписами статті 308 КАС України (у чинній редакції).
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, надати належну правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивують свою позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС України та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування апеляційним судом положення частини першої статті 467 МК України, яким встановлено строк накладення адміністративного стягнення, не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, у випадку триваючого правопорушення - шість місяців з дня виявлення.
Згідно з частиною 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
У свою чергу, правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначено статтею 475 МК України, вказана стаття не входить до визначеного частиною першою статті 467 МК України переліку. Зазначені у касаційній скарзі доводи відповідача про вчинення позивачем триваючого правопорушення, суд касаційної інстанції відхиляє, вважає їх необґрунтованими та нормативно непідтвердженими.
Крім того, у касаційній скарзі митний орган повідомляє, що матеріали справи про порушення митних правил подані на розгляд керівнику митниці 01.10.2015 та в цей день останнім розглянуті. Вказані обставини вперше згадані у касаційній скарзі, під час розгляду справи відповідачем не заявлені, матеріалами справи не підтверджені, відтак, відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам у рамках касаційного провадження.
Виходячи з положень частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
.........................
.........................
.........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
Судді Верховного Суду