03 грудня 2019 року
Київ
справа №815/3608/15
адміністративне провадження №К/9901/3528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Одеської митниці ДФС, державного інспектора Одеської митниці ДФС Коломійця С.Є., про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ТОВ «Таламус ЛТД» подало до суду позов, в якому просить: визнати протиправним рішення державного інспектора Одеської митниці ДФС Коломійця С.Є. про відмову в митному оформленні випуску товарів за митною декларацією від 16.06.2015 № 500060006/2015/004133, зазначене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2015 № 500060006/2015/00032; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 № 500060006/2015/000015/1; зобов'язати Одеську митницю ДФС повернути (вивільнити) сплачену фінансову гарантію в сумі 7273,06 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не довів неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною контракту та безпідставно застосував інший метод. Зазначені у рішенні про коригування митної вартості претензії до змісту поданих позивачем документів є безпідставними та не впливають на числове значення заявленої митної вартості.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 09.07.2015 задовольнив адміністративний позов.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2015 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 в частині зобов'язання Одеської митниці ДФС повернути ТОВ «Таламус ЛТД» 7 273,06 грн фінансової гарантії та відмовив в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом.
Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що суди порушили положення частин 4, 5 статті 11, статей 69, 86, пунктів 1, 2 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки надали неналежну оцінку доказам у справі, неповно з'ясували та не довели обставин, що мають значення для справи та які суд визнав установленими.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.11.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Гончарова І.А.
Верховний Суд ухвалою від 02.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 03.12.2019
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій установили, що 16.06.2015 ТОВ «Таламус ЛТД» подало митну декларацію №500060006/2015/004133 на оформлення випуску товару в режимі «імпорт» разом з документами, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, що зазначені у графі 44 митної декларації та у додатку №1 до неї. Митна вартість визначена за методом визначення митної вартості за ціною контракту.
Державний інспектор Одеської митниці ДФС Коломієць С.Є. прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 № 500060006/2015/000015/1, відповідно до пункту 33 якого зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема у інвойсі від 15.06.2015 №TR-09/06-218 та у додатковій угоді від 11.07.2011 №2 до контракту від 26.06.2009 №TR-09/06 зазначено умови поставки DAР, у той же час згідно з інвойсом від 12.05.2015 №11/120-ТЛС-118 зазначено умови поставки CIF.
Отже, підставою для сумніву у визначеній позивачем митній вартості товару контролюючий орган визначив відмінність умов поставки, що зазначені в договорах та інвойсах, а саме CIF і DAP.
Як передбачено в частині третій статті 53 Митного кодексу України ТОВ «Таламус ЛТД» запропоновано для підтвердження заявленої митної вартості надати документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки експертних організацій про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач письмово повідомив митний орган про те, що інших документів для підтвердження митної вартості надати неможливо.
У зв'язку із цим, на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДФС митна вартість товару №1 була визнана митним органом на рівні 1,065 доларів США за кг, загальна сума товару - 26073,33 доларів США.
Окрім того, 16.06.2015 державний інспектор Одеської митниці ДФС Коломієць С.Є. прийняв рішення №500060006/2015/00032 про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією №500060006/2015/004133, яке зазначене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Умовою для митного оформлення вказаного товару було зазначено подання нової митної декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 16.06.2015 №500060006/2015/000015/1.
Позивач був не згоден з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, але враховуючи потребу у використанні товару в господарській діяльності, керуючись частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, звернувся до митниці з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, та з метою здійснення митного оформлення товару подав до Митного органу нову митну декларацію, в якій ціну ввезеного товару визначив відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості, сплатив усі обов'язкові платежі, здійснив митне оформлення і як наслідок - товар був випущений у вільний обіг.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною третьою 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Статтею 320 МК України запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означає те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша).
У логічному зв'язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини засвідчують, що позивач разом з митною декларацією в повному обсязі надав митниці документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару. Подані позивачем документи для визначення митної вартості товару є достатніми, не містять розбіжностей, ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, суд першої інстанції дослідив документи, на розбіжності в яких указує митниця, і установив відсутність таких розбіжностей, зокрема суд установив, що відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 контракту від 26.06.2009 № TR-09/06 на поставку металопродукції, укладеного між компанією «RONBY INVEST LLP», Англія, (продавець) та ТОВ «Таламус ЛТД» (покупець), та додаткової угоди від 11.07.2011 № 2, контракт укладено на умовах поставки товару DAР м.Одеса в розумінні терміну Міжнародними комерційними умовами «Інкотермс 2010».
Умови поставки товару DAР у розумінні терміну Міжнародними комерційними умовами «Інкотермс» передбачає поставку в пункті місця призначення, продавець виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надав покупцю товар, випущений у митному режимі експорту і готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув до місця призначення. Умови поставки DAР покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення.
Відповідно до інвойсу від 15.06.2015 №TR-09/06-218, що складений на підставі контракту від 26.06.2009 №TR-09/06, поставка товару здійснена на умовах DAР.
Тобто, умови поставки товару, які зазначені в інвойсі від 15.06.2015 №TR-09/06-218, відповідають умовам поставки, які передбачені контрактом від 26.06.2009 №TR-09/06.
Окрім того, суд установив, що 23.11.2011 між ТОВ «Таламус ЛТД» (виконавець) та компанією «RONBY INVEST LLP» (замовник), Англія, укладено договір №11/120-ТЛС про надання послуг, відповідно до підпункту 1.1 пункту якого виконавець зобов'язаний зберігати товари замовника на митному ліцензійному складі та надавати послуги з оформлення товарів, поставлених на підставі специфікацій, що укладаються на кожну партію товарів як при надходженні їх на зберігання на митний ліцензійний склад так і при здачі зі зберігання.
У підпункті 2.1.18 додаткової угоди 1-Д від 23.11.2011 до договору №11/120-ТЛС від 23.11.2011 визначено, що виконавець приймає поставлений товар на консигнацію та за погодженням із замовником може реалізувати його покупцю на умовах, погоджених сторонами в додатках до договору за кожною окремою партією.
Консигнація - це форма комісійного продажу товару, за якою його власник (консигнант) передає комісіонеру товар на склад комісіонера. При цьому товар, що надійшов на склад комісіонера, залишається власністю консигнанта до моменту його реалізації.
Товар надійшов до України відповідно до умов договору від 23.11.2011 про надання послуг №11/120-ТЛС, у підтвердження чого позивач надав митному органу інвойс від 12.05.2015 №11/120-ТЛС-118, в якому зазначено, що поставка товару здійснена на умовах CIF відповідно контракту від 23.11.2011 №11/120-ТЛС.
Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність розбіжностей, що б давали контролюючому органу підстави для сумніву у підтвердженні числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, свідчать, що скаржник не погоджується з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі. Такі не спростовують правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду