10 грудня 2019 року
Київ
справа №260/772/19
адміністративне провадження №К/9901/34159/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 260/772/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-82 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 12519,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 41730,00 грн.; стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 6921,00 гривень, в тому числі: 1921,00 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 5000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 залишено без змін.
Не погоджуючись з указаними рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, в якій скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо винесення постанов про накладення стягнення (на загальну суму 54 249,00 грн.)
Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
При цьому прожитковий мінімум на 2019 рік в Україні відповідно до Зaкoну України "Про Державний бюджет нa 2019 рік" станом на 1 січня складав 1921,00 грн.
Разом з тим, за змістом пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, дана справа, в силу приписів пункту 6 статті 12 КАС України, віднесена до справ незначної складності.
В свою чергу, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями, після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, згідно з приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, доводи касаційної скарги у даній справі стосуються правильності застосування норм матеріального права у конкретно визначених правовідносинах щодо окремо взятої особи і не стосуються питань права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 260/772/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду