Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №804/5899/14
адміністративне провадження №К/9901/7225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 у справі за позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» про стягнення заборгованості,
Криворізька південна ОДПІ Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області подала до суду позов, в якому просить стягнути з ТОВ «Криворізький завод «Універсал» податковий борг в сумі 476204,99 грн, зокрема в сумі 205618,99 грн з орендної плати за землю та в сумі 270586,00 грн з податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04.07.2014 адміністративний позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ «Криворізький завод «Універсал'т податковий борг в сумі 476204,99 грн. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.02.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 залишив без змін.
Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норму матеріального права: пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, оскільки не врахували, що зменшена в уточнюючій декларації сума грошового зобов'язання з орендної плати за землю направлена у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості. Окрім того, платник податку є боржником і не міг самостійно коригувати грошове зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.03.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Гончарова І.А.
Верховний Суд ухвалою від 02.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 03.12.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 476204,99 грн, що утворився у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань, зокрема в сумі 205618,99 грн з орендної плати за землю та в сумі 270586,00 грн з податку на додану вартість.
Так, відповідач 20.02.2013 подав податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в якій задекларував орендну плату в сумі 897246,45 грн з помісячною сплатою 74770,54 грн, 26.03.2013 - уточнюючу декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 566919,76 грн з помісячною сплатою 47243,31 грн, 19.02.2014 - податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 672934,83 грн з помісячною сплатою 56 077,91 грн.
Таким чином, з урахуванням уточнюючого розрахунку, сума самостійно узгодженого позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю становить 150564,53 грн, яку позивач у встановлений законом строк не сплатив.
Відповідач подав податкові декларації з податку на додану вартість: від 19.12.2013, в якій задекларував податок в сумі 87350 грн, від 16.01.2014, в якій задекларував податок в сумі 102 322 грн, та від 19.02.2014, в якій задекларував податок в сумі 80914 грн.
Таким чином, сума самостійно узгодженого позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість становить 270 586 грн, яку позивач у встановлений законом строк не сплатив.
Контролюючий орган направляв відповідачу податкову вимогу від 12.11.2012 № 436 в сумі 133974,78 грн, яка вручена 15.10.2012.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків та застосування контролюючим органом заходів для стягнення цього боргу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 270 586 грн та з орендної плати за землю комунальної власності в сумі 150564,53 грн.
У задоволенні іншої частини позову про стягнення орендної плати за землю комунальної власності в сумі 55054,46 грн суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив, оскільки ця сума у результаті подання уточнюючої декларації від 26.03.2013 про зменшення щомісячного платежу на 27527,23 грн (за 2 місяці на 55054,46 грн) не може вважатися узгодженою, адже з огляду на положення пункту 54.1 статті 54 ПК України узгодженою сумою грошового зобов'язання вважається самостійно обчислена платником податку сума такого зобов'язання, зазначена ним у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку.
Щодо доводів контролюючого органу про те, що позивач, в якого утворився податковий борг з орендної плати за землю, не мав права зменшувати податкове зобов'язання з орендної плати за землю, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки абзацом першим пункту 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Позивач після самостійного виявлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, подав такий уточнюючий розрахунок з виправленими показниками, який прийнятий контролюючим органом та безпідставно не врахований.
Доводи контролюючого органу про те, що зменшена позивачем за уточнюючим розрахунком сума грошового зобов'язання у відповідності до вимог Податкового кодексу України направлена у рахунок погашення податкового боргу в календарній черговості, є безпідставними, оскільки за вимогами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу в рахунок погашення такого боргу згідно з черговістю його виникнення зараховуються кошти, що сплачує такий платник податків.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування до установлених обставин. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду